Справа № 127/24715/20
Провадження № 22-ц/801/1253/2021
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Береговий О. Ю.
08 липня 2021 рокуСправа № 127/24715/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,
учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Короля О.П., дата складення повного тексту рішення невідома,
встановив:
В листопаді 2020 року комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що житлове помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично зареєстровані та проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються Комунальним підприємством Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго».
Відповідачі, регулярно порушуючи умови п. 18 вищевказаних Правил та п. 3 ст. 20 та п. 5 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», станом на 30 вересня 2020 року заборгували за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в загальній сумі 3 832,52 грн., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Порушення відповідачами вказаних зобов'язань стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Комунального підприємства Bінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з врахуванням суми втрат від інфляційних процесів та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 3 883, 76 грн., з яких: 3832, 52 гривень - заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 17,91 грн. - 3 % річних; 33,33 грн. - інфляційні втрати.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Комунального підприємства Bінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», у відшкодування витрат із сплати судового збору 2102, 00 грн.
Рішення першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідачі не виконали вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, то від'єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого відповідачі свої зобов'язання щодо заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання належним чином не виконали, а розрахована заборгованість підтверджується належними і допустимими доказами, внаслідок чого підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув належної уваги на те, що рахунки які надаються споживачам в Єдиному рахунку за надані житлово-комунальні послуги та рахунки в оборотній відомості, які надані позивачем містять розбіжності. Разом з тим вважає, що він не є споживачем вказаних послуг, оскільки в 2010 року, зокрема відповідачем подано письмову заяву про відмову від усіх послуг, що надавало КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», після чого робітниками ЖЕК за кошти відповідача було відключені та зрізані батареї центрального опалення, а також у зв'язку із наслідками аварії на водогоні була зрізана труба ГВП, про що зазначено в акті від 09 липня 2020 року. На переконання заявника будь-якого самовільного відключення від опалення та гарячого водопостачання ним не проводилось.
04 червня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи відповідача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Разом з тим, на переконання позивача відповідачами не надано до суду належні і допустимі докази того, що останні правомірно здійснили відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, оскільки відповідачі для узгодження даного питання не звертались до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов'язаних з відключенням споживачів від таких мереж.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлово Комунального господарства м. Вінниця (а.с. 8).
Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води опубліковано у випуску газети «Вінницька газета» № 32 від 03 серпня 2018 року. (а.с. 10).
Згідно з розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, загальний розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги станом на 30 вересня 2020 року становить 3883,76 грн., з яких: 3832,52 грн. - заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 17,91 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 33,33 грн. - інфляційні втрати (а.с. 12).
Судом встановлено, що спірні відносини виникли у зв'язку із виконанням послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до нього мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення та Правила надання населенню послуг централізованого опалення холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, власник майна повинен нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1,5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Водночас, згідно з абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Пунктом 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку
У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).
Так, відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
При цьому, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення).
Відтак, з системного аналізу вказаних норм, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, матеріали справи свідчать про те, що комунальне підприємство «Вінницяміськтеплоенерго» обслуговує житловий будинок АДРЕСА_2 , в якому фактично зареєстровані та проживають відповідачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
При цьому, як вбачається з оборотної відомості та розрахунку суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, останні не містять інформації, щодо показань засобів обліку, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами споживання відповідачами вказаних послуг у визначеному позивачем розмірі, оскільки суд позбавлений можливості встановити правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Крім того, поза увагою суду попередньої інстанції залишено те, що надані позивачем докази існування у відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, зокрема оборотна відомість та розрахунок суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, містять відмінності з рахунками наданими відповідачем, які надаються споживачам в Єдиному рахунку за надані житлово-комунальні та інші послуги.
Таким чином, до суду попередньої та апеляційної інстанції не надано належних і допустимих доказів існування заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги в визначеному позивачем розмірі, як і не міститься таких в матеріалах справи.
З врахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП «Вінницяміськтеплоенерго» не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки не враховано істотних ознак конкретної правової ситуації, позивачем не підтверджено належними доказами заборгованість у визначеному у позові розмірі, отже апеляційна скарга підлягає задоволенню з врахуванням викладених обставин, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Поряд з цим, згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України колегія суддів вбачає підстави для виходу за межі апеляційної скарги, оскільки при вирішенні вказаного позову відносно усіх відповідачів по справі суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.В. Ковальчук
О.С. Панасюк