12 липня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021263020000309 від 14.03.2021 року за апеляційною скаргою в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.04.2021 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Чернівці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно непрацюючого, раніше судимого: 21.11.2019 року Вижницьким районним судом Чернівецької області за ст.190 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.04.2021року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.309 ч.1 КК України і за його вчинення призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1(один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов'язавши його протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
На підставі ч.3 ст.72 КПК України покарання у виді штрафу за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 21.11.2019 року визначено виконувати самостійно.
Провадження №11-кп/822/227/21 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_8
Категорія ч.1 ст.309 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1 .
Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 4576 грн. 60 коп.
Вирішено питання речових доказів.
На вказаний вирок суду в.о.керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.04.2021 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України в частині призначення покарання скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Також просив ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного покарання, невідбуте покарання за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 21.11.2019 року і остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт, не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, вважає вирок таким, який не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
При цьому зазначав, що вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 21.11.2019 року ОСОБА_6 було засуджено за ст.190 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Однак, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання, не врахував те, що останній на момент постановлення нового вироку, не відбув покарання за попереднім вироком (за вироком Вижницького районного суду від 2111.2019 року ОСОБА_6 не сплатив штраф) і помилково не не застосував до нього положення ст. 71 КК України.
Крім цього вказував і на те, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 із застосуванням вимог ст. 75 КК України, судом не були належним чином враховані дані про особу ОСОБА_6 , а саме, те, що він раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, відбував покарання в місцях позбавлення волі в період не знятої і не погашеної судимості знову став на шлях вчинення кримінального правопорушення.
Тому вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 безпідставно були застосовані вимоги ст. 75 КК України і призначено покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і яке за своїм розміром та видом є явно несправедливим внаслідок м'якості та таким, що призначене із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу частково, відмовившись при цьому в частині застосування до обвинуваченого вимог ст. 71 КК України, обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив вирок районного суду щодо нього залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено вироком суду першої інстанції та перевірено в апеляційному суді, , що обвинувачений ОСОБА_6 у березні 2021 року, перебуваючи на одній із вулиць м.Чернівці, знайшов 6 згортків фольги та один зіп-пакет із психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 1,4986 г., тим самим придбав їх шляхом привласнення та зберігав у своїй сумці для власного вживання.
У подальшому, 12 березня 2021 року працівниками Управління патрульної поліції м.Чернівці в ході відпрацювання повідомлення про стрільбу о 08 годині 23 хвилини за адресою вул.Героїв Майдану, 96 в м.Чернівці, було зупинено автомобіль марки «Фольцваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебував громадянин ОСОБА_6 .
У ході спілкування з останнім працівниками УПП було прийнято рішення провести поверхневу перевірку, згідно ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», під час якої у сумці ОСОБА_6 , яка знаходилась на задньому сидінні автомобіля, виявлено шість згортків фольги та один зіп-пакет із психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, а також дзеркало прямокутної форми, картку із написом «Приватбанк» та трубку із сірого металу із залишками психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін. Після цього, на підставі добровільної згоди власника проведено огляд зазначеного вище автомобіля, в ході якого вилучено зазначену вище психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 1,4986 г.
Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апеляційна скарга прокурора не містить посилань на спростування висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, оскільки дослідження доказів у цьому провадженні здійснювалось відповідно до положень ст.349 КПК України, а тому судова колегія не наводить в ухвалі доводів на підтвердження таких висновків.
Що стосується покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 , то на думку колегії суддів, воно підлягає скасуванню, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання, особі обвинуваченого, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною другою ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Однак, призначаючи покарання ОСОБА_6 , районний суд не в повній мірі врахував зазначені вимоги законів.
Як вбачається з вироку районного суду, суд при призначені покарання обвинуваченому, зазначав про врахування характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він є раніше судимий.
Також суд вказав про те, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Наведену обставину суд, на підставі ст.66 КК України, визнав такою, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлені.
Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 положень статті 75 КК України та звільнення його від відбування кримінального покарання з випробуванням, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст. 75 КК України при звільненні від відбування покарання з випробуванням має враховуватися тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи, що в сукупності має давати підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Суд першої інстанції невірно врахував особу винного та дійшов помилкового висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Так, районним судом не в повній мірі було враховано те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України.
Кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України останній вчинив, маючи непогашену судимість.
Крім цього, із наданих матеріалів кримінального провадження слідує, що стосовно ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України у кримінальному провадженні № 12021262020000602.
Вказане свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу і на те, що із долучених стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, по яким рішення набрали законної сили.
Разом з цим, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції було встановлено те, що за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області за ст.190 ч.1 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень ОСОБА_6 було виконано і це підтверджується наданою останнім квитанцією про його сплату 13.04.2021 року.
Отже, колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_6 покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання, особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.04.2021року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.309 КК України скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч ) грн.
У решті вирок районного суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_6 з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
"Згідно з оригіналом"
Суддя - доповідач _____________________ ОСОБА_1
12.07.2021 року
(дата засвідчення копії)