06.07.2021 Справа №607/7418/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого: Братасюка В.М.
за участю секретаря: Паславської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великогаївської громади Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Великогаївської громади Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_1 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне їй майно, зокрема на житловий будинок, загальною площею 54,0 кв.м, житловою площею 37,6 кв.м з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, 18.10.1993 р. ОСОБА_2 заповіла їй належний на праві особистої власності цілий житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в с.Козівка Тернопільського району, проте успадкувати спадкове майно вона не має можливості, оскільки було виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім'я спадкодавця та державна реєстрація права власності на житловий будинок, що є перешкодою в оформлені права власності на спадкове майно. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, подано суду заяви про розгляд справи у відсутності їх представників.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим повторно Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 23.01.2021 р., актовий запис №12.
18.10.1993 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Козівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області за реєстром №37, згідно якого заповіла ОСОБА_1 , належний їй на праві особистої власності цілий житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Козівка Тернопільського району.
Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, зокрема на земельні ділянки і на житловий будинок, загальною площею 54,0 кв.м, житловою площею 37,6 кв.м з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №95/2009року, після смерті гр. ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.
Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації від №65 від 28.01.2021 року по обліку бюро будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 .
Як убачається із довідки №66 від 28.01.2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в бюро за ОСОБА_2 не проведена.
Згідно довідок Великогаївської сільської ради №58,59 від 03.03.2021 р. житловий будинок станом на 01.07.1990 р. - 15.04.1991 р. числиться як колгоспний двір, голова двору - ОСОБА_2 1921 р.н.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991р.). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р. мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні: б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних: г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України - Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.
Оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15.04.1991р. (до введення в дію Закону України «Про власність») спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право сумісної власності, причому це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення вдію вказаного Закону.
Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, вказане домоволодіння належало ОСОБА_2 , як голові колгоспного двору.
Відповідно до довідки Великогаївської сільської ради №61 від 05.03.2021року, ОСОБА_2 на день своєї смерті проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею був зареєстрований та проживав внук ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27.01.2021 р. Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Законодавцем у статях 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої та другої статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина 1 статті 1221 Цивільного кодексу України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1221 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на день смерті, за адресою АДРЕСА_2 , були зареєстровані: дружина ОСОБА_6 , 1934 року народження; мати ОСОБА_7 , 1911 року народження (стверджується довідкою №520 від 03.12.2020 року).
Відповідно до ч.1 ст. 1268 та ч.1 ст. 1269 Цивільного Кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а згідно ч.1 ст. 1270 цього ж Кодексу така заява повинна бути подана у шестимісячний строк, який починається з дня відкриття спадщини.
Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 902/02-31 від 12.02.2021 р. вбачається, що державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори, Сенчишин О.П. у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті матері ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавець не отримав за життя правовстановлюючий документ на належне їй майно та не здійснила державної реєстрації свого права власності, тому позивач змушений звертатися в суд за захистом своїх невизнаних прав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити її права та інтереси, тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 54,0 кв.м, житловою площею 37,6 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1261 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк