м. Вінниця
05 липня 2021 р. Справа № 120/2282/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) до Жмеринської міської ради Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у січні 2021 позивачі звернулися до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, кожна з яких площею 2,00 га, кадастровий №0521080300:06:004:0338, №0521080300:06:004:0339, №0521080300:06:004:0340, що розташовані на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, додавши до клопотання необхідні документи. Однак Жмеринська міська рада не розглянула заяви позивачів по суті питання, відповідних рішень не прийнято.
Позивачі вважають бездіяльність відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулися до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Відповідач зазначає, що у зв'язку з припиненням повноважень Біликовецької сільської ради її правонаступником стала Жмеринська міська рада.
Відповідач не заперечує факт звернення позивачів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель комунальної власності на території Біликовецької сільської ради. Однак зауважує, що в лютому 2021 року на адресу виконавчого комітету Жмеринської міської ради надійшло ряд звернень від жителів села Біликівці щодо незаконної зміни Біликовецькою сільською радою цільового призначення земельних ділянок за межами населеного пункту із сінокосіння та випасання худоби на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тому, до з'ясування всіх обставин, що призвели до зміни цільового призначення відповідних земель, було вирішено відтермінувати винесення на чергову сесію міської ради розгляд питання про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність позивачів земельних ділянок. Про це рішення позивачів повідомлено листами від 03.02.2021.
На думку відповідача, при зміні цільового призначення спірних земель не враховано інтереси жителів села Біликівці, які є власниками худоби та які повністю втратили можливість випасання та сінокосіння. Адже рішенням Біликовецької сільської ради було змінено цільове призначення усіх масивів земель, призначених для сінокосіння і випасання худоби, на землі для ведення особистого селянського господарства. Водночас це створило передумови для формування протестних настроїв в селі, що підтверджується численними зверненнями громадян, а також для проведення перевірок законності зміни цільового призначення земель правоохоронними та іншими уповноваженими органами, які досі тривають.
Таким чином, відповідач наголошує, що позивачам не відмовлено у розгляді по суті їх заяв, а питання про затвердження проектів землеустрою призупинено до завершення перевірки правомірності зміни Біликовецькою сільською радою цільового призначенням земель, з метою недопущення порушень вимог чинного законодавства.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві, та вважає відзив необґрунтованим і таким, що не спростовує заявлених позовних вимог.
Представник позивачів зазначає, що відповідач хоч і розглянув звернення позивачів, але за результатами їх розгляду не прийняв жодного рішення.
Крім того, представник позивачів наголошує, що проект землеустрою щодо відведення у власність позивачів спірних земельних ділянок пройшов державну експертизу, за результатами якої надано позитивний висновок Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18.12.2020 № 15922/82-20. Водночас згідно з ч. 4, ч. 8 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.
Відтак представник позивачів вважає, що у відповідача немає законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів.
29.04.2021 від представника позивачів до суду надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, в якому представник позивачів просить стягнути на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23608 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Також до клопотання долучено докази направлення копії клопотання на адресу відповідача.
Суд зауважує, що відповідачем не подано ні заперечень на відповідь на відзив, ні пояснень ( заперечень ) щодо клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
28.05.2021 представником позивачів подано клопотання, в якому він просить під час вирішення справи врахувати правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 06.03.2019 в справі № 1640/2594/18.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що в січні 2021 позивачі звернулися з заявами на ім"я Жмеринського міського голови Кушніра А.П. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, кожна з яких площею 2,00 га, що розташовані на території Біликовецької сільської ради. До заяв було додано, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розроблений ФОП ОСОБА_5 , та витяги з Державного земельного кадастру, якими підтверджується присвоєння відповідним земельним ділянками кадастрових номерів.
Листами від 03.02.2021 (за вих. № № 145/ЗВ01-14, 126/ЗВ01-14, 127/ЗВ01-14) виконавчий комітет Жмеринської міської ради за підписом першого заступника міського голови повідомив позивачів про те, що на адресу міської ради неодноразово надходили звернення від мешканців Біликовецького старостинського округу (Біликовецької сільської ради) щодо незаконної, на їх думку, зміни цільового призначення земель, які використовувалися громадою Біликовецької сільської ради для сінокосіння і випасання худоби, та які в подальшому передано громадянам для ведення особистого селянського господарства. Також з цього питання на ім'я міського голови надійшло звернення голови Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області. Працівниками виконавчого комітету з"ясовуються всі обставини, які призвели до вище описаної зміни цільового призначення земель. Після встановлення всіх обставин, що передували зміні цільового призначення земель Біликовецької сільської ради з "сінокосіння і випасання худоби" на "ведення особистого селянського господарства", питання про затвердження проекту землеустрою буде винесено на розгляд сесії міської ради. Про результати розгляду даного питання позивачів буде повідомлено додатково.
Позивачі, вважаючи протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради щодо не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду їх заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, звернулися до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Так, відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Водночас при вирішенні справи суд застосовує положення Земельного кодексу України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а отже, до внесення змін на підставі Закону України від 28 квітня 2021 року за № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Зокрема, частиною шостою вказаної статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частиною восьмою статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
В силу приписів ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).
При цьому, за змістом ч. 11 ст. 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що законом визначено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, приймає відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або ж про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду (таке рішення може бути оскаржене до суду і в цьому разі спір вирішується в судовому порядку).
Суд зауважує, що на час звернення позивачів до Жмеринської міської ради із заявами про затвердження розробленого проекту землеустрою та їх розгляду відповідачем, були чинними положення статті 186-1 ЗК України, якими було врегульовано повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (стаття виключена із Земельного кодексу України на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021).
Водночас згідно з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2592/18, від 22.10.2020 у справі № 808/3083/17 та від 16.02.2021 у справі № 821/146/17, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Судом встановлено, що в січні 2021 позивачі звернулися до відповідача з заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, кожна з яких площею 2,00 га, що розташовані на території Біликовецької сільської ради, додавши до заяв погоджений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розроблений ФОП ОСОБА_5 , а також витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Листами від 03.02.2021 (за вих. № № 145/ЗВ01-14, 126/ЗВ01-14, 127/ЗВ01-14) за підписом першого заступника міського голови Жмеринської міської ради Тимуня К. позивачів повідомлено, що питання про затвердження проекту землеустрою буде винесено на сесію міської ради лише після встановлення всіх обставин, що передували зміні цільового призначення земель Біликовецької сільської ради з "сінокосіння і випасання худоби" на "ведення особистого селянського господарства".
Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак Жмеринська міська рада, будучи уповноваженим органом місцевого самоврядування щодо передачі спірних земельних ділянок у власність громадян, під час розгляду заяв позивачів повинна була діяти виключно у спосіб, передбачений відповідним законом, тобто Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При цьому статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Таким чином, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовляє у передачі земельної ділянки у власність чи залишає клопотання без розгляду лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Крім того, суд зауважує, що законом визначено конкретний термін розгляду органом місцевого самоврядування питання про погодження проекту землеустрою, а саме двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи). З цією метою частина п'ята статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Разом з тим судом встановлено, що заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність були розглянуті з порушенням порядку та не у спосіб, визначені законом, оскільки за результатами їх розгляду відповідач надіслав листи від 03.02.2021 за підписом першого заступника міського голови Жмеринської міської ради.
Відтак, оскільки Жмеринською міською радою не прийнято рішення за результатами розгляду заяв позивачів про затвердження проекту землеустрою, як цього вимагають приписи закону, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку вимогам позивачів про зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою з подальшим наданням земельних ділянок у власність, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.
Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання громадянина про погодження проекту землеустрою регламентовані частинами дев'ятою-одинадцятою статті 118 ЗК України, за змістом яких відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або ж про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду (це рішення може бути предметом окремого оскарження в суді).
Тобто саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо погодження проекту землеустрою. А оскільки відповідач ще не прийняв жодного рішення за результатами розгляду заяв позивачів, покладення на Жмеринську міську раду обов'язку прийняти конкретне рішення може вважатися втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
За наведених обставин, на думку суду, відсутні підстави без дотримання вищезазначеної процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти відповідний орган влади.
Відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Водночас належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача, з урахуванням висновків суду, розглянути заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою у спосіб, визначений законом.
Під час розгляду справи суд не надає оцінку правомірності підстав для відтермінування розгляду клопотань позивачів, зазначених у листах від 03.02.2021. Суд враховує, що такі листи не мають самостійного правового значення, оформлені всупереч встановленій законом процедурі щодо розгляду заяв про затвердження проекту землеустрою та не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України.
Крім того, суд наголошує, що рішення за результатами розгляду заяв позивачів має прийматися колегіальним органом, а саме Жмеринською міською радою, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами в обгрунтування заявлених вимог, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради, що полягає у неналежному розгляді заяв позивачів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Біликовецької сільської ради, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів у спосіб, визначений законом, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позову і беручи до уваги, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд вважає, що на користь позивачів необхідно стягнути половину понесених ними витрат зі сплати судового збору, тобто 454 грн. кожному, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, представник позивачів - адвокат Герасимчук О.О. 29.04.2021 звернувся до суду з клопотанням щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в загальному розмірі 23608 грн.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як видно з поданих документів, 12.02.2021 між позивачами та адвокатом Герасимчуком О.О. укладено Договори про надання правничої допомоги.
За умовами вказаних договорів (пункт 1.1) адвокат бере на себе зобов'язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі щодо оформлення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га із земель комунальної власності на території Жмеринської об'єднаної територіальної громади (бувшої Біликовецької сільської ради) Жмеринського району Вінницької області та вирішення інших пов'язаних з цим питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором.
Відповідно до п. 3.1 вказаних Договорів, Клієнт сплачує Адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 20000 грн.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як видно з розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги ( детальний опис робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ) від 29.04.2021, відповідно до Договорів про надання правової допомоги від 12.02.2021, надано позивачам такі юридичні послуги:
- складання позовної заяви, аналіз чинного законодавства та формування додатків (в тому числі оформлення завірених копій документів), що додаються до позовної заяви від 17.03.2021 року, кількість витрачених годин - 15 год., вартість - 13620 грн.;
- оформлення та складання адвокатського запиту на Жмеринську міську раду Вінницької області щодо отримання документів необхідних для подання позовної заяви до суду від 01.03.2021 року, кількість годин - 1 год., вартість 908 грн.;
- складання відповіді на відзив Жмеринської міської ради Вінницької області від 28.04.2021 року, кількість годин - 9 год., вартість - 8172 грн.;
Ознайомлення із матеріалами справи 29.04.2021 року, кількість годин - 1 год., вартість - 908 грн.
Загальна вартість виконаних робіт склала 23608 грн.
Гонорар за надання правової допомоги визначався представником позивачів з розрахунку 40% від прожиткового мінімуму громадян у 2021 році за одну робочу годину.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надаючи оцінку дійсності та обгрунтованості витрат на професійну правничу допомогу суд керується таким.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивачів та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивачів в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивачів на правничу допомогу адвоката в сумі 23608 грн. є надмірним та необгрунтованим в заявленій сумі. Так, суд вважає необґрунтованим та завищеним час, витрачений адвокатом на складання позовної заяви, аналіз чинного законодавства та формування додатків (15 год.), при цьому суд виходить з обсягу позовної заяви ( 7 аркушів ) та наявності інших адміністративних позовів, поданих представником позивачів в даній справі в інтересах інших позивачів до Жмеринської міської ради, у яких підставою для звернення до суду є бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяв позивачів стосовно затвердження того ж самого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Також суд вважає необґрунтованим та завищеним час, витрачений адвокатом на складання відповіді на відзив відповідача (9 год.), при цьому суд приймає до уваги незначний обсяг такої відповіді (3 арк.) та те, що доводи відповіді на відзив фактично повторюють обгрунтування, викладені представником позивачів у позовній заяві.
Також, суд вважає завищеним час ( 1 година ), витрачений адвокатом на ознайомлення з матеріалами справи 29.04.2021, оскільки станом на зазначену дату в матеріалах справи містився лише адміністративний позов, ухвала про відкриття провадження в справі та відзив відповідача, який було направлено позивачам засобами поштового зв"язку. Відтак, суд зауважує, що на момент ознайомлення з матеріалами справи 29.04.2021 року представник позивачів був фактично ознайомлений зі змістом всіх документів, що містились в справі, та мав в розпорядженні їх копії.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги часткове задоволення адміністративного позову, суд доходить висновку, що на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 9307 грн. ( по 3102,33 грн. кожному з позивачів ), що відповідатиме критеріям обгрунтованості, співмірності та вимогам розумності. При цьому суд виходив з таких розрахунків:
- складання позовної заяви, аналіз чинного законодавства та формування додатків: кількість витрачених годин - 7 год., вартість - 6356,00 грн.;
- оформлення та складання адвокатського запиту на Жмеринську міську раду Вінницької області щодо отримання документів необхідних для подання позовної заяви до суду від 01.03.2021 року: кількість годин - 1 год., вартість 908 грн.;
- складання відповіді на відзив Жмеринської міської ради Вінницької області від 28.04.2021 року: кількість годин - 2 год., вартість - 1816 грн.;
- ознайомлення з матеріалами справи 29.04.2021 року: кількість годин - 0,25 год., вартість - 227 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради Вінницької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Жмеринську міську раду Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521080300:06:004:0338, яка розташована на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, у спосіб, визначений законом, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради Вінницької області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 18.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Жмеринську міську раду Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_2 від 18.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521080300:06:004:0339, яка розташована на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, у спосіб, визначений законом, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради Вінницької області щодо розгляду заяви ОСОБА_3 від 18.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Жмеринську міську раду Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_3 від 18.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521080300:06:004:0340, яка розташована на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, у спосіб, визначений законом, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) та 3102,33 грн (три тисячі сто дві гривні 33 копійки ) витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в сумі 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) та 3102,33 грн (три тисячі сто дві гривні 33 копійки ) витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір в сумі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) та 3102,33 грн (три тисячі сто дві гривні 33 копійки ) витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Позивач 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Жмеринська міська рада Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 03084233).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна