Справа № 450/1437/21 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 33/811/955/21 Доповідач: Партика І. В.
09 липня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі ОСОБА_1 розглянувши її апеляційну скаргу на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Згідно постанови, 13 квітня 2021 року о 13:10 год. на вул.Грушевського в м.Пустомити, Львівської області, ОСОБА_1 допустила функціонування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в приміщенні торогового центру, оскільки у такому знаходилися люди, чим порушила вимоги пп.4 п.3-5 Постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі щодо неї за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вказана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд взагалі не з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам у справі, упереджено, формально підійшов до дослідження обставин справи.
При прийнятті рішення по справі суддя керувався виключно внутрішнім переконанням та особистими припущеннями, що призвело до необґрунтованого рішення. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь які докази на доведення її винуватості у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Пояснює, що 13 квітня 2021 року перебувала у магазині взуття « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у приміщенні торгового центру « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який вона орендує. Оскільки, торгівля здійснюється взуттям (шкіряне, з дерматину, з тканини), яке має специфічний запах двері в магазин часто залишає привідкритими для провітрювання. В цей день в магазин зайшло двоє невідомих їй людей, які незважаючи на її прохання вийти з магазину, продовжували там перебувати та телефонували у поліцію. Через кілька хвилин з'явилися працівники поліції, які без жодних пояснень почали складати протокол про адміністративне правопорушення. Ці двоє людей мило бесідували з працівниками поліції та складалося враження, що вони знайомі. На її прохання пояснити, що відбувається не отримувала жодної відповіді. Згодом, їй надали протокол для надання письмових пояснень. У відповідній графі протоколу вона записала, що з протоколом не згідна та поставила підпис. Копія такого протоколу працівниками поліції їй не вручалася. Вказаний факт підтверджується відсутністю її підпису у графі другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення отримав. А тому незрозумілою є позиція судді, про те, що у протоколі міститься її підпис, що копія протоколу була вручена.
У оскаржуваній постанові суддя приходить до висновку, «...що наявність вільного доступу громадян у магазин, якому заборонено здійснювати господарську діяльність, свідчить про можливість здійснення у такому відповідної господарської діяльності».
Однак, згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Всупереч наведеним нормам Закону суддя припускає імовірність здійснення нею господарської діяльності. При цьому, суддя не взяв до уваги та не зазначив у оскаржуваній постанові її пояснення стосовно того, що у неї, як фізичної особи-підприємця є КВЕД код _47.91, який дозволяє здійснювати роздрібну торгівлю фірмами поштового замовлення або через інтернет (витяг з реєстру платників єдиного податку з відповідним підтвердженням знаходиться в матеріалах справи). Під час дії карантинних обмежень, вона часто перебувала у магазині так як здійснює інтернет торгівлю. На підтвердження інтернет торгівлі долучає до апеляційної скарги скріни із інтернет сторінки.
Також, у матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що нею здійснювалася господарська діяльність та вчинено адміністративне правопорушення, а рішення суду базується виключно на припущеннях.
Окрім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.04.2021 міститься посилання на постанову КМ України № 1236 від 09.12.2020, проте не вказано конкретний пункт постанови, тим самим не розкрито суті адміністративного правопорушення, та відсутні відомості про свідків.
При цьому, коли їй надавався протокол для надання письмових пояснень інформація щодо понятих була також відсутня. Проте, ознайомившись із протоколом, який долучений до матеріалів справи зауважила, що протокол складений у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких під час складання протоколу не було, також звертає увагу на те, що у графі підписи понятих - такі підписи відсутні.
Звертає увагу на те, що до матеріалів справи не долучено відео з нагрудних камер поліцейських.
З огляду на вище викладене, виходячи з того, що припущення суду не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою що підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вищевказаних вимог закону недотримався та дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №108070 від 13.04.2021 у провину ОСОБА_1 ставиться, те, що вона 13.04.2021 о 13:10 год. допустила функціонування магазину взуття « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні торгового центру, чим порушила Постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, а саме у магазині знаходились люди, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Проте, з наявних у матеріалах справи доказів, не вбачається, що ОСОБА_1 в цей час здійснювала господарську діяльність.
Окрім того, як пояснила ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанцій, вона 13 квітня 2021 року перебувала у магазині взуття « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у приміщенні торгового центру « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який вона орендує. Оскільки, торгівля здійснюється взуттям (шкіряне, з дерматину, з тканини), яке має специфічний запах двері в магазин часто залишає привідкритими для провітрювання. В цей день в магазин зайшло двоє невідомих їй людей, які незважаючи на її прохання вийти з магазину, продовжували там перебувати та телефонували у поліцію. Через кілька хвилин з'явилися працівники поліції, які без жодних пояснень почали складати протокол про адміністративне правопорушення. Ці двоє людей мило бесідували з працівниками поліції та складалося враження, що вони знайомі. На її прохання пояснити, що відбувається не отримувала жодної відповіді.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 108070 від 13.04.2021 вказано порушення Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, однак не вказано який саме пункт даної Постанови порушено ОСОБА_1 . Також, у цьому протоколі вказані поняті в присутності який він складався, але відсутні їх підписи. Як і відсутні їх письмові пояснення, щодо обставин справи.
Поряд з цим, із рапорту працівника поліції А.Ярмоли (а.с.2) вбачається, що в ході здійснення перевірки дотримання правил карантину, в АДРЕСА_1 , ТЦ «Пустомити» в магазині «Взуття» було виявлено, що вхідні двері відчинені та можливо даний заклад здійснює прийом покупців, та по даному факту було складено протокол. Дані внесені поліцейським у рапорт є лише припущенням, які не підтверджені жодним доказом, та не можуть стверджувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Окрім цього, до матеріалів справи не долучено фото та відеозапису з місця події.
Диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Інші докази, які б доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У зв'язку з цим постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.