Номер провадження: 22-ц/813/6174/21
Номер справи місцевого суду: 522/7648/20
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Громік Р. Д.
12.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
13 травня 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 02 жовтня 2018 року по 01 квітня 2020 року в розмірі 62 679 гривень 07 копійок, суму індексу інфляції 3 412 гривень 00 копійок, та 3% річних у сумі 1 046 гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 4 800 гривень 00 копійок.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що в липні 2017 року рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 09.01.2018р. по справі №522/12771/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Приморським районним судом міста Одеси від 25 вересня 2017 року по справі №522/10808/17 ухвалено рішення, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на суму 1000,00 грн щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 1000 грн щомісячно та стягувати її, починаючи від дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття та видано два виконавчих листи від 24.11.2017 року.
02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення від 25 вересня 2017 року по справі №522/10808/17 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2018 року і до досягнення дитинною повноліття. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову. Постановою Одеського апеляційного суду від 24.12.2019 року по справі №522/17517/18 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2019 року та задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 02 жовтня 2018 року до досягнення нею повноліття.
Державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Королем С.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа № 522/10808/17, враховуючи Постанову Одеського апеляційного суду від 24.12.2019 року та Виконавчий лист від 16.01.2020 р. по справі № 522/17517/18, зробив перерахунок та надав розрахунок заборгованості станом на 01.04.2020 р. по аліментам ОСОБА_1 від 22.04.2020 р. Заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача за період з 02 жовтня 2018 року по 01 квітня 2020 року складає 23 263 грн. 75 коп. У зв'язку з чим, просила про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позиція відповідача у справі.
01 липня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позову заяву, в якому він зазначив, що суму заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 23 263,75 грн. не визнає. При цьому розмір суми заборгованості по аліментам розраховує лише державний виконавець, або суд, іншим особам цього права не надано. У відповідності до Розрахунку заборгованості по аліментам від 22.04.2020 року, що здійснений та наданий Державним виконавцем Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №522/10808/17 станом на 01.04.2020 року становить 23 131 грн 60 коп. Повідомив, що не ухиляється від сплати аліментів, так як сплачував аліменти у сумі 1000 грн. з жовтня 2018 року по березень 2020 року. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 02 жовтня 2018 року по 01 квітня 2020 року в розмірі 61 958 гривень 89 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 2800 гривень 00 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий в сумі 840, 80 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 02 жовтня 2018 року по 01 квітня 2020 року в розмірі 61 958, 89 гривень, витрат на правничу допомогу у сумі 2800 гривень скасувати, а в іншій частині залишити без змін, прийняти нову рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що пеня має нараховуватись виключно за прострочення зі сплати аліментів за період з 24.12.2019р. (дата винекнення обовязку сплати іншої суми), оскільки до цього часу заборгованість була відсутня і сплачувалась згідно рішення суду першої інстанції у твердій грошовій сумі.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що боржник ОСОБА_1 не виконував законні вимоги та не сплачував кошти у належному розмірі з підстав чого і виникла заборгованість, а ОСОБА_2 була вимушена звернутись до Приморського районного суду м. Одеси з відповідним позовом про стягнення заборгованості і пені; в постанові Одеського апеляційного суду було встановлено факт недобросовісності відповідача та його бажання ухилятись від достойного утримання дитини.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 12 липня 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції підлягає перегляду лише в частині задоволення позовних вимог.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до поданого суду остаточно проведеного розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів, здійсненого державним виконавцем, з урахуванням усіх здійснених відповідачем платежів, станом на день проведення розрахунку, за відповідачем наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 23 131, 60 грн. станом на 01.04.2020 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 25 вересня 2017 року (справа №522/10808/17) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на суму 1000,00 грн щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 1000.00 грн щомісячно та стягувати її починаючи від дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття та видано два виконавчих листи від 24.11.2017 року.
02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2017 року по справі №522/10808/17 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2018 року і до досягнення дитинною повноліття.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24.12.2019 року по справі №522/17517/18 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 06.2019 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 02 жовтня 2018 року до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом
Державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Королем С.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа №522/10808/17, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 24.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 1000,00 грн. щомісячно та враховуючи постанову Одеського апеляційного суду від 24.12.2019р. та Виконавчий лист від 16.01.2020р. по справі №522/17517/18, зроблено перерахунок та надано розрахунок заборгованості станом на 01.04.2020 року у розмірі 23 131, 60 грн. по аліментам ОСОБА_1 від 22.04.2020 року (а.с. 19-20).
З огляду на вищевикладене, судом не враховано розрахунок позивача щодо заборгованості зі сплати аліментів на користь позивача за період з 02 жовтня 2018 року по 01 квітня 2020 року у сумі 23 263 гривень 75 копійок.
Положеннями ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
При цьому, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-94цс15.
Відповідно до ст. 20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки врегульованих ст. 196 СК України позовна давність не застосовується.
Відповідач зазначає, що його вина по несплаті аліментів та те, що виникла заборгованість у розмірі 23 131, 60 гривень відсутня, оскільки ОСОБА_1 зі свого боку сплачує аліменти кожного місяця у розмірі 1000 гривень. Також зазначає, що враховуючи скрутне фінансове становище, було підставою для несплати повної суми аліментів.
Дані факти про відсутність вини ОСОБА_1 виключають один одного, так як відповідач не заперечує, що знав про постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року по справі №522/17517/18, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 02 жовтня 2018 року до досягнення нею повноліття.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції зазначив, що відповідач умисно прострочив виконання зобов'язання, у зв'язку з чим є підстави для нарахування пені.
Відповідно до висновків Великої Палати ВС, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за такою формулою:
p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред'явлення позову);
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред'явленням позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Суд перевіривши розрахунок боргу прийшов до наступних розрахунків: період нарахування неустойки (пені) за період з 02 жовтня 2018 року по 01 квітня 2020 року складає 61 958, 89 гривень.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
З приводу, вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивач зазначає, що нею понесенні судові витрати у сумі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок (зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення матеріалів справи, що склало 1 годину - 800 гривень; вивчення практики судів, підготовка та подання позову (з урахуванням розрахунків), що склало 5 годин - 4 000 гривень), що підтверджується Договором-доручення про надання правової допомоги від 05 травня 2020 року, Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2020 року, Актом про прийняття-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 05 травня 2020 року та квитанцією № 884704 від 05 травня 2020 року(а.с. 14-17).
Доводи відповідача щодо відсутності підтвердження позивачем ОСОБА_2 сплати адвокатських послуг, суд першої інстанції не прийняв до уваги, так як в матеріалах справи наявна квитанція за оплату правничої допомоги за договором від 05 травня 2020 року № 884704 від 05 травня 2020 року в сумі 4800 гривень (а.с. 17)
Також, згідно порядку п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд покладає у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, пов'язані з розглядом справи
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, стягнення з ОСОБА_1 судових витрат понесених ОСОБА_2 підлягає пропорційному розміру задоволених позовних вимог, тобто 2800, 00 гривень
Однак суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо пені за прострочення сплати аліментів з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за період з 02 жовтня 2018 року по 24 грудня 2019 року (дата винесення постанови суду апеляційної інстанції) виникла не з вини відповідача ОСОБА_1 , оскільки останній сплачував аліменти у розмірі 1000 гривень, яка була установлена рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2017 року по справі №522/10808/17.
В подальшому постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у цивільній справі №522/17517/18 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 02 жовтня 2018 року до досягнення нею повноліття.
Таким чином, заборгованість по сплати аліментів з вини ОСОБА_1 виникла лише після набрання законної сили постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, оскільки саме з цього моменту платник аліментів дізнався про зміну способу стягнення аліментів та повинен був сплачувати аліменти в належному розмірі.
Так, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів буде становити:
1)січень 2021 року - 1413,25*1%*31 = 438,03 грн;
2)лютий 2021 року - 1445,00*1%*29 = 419,05 грн;
3)березень 2021 року - 1445,00*1%*31 = 447,95 грн.
Загальна сума неустойки (пені) становить 1305,03 гривень.
Щодо вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодного правового обґрунтування з цього приводу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку при визначенні розміру суми стягнення, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру суми стягнення.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що з ОСОБА_1 стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 гривень, а за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморскього районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року сплатив 1261,20 гривень.
Позов та апеляційну скаргу задоволено частково, що становить 2,10% (1305,03*100/61958,89) від загальної ціни позову, а отже з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 17,65 гривень у суді першої інстанції, а також компенсувати за рахунок держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1234,72 гривень.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 370, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року змінити, зменшивши суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з 61 958 гривень 89 копійок до 1305 гривень 03 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий в сумі 17,65 гривень.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за подачу апеляційної скарги у розмірі 1234,72 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 12 липня 2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк