м. Вінниця
05 липня 2021 р. Справа № 120/2565/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Іллінецької міської ради (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області в цивільній справі №131/359/15-ц від 28.05.2015 року, яке набрало законної сили 09.06.2015р., позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» с. Іллінці Іллінецького району Вінницької області та Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай) задоволено частково.
Постановлено визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у середньому розмірі частки (паю) 4,8866 га у землях, що були розпайовані в порядку приватизації Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» с. Іллінецьке Іллінецького району Вінницької області та розташовані на території Іллінецької сільської ради Іллінецького району Вінницької області за межами населених пунктів, як за особою, яка у зв'язку із оформленням пенсії по інвалідності III групи загального захворювання 10 травня 2001 року звільнена з роботи в Іллінецькому радгоспі-технікумі, правонаступником якого після Іллінецького державного аграрного коледжу було Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» с. Іллінецьке Іллінецького району Вінницької області.
09.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 4,8866 га, кадастровий №0521282600:02:000:0399 та кадастровий №0521282600:02:000:0314, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Іллінецької міської ОТГ, за межами населеного пункту.
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 відповідачем надано лист-відповідь №12-05/449 від 11.03.2021, яки відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що на бажану позивачем земельну ділянку уже подано іншу заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Разом із тим, за наслідками розгляду його звернення, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення відповідно до ст. 118 ЗК України.
Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду його звернення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Зокрема зазначає, що 03.02.2021 року до Іллінецької міської ради подано заяву ОСОБА_1 з графічними матеріалами щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Іллінецької міської ради Вінницької області за межами населеного пункту із земель запасу комунальної власності для ведення особистого селянського господарства та додано графічні матеріали на земельну ділянку з кадастровим номером 0521282600:02:000:0314.
Враховуючи вищезазначене, на заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 28.05.2015 року у справі №131/359/15-ц, Іллінецька міська рада листом від 11.03.2021 року №12-05/448 повідомила, що на зазначене позивачем бажане місце розташування земельної ділянки уже подана іншою особою заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, де зазначено те ж місце розташування земельної ділянки, та рекомендувала позивачу звернутись із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначивши інше бажане місце розташування земельної ділянки.
На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, відповідачем подано клопотання, у якому Іллінецька міська рада просить розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 12.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Разом з тим, вказаною ухвалою витребувано у відповідач додаткові докази.
18.05.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача не надходили.
Також суд наголошує, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 12.05.2021 року, не надано витребувані судом докази, а саме рішення Іллінецької міської ради про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Іллінецької міської ради, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, згідно його заяви від 03.02.2021. Разом з тим, відповідачем не повідомлено суд про причини невиконання ухвали.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відтак, суд приходить до висновку про можливість розгляду та вирішення справи на підставі наявних у ній заяв по суті справи та письмових доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області у цивільній справі №131/359/15-ц від 28.05.2015 року, яке набрало законної сили 09.06.2015р., позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» с. Іллінці Іллінецького району Вінницької області та Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай) задоволено частково.
Постановлено визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у середньому розмірі частки (паю) 4,8866 га у землях, що були розпайовані в порядку приватизації Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» с. Іллінецьке Іллінецького району Вінницької області та розташовані на території Іллінецької сільської ради Іллінецького району Вінницької області за межами населених пунктів, як за особою, яка у зв'язку із оформленням пенсії по інвалідності III групи загального захворювання 10 травня 2001 року звільнена з роботи в Іллінецькому радгоспі-технікумі, правонаступником якого після Іллінецького державного аграрного коледжу було Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» с. Іллінецьке Іллінецького району Вінницької області.
09.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 4,8866 га, кадастровий №0521282600:02:000:0399 та кадастровий №0521282600:02:000:0314, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Іллінецької міської ОТГ, за межами населеного пункту.
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 відповідачем надано лист-відповідь №12-05/449 від 11.03.2021 за підписом міського голови, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що на бажану позивачем земельну ділянку уже подано іншою особою заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено право громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, на подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а та інших.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач мотивував відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою тим, що на бажану позивачем земельну ділянку уже подано раніше іншою особою заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Однак, суд зазначає, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена.
Крім того, суд наголошує, що на вимогу суду відповідачем навіть не надано доказів, що Іллінецькою міською радою приймалось рішення про надання іншій особі ( ОСОБА_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Іллінецької міської ради, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.
Суд акцентує увагу, що визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач повинен керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 ЗК України.
Натомість, із листа відповідача суд вбачає, що вказані відповідачем підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачені частиною 7 ст. 118 ЗК України.
Разом з тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради (частина 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, приписами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено обов'язок вирішення питання регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях відповідної ради та прийнятті відповідного рішення.
Відтак, питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову в його наданні повинно оформлятися у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Слід відмітити, що відсутність належним чином оформленого рішення Іллінецької міської ради про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні свідчить про те, що органом місцевого самоврядування не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом.
За наведених обставин лист відповідача від 11.03.2021 за підписом міського голови не може вважатися належною відмовою у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про допущення ним, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви від 09.02.2021.
Отже, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Що ж до вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, який узгоджується із п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, належним способом захисту прав особи у зв'язку із допущенням суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності є зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті клопотання позивача.
З огляду на те, що суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність при розгляді заяви позивача в частині неприйняття рішення у належній формі, тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 4,8866 га, кадастровий №0521282600:02:000:0399 та кадастровий №0521282600:02:000:0314, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Іллінецької міської ОТГ, за межами населеного пункту, та прийняти мотивоване рішення із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України, мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зроблених судом висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позову і беручи до уваги, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути половину понесених ним витрат зі сплати судового збору, тобто 454 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Іллінецької міської ради щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.02.2021 року.
Зобов'язати Іллінецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 4,8866 га, кадастровий №0521282600:02:000:0399 та кадастровий №0521282600:02:000:0314, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Іллінецької міської ОТГ, за межами населеного пункту, та прийняти мотивоване рішення із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності з ст. 118 ЗК України мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні та зроблених судом висновків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Іллінецької міської ради понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Іллінецька міська рада (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код ЄДРПОУ 03333618).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна