“09” липня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 червня 2021 року у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2021 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12.08.2021.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою, наступних підстав:
- станом на момент проведення підготовчого судового засідання і розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діяв обраний у відношенні ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.06.2021 включно, строк якого був продовжений відповідно до ухвали слідчого судді від 21.04.2021. На думку апелянта, це виключало можливість задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки КПК не передбачає можливості застосування до обвинуваченого двох запобіжних заходів;
- докази у кримінальному провадженні вважає суперечливими, та наводить свої міркування з приводу оцінки показань свідка ОСОБА_8 , які надані у ході досудового розслідування, та вважає їх завідомо неправдивими. Також ставить під сумнів дані протоколу огляду автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наводить доводи стосовно висновків молекулярно-генетичних експертиз. Зазначив, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, порушуючи право обвинуваченого на захист, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , показання яких, як слідує зі змісту апеляційної скарги, можуть спростувати дані, які отримані під час проведення огляду автомобіля, а також спростувати показання свідка ОСОБА_8 в частині того, хто саме керував транспортним засобом під час ДТП.
Вважає, що показання зазначених свідків є достатніми для обгрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 .
Зазначає, що 02.03.2021 при проведенні обшуку салону автомобілю допущені істотні порушення вимог процесуального кримінального законодавства;
- вважає відсутніми ризики незаконного випливу на свідків та можливості того, що обвинувачений може переховуватися від суду. Зазначає, що суд не навів конкретних фактичних обставин, які б унеможливлювали запобіганню зазначеним ризикам.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
На розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без права внесення застави.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років. Тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ту обставину, після ДТП ОСОБА_6 залишив місце пригоди, відсутність офіційного працевлаштування та джерел доходів, суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, суд вважав доведеним існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не допитані судом, а обвинувачений ознайомлений з місцем проживання свідків. За такого, існує загроза незаконного впливу обвинуваченого на них шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показань, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені ризики не зменшились, і що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить можливим спробам переховування від суду та незаконному впливу на свідків. Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначив розмір застави у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, внаслідок якого спричинено загибель людини.
Щодо доводів клопотання про зміну запобіжного заходу, суд першої інстанції врахував, що захисник ставить питання про недопустимість ряду доказів та стверджує про невинуватість обвинуваченого. Однак, на даній стадії суд не вирішує питання допустимості і достатності доказів для визнання особи винуватою або невинуватою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Захисник ОСОБА_16 надіслала клопотання про розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 у її відсутність, апеляційну скаргу підтримала. За такого, враховуючи думку обвинуваченого та іншого захисника, апеляційний розгляд проведено у відсутність захисника ОСОБА_16 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, постановлено ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Прийняте судом першої інстанції рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, якою передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
З наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що прокурором подано клопотання під час підготовчого судового засідання саме про обрання запобіжного заходу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 315 КПК України.
За такого, не є слушними наведені захисником доводи про те, що прокурором у клопотанні незаконно ставилося питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та, відповідно про безпідставність прийнятого судом першої інстанції рішення за наявності попереднього рішення слідчого судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 . Проте, суд звертає увагу, що раніше рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу приймалося у відношенні ОСОБА_6 , який перебував у статусі підозрюваного.
Наразі, коли обвинувальний акт надійшов до суду, прокурором обгрунтовано подано клопотання про обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого. Рішення суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу прийнято у відношенні обвинуваченого, відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України.
Що стосується посилань захисника з приводу необґрунтованості пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, з огляду на зазначені вимоги закону, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про обрання запобіжного заходу позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази та надавати їм оцінку, про що просить апелянт.
Розглядаючи подану апеляційну скаргу на рішення щодо обрання запобіжного заходу, апеляційний суд лише досліджує матеріали, які витребовує відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, та на даному етапі судового розгляду перевіряє законність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо наявності або відсутності підстав щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
Так, з апеляційної скарги захисника, матеріалів кримінального провадження, вбачається, що наразі на розгляді триває судовий розгляд кримінального провадження №12020150000000348 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Рішення про обрання запобіжного заходу прийнято під час підготовчого судового засідання, потерпіла та свідки не допитані, матеріали кримінального провадження не досліджувалися.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, окрім як дослідити клопотання про обрання запобіжного заходу та ухвалу суду першої інстанції.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Рішення суду першої інстанції в цій частині також достатньо вмотивовано.
При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також дані про те, що ОСОБА_6 залишив місце пригоди, офіційно не працевлаштуваний, і що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не допитані судом, а обвинувачений ознайомлений з місцем проживання свідків.
Окрім того, остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, судовий розгляд призначено на 20.07.2021. Свідки підлягають безпосередньому допиту судом. За такого, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Окрім того, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, внаслідок якого під час ДТП загинув водій іншого транспортного засобу, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від 3 до 8 років), колегія суддів вважає, що є об'єктивні підстави вважати, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.
Тому, з урахуванням обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з огляду наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 статті 177 КПК України, є правильними висновки суду першої інстанції про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а у відношенні ОСОБА_6 на даному етапі судового розгляду неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати.
На переконання колегії суддів, відсутні підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, про що просить апелянт.
Судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 під час підготовчого судового засідання, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Тому, суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2021 року, якою ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3