Іменем України
12 липня 2021 року
м. Харків
справа №643/8737/21
провадження №22-ц/818/4350/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2021 року, постановлену під головуванням судді Горбунової Я.М. в місті Харкові,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2021 року цивільну справу за вказаним позовом передано на розгляд Київського районного суду міста Харкова для розгляду справи по підсудності.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до Московського районного суду м. Харкова для продовження розгляду, судові витрати покласти на відповідача.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що спір щодо обов'язків співвласників по утриманню належного їм нерухомого майна випливає саме з правовідносин «з приводу нерухомого майна» та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності - за місцем знаходження такого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та підсудна Московському районному суду міста Харкова.
ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю та розподілити судові витрати у відповідності до ухваленого рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Передаючи справу за вищевказаним позовом до Київського районного суду міста Харкова для розгляду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюються правила виключної підсудності, позов має бути пред'явлений за місцем реєстрації відповідача у відповідності до вимог ст. 27 ЦПК України.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Судом встановлено, що у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У позовній заяві позивачка зазначила, що даний спір пов'язаний з обов'язками співвласників по утриманню квартири, позов виник з приводу нерухомого майна і пред'явлений за місцем знаходження такого майна (а.с.5).
За загальним правилом відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
При цьому статтею 30 ЦПК України передбачено правила виключної підсудності. Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Пунктом 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3 передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1ст. 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
При цьому зазначена постанова Пленуму не дає виключного переліку позовів, які мають пред'являтися за місцезнаходженням майна, а наводить умови і підстави, за якими можна визначити, що спір виник з приводу нерухомого майна.
Матеріали справи свідчать про те, що предметом спірних правовідносин є стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання квартири АДРЕСА_2 , співвласником якої є відповідачка.
Позовні вимоги пов'язані з утриманням нерухомого майна, яке знаходиться на території Московського району міста Харкова.
Тому на даний позов поширюються правила виключної підсудності, передбачені ч.1ст.30 ЦПК України.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що справа за вказаним позовом не підсудна Московському районному суду міста Харкова, а має розглядатися за місцем реєстрації відповідача у відповідності до вимог ст. 27 ЦПК України.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Ухвала суду від 26 травня 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Посилання апелянта, а також ОСОБА_2 на розподіл судових витрат не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки розподіл судових витрат між сторонами вирішується судом за результатами розгляду позовної заяви по суті заявлених вимог. Наразі розглянуто процесуальне питання. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості стягнути судові витрати, оскільки не вирішено спір по суті позовних вимог.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Московського районного суду міста Харкова.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2021 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Круговак
Н.П. Пилипчук