Справа № 204/5663/20
Провадження № 2/204/240/21 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
01 липня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 57,3 кв.м., житлова - 41 кв.м.) після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що її мати ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) і її батько ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 травня 1964 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась єдина донька - ОСОБА_6 . 24 червня 1989 року позивачка зареєструвала шлюб зі ОСОБА_7 і змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». В період зареєстрованого шлюбу її батьки придбали квартиру АДРЕСА_1 . Згідно довідки № 12 від 22.05.2020 року ОСББ « Сигнал» ОСОБА_5 був з 1965 року членом ЖСК-113 « Сигнал» (у 2001 році замість ЖСК-113 «Сигнал» утворено ОСББ «Сигнал») та ним сплачено пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 4461,77 руб. Останній внесок був у грудні 1980 року. 07 червня 2005 року виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради видав на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на спірну квартиру, яка була придбана подружжям ОСОБА_9 під час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні сумісні кошти, а тому являється об'єктом спільної сумісної власності. Враховуючи вказані закони, позивачка вважає, що її матері на праві спільної сумісної власності на день смерті належала 1/2 частка спадкової квартири за вказаною адресою. 12 листопада 2003 року позивачка звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із з'явою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . За її заявою була відкрита спадкова справа № 882/2003. 11 листопада 2005 року до спадкової справи № 882/2003 долучено заяву № 1477 ОСОБА_5 про прийняття спадщини згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України після померлої дружини - ОСОБА_3 11 листопада 2005 року Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровими № 3-4163 № 3-4165 на прості іменні акції ВАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» на імена ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер мій батько - ОСОБА_5 . Після його смерті позивачка на протязі 6-ти місячного строку, на виконання вимог ст. 1269, 1270 ЦК України, звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 . Як позивачці стало відомо від приватного нотаріуса її батько залишив заповіт, в якому заповідав своє майно не позивачці, а іншій особі, ім'я якої нотаріус відмовився мені сповістити. 20 серпня 2020 року позивачка звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана померлою ОСОБА_3 в спільну сумісну власність подружжя з ОСОБА_5 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.08.2020 року державний нотаріус тієї ж нотаріальної контори Хилько Л.А. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку кв. АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_3 . На підставі вищенаведеного, позивачка вимушена звертатися до суду за захистом своїх спадкових прав на спадкову квартиру за вказаною адресою.
В судове засідання позивачка не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше нею та її представником ОСОБА_10 надали заяву, в якій просили позовну заяву задовольнити, а розгляд справи провести беї їх участі.
ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає, а справу просила розглянути без її участі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник Третьої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.
В судовому засіданні було встановлено, що 23 травня 1964 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (до шлюбу - ОСОБА_4 ) зареєстрували шлюб, актовий запис № 1482, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
24 червня 1989 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 851. Внаслідок укладення шлюбу остання змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 виданим повторно 27 травня 2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 18).
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.
З матеріалів спадкової справи № 182/2003, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що 11 листопада 2005 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом № 3-4165 та № 3-4163, відповідно до яких, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримали по Ѕ частині спадщини, яка складається з простих іменних акцій ВАТ Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь».
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 , виданим 03 квітня 2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
З відповіді КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.08.2020 року № 9096 вбачається, що станом на 31.12.2012 року, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 містяться відомості про право власності, що належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 07.06.2005 р., виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради згідно довідки ОСББ «Сигнал» від 09.03.2005 р. № 17 та рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.10.1999 року № 2190 від 21.10.2004 року № 3060, зареєстроване КП «ДМБТІ» ДОР в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 11005350 (а.с. 21).
Таким чином, після його смерті відкрилося право на спадщину, в тому числі, на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
20 серпня 2020 року ОСОБА_1 до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частини квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_3 . Втім, постановою від 20 серпня 2020 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З матеріалів спадкової справ № 25606/20 від 26.11.2020 року, заведеної після смерті ОСОБА_5 вбачається, що 11 березня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіним М.С. посвідчено заповіт ОСОБА_5 , відповідно до якого він заповідає все належне йому майно ОСОБА_2 (а.с. 76).
В той же час, з довідки № 12 від 22.05.2020 року вбачається, що ОСОБА_5 з 1965 року був членом ЖСК-113 «Сигнал» (у 2001 році замість ЖСК-113 «Сигнал» утворено ОСББ «Сигнал») та ним сплачено пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 . Останній внесок був у грудні 1980 року.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів спадкової справи № 882/2203, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що в листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_3 .
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.
Оскільки нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, виник цивільно-правовий спір, який підлягає розглядові у позовному провадженні.
При цьому, судом встановлено, що позивачка від спадщини не відмовлялася та у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою за місцем відкриття спадщини в межах встановленого законом строку для вчинення таких дій.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відповідачка визнає позовні вимоги позивачки, визнання відповідачкою позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а для ухвалення рішення про задоволення позову наявні законні підстави. Тому, суд вважає заявлені позивачкою позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 57,3 кв.м., житлова - 41 кв.м.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст. 524, 549 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 1216, 1220, 1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 206, 229, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 57,3 кв.м., житлова - 41 кв.м.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02890950, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-А.
Суддя В.В. Самсонова