Справа № 183/2129/20
№ 1-кп/183/586/21
13 липня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Болкарьової О.В.,
секретаря Тесленко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження №42018040010000630 за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сватове, Луганської області, громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія 3 парашутно - десантного взводу 6 парашутно-десантної роти 2 парашутно - десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора Баклан В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1
10 листопада 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 233 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду стрільця-номера обслуги 2 парашутно-десантного взводу 6 парашутно- десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №248 (по стройовій частині) від 01 грудня 2017 року солдата ОСОБА_1 призначено на посаду механіка-водія З парашутно-десантного взводу 6 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.
Однак, 30 жовтня 2018 року солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 20 листопада 2018 року, коли солдат ОСОБА_1 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання своїх службових обов'язків, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, в період з 30 жовтня 2018 року по 20 листопада 2018 року солдат ОСОБА_1 умисно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що в 2017 року він підписав контракт з ЗСУ та був зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 . 30.10.2018 року, дійсно, із-за сімейних обставин, він самовільно залишив військову частину, про що в усній формі повідомив командування, а 20.11.2018 року він самостійно з'явився до військової частини. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, однак обставин, обтяжуючих його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, обвинувачений вину визнав повністю, є особою, що в силу закону не судима, на обліках у лікарів не перебуває (а.п.69,70), за місцем проходження служби характеризується позитивно (а.п.68), приймав участь в АТО, а також незначний строк відсутності у військовій частині.
Щире каяття ОСОБА_1 визнається обставиною, що пом'якшує його покарання.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає, що підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні і, виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Копію вироку ОСОБА_1 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя О.В. Болкарьова