Справа № 188/86/21
Провадження № 2/188/192/2021
12 липня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі : головуючого - судді Ніколаєвої І.К.
за участі секретаря судового засідання - Фесик Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « АЛЬФА-БАНК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
В обґрунтування вимог посилається на те, що між ним та відповідачем 23.06.2020 року Акціонерним товариством « Альфа-Банк», що надалі іменуються « Банк», в особі ОСОБА_2 була укладена угода. Відповідач підтвердила, що приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №491028412, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (надалі за кредитом _кредитний договір, угода). Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб. згідно чого умови споживчого кредиту: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту - 24 893,70 грн;
процентна ставка- 39,90% ; тип ставки - фіксована; строк кредиту -24 місяці.
Згідно п.1 Акцепту під час користування кредитом банк надає Позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода для банка, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті на укладення угоди без ПДВ;
За обслуговування кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної і цьому акціепті без ПДВ, комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунок в банку сплачується згідно діючих тарифів, тарифи є невід'ємною частиною договору та знаходяться на сайті банку.
Згідно п.2 акцепту ата повернення Кредиту -24.06.2022 року. Рахунок для сплати заборгованості за угодою № НОМЕР_1 у банку. Кредит надається Позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором № 63027302 від 01.07.2015 року у розмірі 24 893 грн. 70коп. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , що відкритий Позичальнику в АТ « Альфа Банк», згідно акцепту всі відносини між Позичальником та банком, що не врегульовані цією угодою, регулюються договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді, діюча редакція якої розмішена на сайті. Угода є невід'ємною частиною договору. Відповідно до акцепту угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання кредиту відповідно до умов угоди та договору.
Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору були порушені його права як споживача, згідно з нормами діючого законодавства України, а саме працівники банку не ознайомили належним чином позивача з умовами кредитування. Оформлення кредитного договору проходило протягом пів години, після чого йму було вручено кредитний договір, який він не зміг прочитати із-за дрібного шрифту, а підписав понадіявшись на порядність працівників банку. Позивач зазначає, що не мав часу прочитати кредитний договір, а й не міг це зробити фізично, так як текст був дуже дрібний.
Позивач вважає, що умова кредитного договору про третейське застереження, передбаченого зокрема п.9.11 Кредитного договору (Публічної пропозиції) від 11 травня 2004 року № 1701-ІV, зокрема про те, що справи щодо захисту прав споживачів послуг банку (Кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами, а тому з підстав передбачених ч.1 ст.215 ЦК України, оспорюваний пункт 9.11 кредитного договору щодо третейського застереження є недійсним.
Позивач зазначає, що відповідно до п.8.9 кредитного договору (Публічної пропозиції) банк має право здійснювати обробку персональних даних клієнта, в тому числі, але не виключно. Збирати, реєструвати, накопичувати, зберігати, надавати, використовувати та поширювати через бюро кредитних історій інформацію про клієнта, про умови цього договору, про стан заборгованості клієнта за договором, про виконання клієнтом зобов'язань за цим договором і тому вважає, що п.8.9. кредитного договору є незаконним та суперечить абз.5,11 п.2 ст.8 ЗУ « Про захист персональних даних» .
На думку позивача вказаний договір не можна вважати таким, що підписаний належним чином згідно з вимогами чинного законодавства України, оскільки простий електронний підпис не дає змоги ідентифікувати особу-підписанта, а тільки підписання документа електронним удосконаленим підписом свідчить про достовірність даних підписанта та фактично ідентифікує підписанта. Вважає, що відповідачем не надано жодного доказу, які свідчили би про те, що оскаржуваний договір був дійсно укладений та підписаний сторонами відповідно до вимог чинного законодавства України. Також вказує, що відповідачем він не був проінформовано належним про умови договору . Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права, та просить його позов задовольнити з обґрунтувань, що викладені в позовній заяві.
Ухвалою судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області 10 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Окрім того відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16,17).
Позивач в судове засідання не з'явився надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить позов задовольнити, у разі неявки відповідача винести по справі заочне рішення .
Відповідачі в судове засідання не з'явились, прохають розглянути справу у їх відсутність про що зазначили у відзиві на позовну заяву.
Стороною відповідача 02.04.2021 року надано відзив на позовну заяву (а.с.30-33). Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є безпідставними, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що у даному спорі немає підстав для застосування ЗУ « Про споживче кредитування» та « Про захист прав споживачів», в тому числі і щодо звільнення Позивача від сплати судового збору.
В даному випадку кредитні кошти надані Позивачу не на придбання товару (робіт,послуг), а на погашення заборгованості за попереднім кредитним договором, що підтверджується п. 3 оферти та акцепту, а також визнається позивачем у позові, отже, позивач не є споживачем, а кредит не є споживчим.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, сторони вільні і у виборі дати укладення договору.
Банком Позивач жодним чином не обмежувався у строках вчинення правочину.
Якщо він не встиг ознайомитись із умовами поданої ним же оферти та наданого акцепту (які є абсолютно ідентичними) він мав абсолютне право укласти Договір після повного ознайомлення - на наступний день, через тиждень, через рік, або ж не укладати його зовсім.
Жодних зауважень чи застережень у Позивача на момент укладення та підписана договору не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язків зазначені у договорі.
Позивач особисто підписав даний договір, зауваження та будь-які заперечення при підписанні не висловлював, ніякого фізичного чи психологічного тиску на Позичальника працівниками банку не здійснювалось.
Крім того відповідач зазначив, що укладаючи Кредитний Договір, будь-яка сторона повинна уважно з'ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.
Щодо посилань на неможливість «прочитати текст договору» відповідач наголошує, що законодавцем та регулятором - НБУ з метою запобігання таким посиланням недобросовісних позичальників встановлений обов'язок для банків розміщення інформації про умови кредитування через офіційний сайт банку.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідач наголошує на те, що , як видно з Оферти від 23.06.2020 року, саме Позивач звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією укласти Кредитний договір і саме він в Оферті запропонував його істотні умови, в тому числі ті, з якими він на даний час раптом не погоджується.
Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідач наполягає на тому, що Позивачем не було доведено недобросовісності в діях відповідача АТ «Альфа-Банк» і невідповідність нормам законодавства умов договору про надання кредиту. Не може вважатись недобросовісним та несправедливим те, можливість застосування чого законодавець прямо передбачив у профільному Законі Україні «Про споживче кредитування».
При цьому згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» саме Закон України «Про споживче кредитування» є пріоритетним у спірних правовідносинах.
Що стосується нібито ненадання Паспорту споживчого кредиту, то такі посилання є безпідставними. Паспорт споживчого кредиту наданий позивачу під розписку, копія додається, додаток № 1 до Відзиву. Даний документ не має назви, але повністю відповідає встановленій Законом України «Про споживче кредитування» формі.
Укладаючи Кредитний Договір, будь-яка сторона повинна уважно з'ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Окрім того, Згідно з п. З ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість тощо). Таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину.
Жодних зауважень чи застережень від Позивача на момент укладання та підписання договору не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі.
Стороною позивача не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що Кредитний договір містить несправедливі умови, що волевиявлення позивача не було вільним, що він не розумів значення своїх дій та не керував ними, також відсутні докази ведення в оману, наявності стороннього тиску та впливу щодо підписання умов договору.
Щодо посилань на порушення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», відповідач відзначає, що заявляючи про нібито недійсність пункту під номером 9.11 позивач посилається на «Публічну пропозицію АТ „Альфа-Банк” на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб», знайдену позивачем в інтернеті. Публічна оферта (публічна пропозиція) - пропозиція суб'єкта господарювання, адресована будь-якій особі у відповідності зі статтею 633 Цивільного кодексу України, спрямована невизначеному колу осіб, укласти з ним договір про надання послуги на умовах, що містяться в публічній оферті.
Згідно п. 2.2. «Публічної пропозиції АТ „Альфа-Банк” на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб» цей Договір визначає умови та порядок надання Банком послуг з банківського обслуговування Клієнта за Продуктами Банку, а саме: платіжні картки фізичних осіб; кредитні картки фізичних осіб; кредити фізичних осіб; депозитні вклади фізичних осіб; поточні рахунки фізичних осіб; послуги Системи інтернет-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; надання в оренду Індивідуальних банківських сейфів; фінансово-консультаційні послуги (для клієнтів « ІНФОРМАЦІЯ_2 »); інші банківські послуги, що можуть бути надані на підставі укладених між Сторонами Угод про використання Продуктів Банку.
Згідно п. 2.4. Публічної пропозиції Клієнт має право скористатись будь-якою послугою:- будь-якого з Продуктів Банку, що надається Банком в рамках цього Договору протягом строк дії Договору за умови вчинення всіх відповідних дій та укладення всіх необхідних Угод про використання Продуктів Банку, в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Особливості надання та оплати послуг, обслуговування Продуктів Банку для Клієнті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » регулюються відповідними Тарифами.
Згідно п. 2.5. Публічної пропозиції Порядок надання послуг за кожним з Продукті; Банку визначається додатками до цього Договору, які складають його невід'ємну частин та умовами Угод про використання Продуктів Банку, що укладаються між Сторонами на підставі Договору.
Разом з тим жодний з документів, які входять до складу Кредитного договору укладеного з позивачем, та підписані особисто його сторонами, не містить третейського застереження, так само, як і пункту під номером 9.11.
Вказаний пункт 9,11 Публічної пропозиції не застосовується при укладенні споживчих кредитів, а використовується виключно при придбанні Клієнтами інших банківських продуктів
Те ж саме стосується і п. 8.9. Публічної пропозиції.
Крім того, згідно ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» Інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний договір.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв'язку, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з оглядом на наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України .
Судом встановлено, що 23.06.2020 року між Акціонерним товариством « Альфа-Банк», що надалі іменуються « Банк», в особі ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 491028412, яка є невідємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (надалі _Кредитний договір, Угода). Підставою для укладення Угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб. Згідно чого: умови споживчого кредиту: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту- 24 893,70 грн; процентна ставка- 39,90%; тип ставки - фіксована; строк кредиту -24 місяці.
Кредит надавався Позивачеві для повернення заборгованості за кредитним договором № 63027302 від 01.07.2015 року, розмір -24 893 грн 70 коп. спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , що відкритий Позичальнику в Ат « Альфа Банк», згідно акцепту всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані цією угодою, регулюються договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді, діюча редакція якої розмішена на сайті. Угода є невід'ємною частиною договору. Відповідно до акцепту угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання кредиту відповідно до умов угоди та договору.
За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦУ України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України ).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.2 ст.1056 ЦК України, позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання. Також, відповідно до п.6 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Однак, як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 у встановленому порядку починаючи з моменту укладення спірного договору, тобто з 23.06.2020 року до моменту звернення до суду із позовом не відмовився від виконання умов кредитного договору та не інформував відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.
Отже, посилання позивача у позовній заяві на те, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на зазначене, суд враховує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність відповідача при укладенні кредитного договору від 23 червня 2020 року, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою в цілому визнання недійсним договору кредиту.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Разом з тим, слід зазначити, що в позові не зазначені ані підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, ані посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив його права.
Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосувала доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській мак симі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, що свідчи про порушення його прав та наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України , а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України « Про захист прав споживачів» , судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4 , 5 , 11-13 , 76-89 , 133 , 141 , 258 , 259 , 263-265 , 352-355 ЦПК України , ЗУ Про захист прав споживачів ст.ст. 6 , 207 , 215 , 626-628 , 630 , 638 , 639 , 1054 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « АЛЬФА-БАНК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя І. К. Ніколаєва