09 липня 2021 року м. Київ № 320/3136/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просив суд:
- визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. від 18.02.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання вимог виконавчого документа (рішення суду) ВП № 60813942;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лозової А.І. від 18.02.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання вимог виконавчого документа (рішення суду) ВП № 60813942.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено постанову ВП № 60813942 від 18.02.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., оскільки державний виконавець не взяв до уваги те, що пенсійним органом було повідомлено про часткове виконання рішення суду в межах його компетенції.
З урахуванням викладеного вважає, що постанова відповідача суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.
Частиною п'ятою статті 162 КАС України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Проте, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву з невідомих для суду причин не скористався, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга статті 175 КАС України).
Враховуючи, що відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк не скористався, суд визнав за необхідне розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
На підставі частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
26 жовтня 2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2019, що набрало законної сили 29.10.2019, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.02.2021 у справі № 320/2344/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої в п'ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
28 листопада 2019 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 320/2344/19.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. від 09.12.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 60813942 з виконання виконавчого листа № 320/2344/19, виданого 28.11.2019 Київським окружним адміністративним судом.
Запропоновано боржнику протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області листом від 11.01.2020 № 1000-0805-8/454 повідомило відповідача про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі № 320/2344/19 та зазначило, що у січні 2020 року рішення суду було виконано шляхом здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії, обчисленої в п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зокрема, було проведено перерахунок пенсії, але борг виплачено не було у зв'язку з виконанням Постанови № 649 від 22.08.2018 та Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, у зв'язку з відсутністю цільових коштів на фінансування вказаних виплат. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
На підтвердження виконання судового рішення відповідачу було направлено протокол перерахунку пенсії та довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, з урахуванням чого позивач просив закінчити виконавче провадження.
18 лютого 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП № 60813942 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 5100, 00 грн., яка скерована в адресу позивача та отримана останнім.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, з вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Судом установлено, що позивач у встановлений строк повідомив відповідача листом від 11.01.2020 № 1000-0805-8/454 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі № 320/2344/19 та зазначив, що у січні 2020 року рішення суду було виконано шляхом здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії, обчисленої в п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаний факт відповідачем визнаний, оскільки зміст оспорюваної постанови містить інформацію про надходження до державного виконавця повідомлення позивача від 11.01.2020 № 1000-0805-8/454 про часткове виконання судового рішення та неможливість його виконання в іншій частині з підстав, наведених у вказаному листі.
Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд наголошує, що органи Пенсійного фонду України лише здійснюють фактичну виплату громадянам коштів, які надходять з Державного бюджету України.
У зв'язку з цим суд доходить висновку, що ненадходження відповідних коштів із Державного бюджету України є поважною причиною невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області судового рішення у частині виплати нарахованої ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому судом установлена, що сума боргу за період з 01.04.2019 по 28.10.2019, яка склала 17 575, 12 грн. ОСОБА_1 позивачем не виплачена з посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі - Порядок № 649).
Зазначений Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 649, боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Пунктом 6 Порядку № 649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 649, комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Згідно з пунктами 3, 6, 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 «Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою», у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою; про стягнення коштів.
Наказом керівника органу Пенсійного фонду України визначаються відповідальні особи, які здійснюють облік рішень у реєстрі (далі - відповідальна особа), у кількості не менше двох осіб з числа працівників, які відповідно до розподілу службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів та баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ).
Доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку № 649.
Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника.
Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду.
У матеріалах справи наявний витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до якого позивачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі № 320/2344/19 зазначене судове рішення включено до відповідного реєстру для подальшого повного його виконання.
Зазначене дає суду підстави вважати, що позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України, виконав усі необхідні дії для повного виконання вказаного рішення суду. Разом з тим, незважаючи на вчинення ним цих дій, рішення суду не було виконано у повному обсязі з підстав, що не залежали від позивача, про що відповідача було своєчасно поінформовано.
Суд констатує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Суд вважає, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області в частині виплати суми боргу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14 та від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховані судом у спірних правовідносинах.
Щодо посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції на окремі норми Порядку № 649, то суд не бере їх до уваги, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19, що набрало законної сили 22.07.2020, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Судом установлено, що позивачем як органом ПФУ вживалися заходи щодо виконання судового рішення та було вчинено всі необхідні для його виконання дії.
Проте, рішення суду не було виконано у повному обсязі з підстав, що не залежали від позивача та були обумовлені виконання інших процедур, про що відповідачу було достеменно відомо.
Ураховуючи те, що позивачем виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі № 320/2344/19 не у повному обсязі з підстав, які від нього не залежали, суд доходить висновку про безпідставне накладення державним виконавцем штрафу в розмірі 5100 грн.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач правомірність свого рішення під час судового розгляду справи не довів, жодних доказів суду не надав.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 159, 162, 205, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лозової А.І. від 18.02.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання вимог виконавчого документа (рішення суду) ВП № 60813942.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.