КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
17 червня 2021 року № 320/962/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Спасібко Ю.М.,
за участю:
представника позивача Завальнюк В.В.,
представника відповідача - Малай В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайниця - Агро" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» (далі - позивач) позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1) та Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-2), - про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000433201 від 07.10.2020 (далі - оскаржуване рішення).
Зміст позову складає наступна позовна вимога: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0000433201 від 07 жовтня 2020 року, яким до ТОВ «Тайниця-Агро» застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу розміром 500 000 гривень за зберігання пального без наявності ліцензії.
Позивач позовні вимоги підтримав в судовому засіданні. Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві та відповіді на відзив та підтримані представником позивача в судовому засіданні. Основні аргументи позивача проти застосування оскаржуваним рішенням штрафних санкцій зводяться того, що позивач заявляючи відповідачу про бажання отримати дозвіл на зберігання та реалізацію пального діяв хоч і не відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, однак добросовісно та вимушено в умовах карантину. При цьому представник позивача вказав, що необхідність реалізації ним пального для сільгосптехніки зумовлена терміновістю та невідкладністю посівних робіт.
Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Основні аргументи відповідача полягають в тому, що позивач безумовно порушив вимоги законодавства щодо порядку зберігання пального, за що українським законодавством визначена відповідальність у вигляді штрафу, який і був визначений оскаржуваними рішеннями. У зв'язку з зазначеним відповідач вважає оскаржуване рішення законними та правомірними.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників всіх учасників справи, суд встановив наступне.
Відповідачем-2 рішенням №0000433201 від 07.10.2020 року відповідно до абз. 8 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481 /95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481) до позивача було застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу розміром 500 000 гривень за зберігання пального без наявності ліцензії.
15.10.2020 позивач звернувся до відповідача-1 зі скаргою №41, яку рішенням про результати розгляду скарги від 30.12.2020 року №36933/6/99-00-06-03-01-06 залишено без задоволення.
11.09.2020 року представниками відповідача-2 було проведено перевірку за місцезнаходженням скаржника, що засвідчує надісланий поштою Акт №351/10-36- 32-00-10/31364410 від 11.09.2020 року. В даному акті зазначено, що ТОВ «Тайниця -Агро» має ліцензію на зберігання пального виключно для власних потреб від 17.04.2020 року №10230414202001113.
Позивач в позовній заяві вказує на те, що його посадовими особами не було підписано документів щодо проведення перевірки. Щодо цього доводу відповідачем-2 у відзиві було зазначено спростування, що перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред'явлені документа, визначені п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, бригадиру ОСОБА_1 . Вказана особа ознайомилась з направленнями та отримала копію наказу про проведення перевірки, про що власноручно зробила відмітку в направленнях на проведення фактичної перевірки. Це спростування не було при розгляді справи по суті спростовано позивачем.
Окрім того, суд звертає увагу, що предметом позову в даній справі є оскарження рішення відповідача-2 та дій відповідача-1 щодо розгляду скарги позивача на це рішення. Дії відповідача-2 щодо проведення перевірки окремо не оскаржуються позивачем та не охоплені позовними вимогами. Позивач же ні в позовній заяві, ні у поясненнях в судовому засіданні не вказує на безпосередню причину отримання ним документів на перевірку на протиправністю прийнятного рішення відповідачем-2 рішення за наслідками такої перевірки. Зазначене нівелює доводи позивача про порушення процедури вручення документів на перевірку, як доказу протиправності оскаржуваного рішення.
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено акт, від підписання та отримання його другого примірника бригадир ОСОБА_1 відмовився, про що складені відповідні акти.
Акт фактичної перевірки 11.09.2020 зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області за №351/10-36-32-00- 10/31364410 та другий його примірник направлено платнику листом від 14.09.2020 №27591/10/10-36-32-03-18. Акт про результати фактичної перевірки зареєстрований 27.01.2020 в ГУ ДПС у Київській області у журналі реєстрації актів перевірок за №20/10-36-32-00-10/34573615 та направлено платнику листом 27.01.2020. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отримано суб'єктом господарювання 03.02.2020 року.
З матеріалів справи слідує, що під час проведення фактичної перевірки встановлено, що видаткових та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №1430 та акцизної накладної від 07.04.2020 №126 ТОВ «Платінумоіл» на адресу ТОВ «Тайниця-Агро» реалізовано важкі дистиляти (газойлі).
Згідно інформаційного ресурсу ДПС встановлено, що ТОВ «Платінумоіл» на адресу ТОВ «ТАЙНИЦЯ-АГРО» було реалізовано важкі дистиляти (газойлі), згідно видаткових та товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №1430 та акцизної накладної від 07.04.2020 №126.
Таким чином, позивачем з 07.04.2020 по 17.04.2020 (до отримання відповідної ліцензії) здійснювалось збереження важких дистилятів (газойлів) без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, чим порушено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон №481).
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких: здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість ватажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.п. 11.1 глави 11 Правил №363).
В товарно-транспортних накладних та акцизній накладній зазначена адреса пункту розвантаження та місця зберігання пального: с. Тайниця Тетіївський р-н Київської області.
Однак, позивач не отримував ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: с. Тайниця Тетіївський р-н Київської області. Тобто, позивачем за адресою: с. Тайниця Тетіївський р-н Київської області, здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги частини першої ст. 15 Закону України №481. Отже, зазначені вище документи підтверджують наявність у позивача місця зберігання пального за с. Тайниця Тетіївський р-н Київської області.
Висновки податкової перевірки щодо факту зберігання зазначеного пального позивачем не заперечуються. Представники позивача в судовому засіданні вказували на те, що у зв'язку з карантинними обмеженнями, які стосувались руху громадського транспорту в Тетіївському районі Київської області в березні 2020 року, головний бухгалтер позивача подала необхідні документи для оформлення відповідної ліцензії для зберігання пального не в порядку, визначеному законодавством і не безпосередньо до відповідача-2.
Так зі змісту позовної заяви слідує, і підтверджено в судовому засіданні представником позивача та викликаним в якості свідка головним бухгалтером позивача ОСОБА_2 1972 р.н., що 19.03.2020 нею за власним переконанням було передано співробітнику Тетіївського відділу Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області пакет необхідних документів, оформлених у відповідності до ст.10 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-VIII, для передачі відповідачу-2 для оформлення відповідної ліцензії. При цьому зі свідчень ОСОБА_2 слідує, що ніяких письмових документів щодо отримання зазначеного пакету співробітник Тетіївського відділу Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області свідку чи іншим представникам позивача не надавав.
Суд також бере до уваги, що позивачем не було ніякою мірою обґрунтовано не подання пакету документів для оформлення ліцензії відповідачу поштою з оформленням відповідних документів заказної кореспонденції. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідності вчинення дій по отриманню ліцензії поза межами правового регулювання.
В судовому засіданні представник відповідача-2 пояснив, що необхідний для отримання ліцензії пакет документів був ним отриманий та зареєстрований лише 30.03.2020. Відповідач також вказав, що ліцензія була видана позивачу у строк 20 календарних днів, визначений ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», - 17.04.2020.
Оскільки подаючи документи до оформлення ліценції без належної обачності на власний ризик через особу, яка не несла на законодавчому рівні відповідальності за своєчасну та належну передачу документів відповідачу-2, то ризик затримання передачі документів несе позивач. Суд не має підстав для визнання дій відповідача-2 по прийняттю документів та оформленню ліцензії протиправними, оскільки з доводів позивача та матеріалів справи не слідує, що відповідачем-2 було допущено порушення прямої норми законодавства чи принципів, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, суд звертає увагу, сама подача документів не може бути розтлумачена судом як факт отримання належної ліцензії.
Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доведення. Як наслідок, - обґрунтування і докази позивача повинні бути пов'язані з предметом оскарження і направлені на його роз'яснення. Оскільки предметом доведення у даній справі є правомірність оскаржуваного рішення відповідача-2, то доводи та докази позивача мають бути направлені на доведення наявності чи відсутності обставин, у зв'язку з якими було винесено саме рішення, а не обставин отримання ліцензії.
Позивач не заперечував, що в період з 07.04.2020 по 17.04.2020 він здійснював зберігання пального без ліцензії. Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Порядок проведення фактичних перевірок регламентується ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-1/1 із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України).
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі- Кодекс) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Кодексу фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Кодексу контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.61.1 ст.61 Кодексу податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Приписами п. 62.1 статті 62 Кодексу податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла зокрема: від платників податків, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (п.п.72.1.1.1. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України); про застосування реєстраторів розрахункових операцій (п.п.72.1.1.4. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України); про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності (п.п.72.1.2.5. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України).
Пунктом 74.1 ст.74 Податкового кодексу України визначено, що посадові (службові) особи контролюючих органів можуть зберігати та опрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів податкову інформацію, зібрану відповідно до Кодексу. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання відповідно до п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Отже, використання інформації, яка міститься в автоматизованих базах та системах контролюючих органів є компетенцією контролюючих органів. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Пунктом 81.1 статті 81 Кодексу передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні па перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР (далі - Закон України №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.
Відповідно до пп. 4.27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентуються Законом України №481.
Відповідно до статті 16 Закону України №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Відповідно до п.п. 14.1.1411 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (стаття 1 Закону №481).
Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (стаття 1 Закону України №481).
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких: здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість ватажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.п. 11.1 глави 11 Правил №363).
Згідно ст.15 Закону №481 у редакції, чинній з 01.07.2019, встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років. Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Подання заяви на отримання відповідної ліцензії не надає право суб'єкту господарювання на провадження господарської діяльності з зберігання пального.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону № 222-VIII, у редакції чинній з 01.07.2019, передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону №481.
Відповідно до пункту 52 і підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ЇЖ України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не за стосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Статтею 17 Закону України №481 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом восьмим ст. 17 Закону України №481 за зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні санкції в розмірі 500000,0 гривень. На підставі зазначеної вище норми Закону України №481 відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.10.2020 №0000433201 на суму 500000,0 гривень.
Беручи до уваги обставини справи, встановлені в судовому засіданні та нормативне регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 правомірно застосовано штрафні санкції, обґрунтування позивача є безпідставними, а оскаржуване рішення - правомірне.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 липня 2021 р.