м. Вінниця
12 липня 2021 р. Справа № 120/3910/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій";
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що розрахунок виплаченої йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, було зроблено виходячи з його грошового забезпечення, до якого безпідставно не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, введену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889) в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.
Позивач вважає, що такі дії військової частини НОМЕР_1 є протиправними, такими що суперечать Конституції та іншим законам України та призводять до порушення його прав.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
14.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення адміністративного позову без розгляду.
На переконання відповідача позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки, позивач не був позбавлений можливості звернутись протягом 2017 року до військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, відповідач у заяві послається на норми, які стосуються виплати допомоги при звільненні.
14.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зокрема, зазначено, що на виконання вимог Постанови КМУ №889 було видано наказ Міністра оборони України № 550 від 24.10.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600), якими була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція). Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) виплата винагороди військовослужбовцям з 01.01.2014 здійснюється у розмірі до 60% місячного грошового забезпечення. На думку представника відповідача, приставка "ДО" у Інструкції свідчить про не постійний розмір вказаної винагороди. Також сторона відповідача вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ №889 та розмір і порядок виплати якої передбачений Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди залежить від видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим (залежить від результатів службової діяльності військовослужбовця), а виплата не є щомісячною, а тому вона не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
З огляду на зазначене відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 072-вк від 28.05.2021 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 14.06.2021 року по 30.06.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.11.2017 року № 463 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу».
20.11.2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2020 у справі №120/1968/20-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не забезпечення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках 40 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках 40 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону №3551- XII, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання зазначеного рішення суду, 22.09.2020 відповідачем проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у розмірі 10138,0 грн.
29.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 та просив надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 120/1968/20-а а саме: причини не включення до складу його грошового забезпечення, з якого здійснюється нарахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, щомісячної додаткової грошової допомоги. Також позивач просив вжити передбачених законом заходів для забезпечення повного виконання рішення суду та включити до складу грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду і провести виплату недоплаченої суми.
Відповідно до листа відповідача від 23.01.2021 року № 350/118/605/пс до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась ОСОБА_1 грошова компенсація за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій входили:
- оклад за військовим званням 125,00 грн.,
- посадовий оклад 1120,00 грн.,
- відсоткова надбавка за вислугу років, 30% - 373,50 грн.,
- надбавка за працю в умовах режимних обмежень, 15% - 168,00 грн.,
- надбавка за особливі умови служби, 7,5% - 84,00 грн.,
- премія, 450% - 5040,00 грн.,
- надбавка за виконання особливо важливих завдань, 50% - 809,25.
Також у листі зазначено, що ОСОБА_1 виплачена грошова компенсація за невикористанні дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій за 2015-2017 роки (нараховано 10293,00 грн.) з урахуванням військового збору (1,5%), що складає в сумі 154 грн. 40 коп. та зарахована на картковий рахунок у вересні місяці 2020 року в розмірі 10138 грн. 60 коп.
Такі дії військової частини НОМЕР_1 зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено пунктом 12 статті 12 вказаного Закону учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ). Так, відповідно до п. 3 ч. 14ст. 10-1 вказаного Закону у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виходячи з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 роки виходив з грошового забезпечення, без урахуванням щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою КМУ №889.
Отже в межах даного спору надається оцінка складових грошового забезпечення, з якого виходив відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 роки.
Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Склад грошового забезпечення визначений положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної на момент виникнення спірних відносин) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної Постановою №889, регулюється також Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони У країни №550 від 24.10.2016 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №550).
Пунктом 2 Інструкції №550 передбачено категорії військовослужбовців, яким здійснюється виплата винагороди та її розміри. З аналізу вказаної норми підзаконного внутрішньо-відомчого нормативно-правового акту чітко видано, що даний вид винагороди виплачується усім категоріям військовослужбовців.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Інструкції №550 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць, військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 % місячного грошового забезпечення.
Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття: у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці; на лікування - за час перебування на лікуванні (за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення) та за час звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою; у службове відрядження одиночним порядком, у тому числі на збори, курси, навчання, або в складі підрозділу - за час перебування у відрядженні (п. 4 Інструкції №550).
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 %, введеної Постановою №889, здійснюється з дня видання наказу про призначення на посаду і до дня звільнення. При цьому вона виплачується незалежно від того, чи перебуває особа на лікуванні, у відрядженні, відпустці, навчанні тощо. Тобто, дана грошова винагорода виплачується на постійній основі та не залежить від будь-яких додаткових критеріїв чи обставин, які військовослужбовець має виконати понад свої обов'язки, а тому вона носить постійний характер.
Окрім вказаного, п. 2 наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 № 44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" визначено, що місячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) у 2016 році виплачувати з розрахунку:
основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років);
надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям - 50%;
премія (визначено розміри премій по тарифним розрядам);
щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення на місяць усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби).
Аналогічним чином визначено розміри та порядок виплати щомісячно грошового забезпечення наказом Міністра оборони України від 09.02.2017 № 88 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік"
Таким чином, органом виконавчої влади в особі Міністерства оборони України на кожен рік визначено щомісячні складові грошового забезпечення та їх чіткий розмір, серед яких зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889, у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення на місяць, виплачується щомісяця усім військовослужбовцям. А тому така винагорода носить постійний характер, адже командир нижчого рівня, яким є командир військової частини, зобов'язаний виконати наказ вищестоящого командира - Міністра оброни України, та не може самостійно визначити менший розмір винагороди при настанні певних умов, в той час як наказом Міністра оборони України вже визначено на відповідний рік сталий розмір виплати - 60% усім військовослужбовцям.
Як вбачається з довідки № 708 від 17.08.2020, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу протягом 2016-2017 років виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення.
Враховуючи, що додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, що не спростовано відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Отже, в розумінні положень ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку.
Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, щомісячну додаткову грошову винагороду.
А тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
Щодо вимог позивача в частині зобов'язального характеру, а саме: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум, то такі вимоги є похідними від першої, а відтак підлягають задоволенню відповідно до п. 23 ст. 4 КАС України.
Щодо заяви позивача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18 зазначила, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
А тому суд приходить до висновук, що позивачем не пропущено строки звернення до суду з таким позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
bbbЬrrrяrrrяbbbЬ bbbЬrrrяrrrяbbbЫ '''Чrrrяiiiкiiiкrrrя'''Ц ]]]Сrrrяjjjо/.jjjоrrrя]]]С JJJ¦rrrяkkkр 7 7kkkрrrrяJJJ¦
ZZZК > =ZZZК
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено та підписано суддею 12.07.2021 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна