Справа №766/7630/20
н/п 1-кп/766/1305/21
про продовження строку дії запобіжного заходу
12.07.2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
представника потерпілої: ОСОБА_6
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019230040003716 від 12.11.2019, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
13.05.2020 на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області (головуючий ОСОБА_1 , судді: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08.01.2020 раніше обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді «домашнього арешту» змінено на «тримання під вартою». Востаннє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.05.021 строком до 16.07.2021.
Прокурор під час судового розгляду звернулася до суду з клопотанням, в якому просив продовжити строк дії раніше обраного щодо ОСОБА_4 , посилаючись на ту обставину, що відносно останнього вже обирався більш м?який запобіжний захід, який останнім було порушено, що і призвело до обрання саме «тримання під вартою». Крім того зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а враховуючи обставини даного кримінального провадження може перешкоджати встановленню істини по справі.
Відповідно до положень абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Враховуючи ту обставину, що суддя ОСОБА_7 не може бути присутньою під час розгляду клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 (розгляд якого також в стадії судового розгляду обумовлений і вимогами ст. 331 КПК України) до дати його спливу, суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора лише за участю головуючого.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора. Звернувся до суду із зустрічним клопотанням, в якому просив змінити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт. В обґрунтування своєї позиції послався на долучені до матеріалів кримінального провадження матеріали, що свідчать про наявність перешкод для перебування обвинуваченого в умова СІЗО, оскільки стан його здоров?я значно погіршився, існує ризик інвалідності, у той же час пройти належне медичне обстеження в умовах тримання під вартою не можливо. Обвинувачений ОСОБА_4 також просив змінити щодо нього раніше обраний запобіжний захід.
Представник потерпілої ОСОБА_6 погодився з прокурором, вважав обраний запобіжний захід таким, що відповідає суспільній небезпеці, інкримінованого обвинуваченому злочину.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_4 під вартою виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, допит яких на даному етапі судового розгляду не завершено; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років; факт порушення обвинуваченим умов обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді «домашнього арешту», що стало підставою для зміни його на «тримання під вартою».
Оцінюючи клопотання сторони захисту, суд підстав для його задоволення з визначених в ньому мотивів не вбачається, оскільки ОСОБА_4 , не зважаючи на звернення суду до установи попереднього ув?язнення з відповідним клопотанням, від проходження огляду в умовах установи відмовляється. Крім того, матеріали кримінального провадження містять відомості, що адміністрацією установи попереднього ув'язнення вживались неодноразові заходи для належного медичного обстеження обвинуваченого, проте жодного діагнозу, який би перешкоджав подальшому триманню під вартою встановлено не було. Відомості щодо стану здоров?я останнього сформовані лише стороною захисту, а беззаперечних даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення. Запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки, враховуючи порушення раніше обраного запобіжного заходу ОСОБА_4 , неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Отже, обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам його можливого впливу на потерпілу та свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 09.09.2021).
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 369, 371, 372, 376, абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК УкраїниКПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити. У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
* Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цюрупинськ, Херсонської області) обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на 60 днів до «09» вересня 2021 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Головуючий: ОСОБА_1