Справа № 686/32259/19
Провадження № 22-ц/4820/913/21
13 липня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 686/32259/19 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року (суддя Стефанишин С. Л., повне судове рішення складено 06 липня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року у справі № 686/2494/13-ц задоволено його позов та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні приміщенням підвалу площею 86,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 шляхом його звільнення від майна. На виконання судового рішення 26 липня 2013 року був виданий виконавчий лист, який подав для примусового виконання (виконавче провадження № 39176849). Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року, яка набрала законної сили 19 листопада 2019 року, визнано бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби, начальника управління державної виконавчої служби, начальника Першого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та державного виконавця цього ж відділу щодо невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року. Проте рішення суду не виконано. Внаслідок тривалої бездіяльності посадових осіб органу ДВС йому заподіяно моральну шкоду, оскільки відчуття несправедливості, приниження честі і гідності є нестерпними та викликають тяжкі моральні страждання, сильне душевне хвилювання. Він не може користуватися належним йому майном, змушений вживати додаткових заходів для захисту свого порушеного права, отримує нервові стреси, внаслідок чого погіршується самопочуття.
Тому позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, на його користь 6500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Державна казначейська служба України, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволення позову, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Позивач не довів та не обґрунтував заподіяння шкоди органами Казначейства. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що Казначейство повинно нести цивільно-правову відповідальність за інші державні органи чи уособлювати Державу, Державний бюджет. ОСОБА_1 не надав належних доказів заподіяння йому моральної шкоди у визначеному розмірі. Суд не обґрунтував розмір морального відшкодування. У справі відсутні докази, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Рішення суду у частині відмови у позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 07 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39176980 з примусового виконання виконавчого листа № 686/2494/13, виданого 26 липня 2013 року, про усунення перешкод у користуванні підвалом площею 86,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , яке було предметом договору купівлі-продажу, укладеного між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_2 24 липня 2006 року, шляхом його звільнення від майна останнього (а.с. 7).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 686/2494/13-ц залишено без змін ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби і визнано бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби, начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року (а.с. 8-9, 44-45).
Внаслідок бездіяльності посадових осіб органу ДВС і тривалого невиконання рішення суду позивачеві завдана моральна шкода.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що моральна шкода, завдана позивачеві бездіяльністю державного виконавця та інших посадових осіб органу ДВС, підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
Такий висновок відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На підставі частини 1 статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця при здійсненні заходів примусового виконання рішення суду, є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини цієї особи.
Належним доказом протиправної бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби є судове рішення у справі № 686/2494/13-ц за скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини 2 і 3 статті 23 ЦК України).
У результаті тривалого невиконання рішення суду позивачеві заподіяно моральну шкоду, оскільки він зазнав душевних страждань через відчуття несправедливості, не може користуватися належним йому майном, змушений вживати додаткових заходів для захисту свого порушеного права та отримує нервовий стрес.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив з урахуванням характеру заподіяння шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тому, правильним є висновок суду, що достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди буде стягнення на користь позивача 1000 грн.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства.
З урахуванням наведеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог і незаконності судового рішення у частині задоволення позову.
Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що Казначейство повинно нести цивільно-правову відповідальність за інші державні органи чи уособлювати Державу, Державний бюджет, оскільки за рішенням суду Державна казначейська служби України не несе відповідальність за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду.
Інші доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 13 липня 2021 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта