Справа № 629/2135/21 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11сс/818/886/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : арешт майна
08 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2021 року, якою відмовелно у задоволені клопотання слідчого СВ №1 СВ Лозівського РВП ГУПН в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Близніківського відділу Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021221110000098 від 19.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2021 року відмовлено у задоволені клопотання слідчого про арешт майна.
Прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити клопотання в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вирішуючи питання про кваліфікацію злочину слідчий суддя вийшов за межі розгляду клопотання про арешт майна, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення, питання винності чи не винності та вірності кваліфікації дій підозрюваного чи обвинуваченого вирішуються судом лише під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зазначає, що грошові кошти на які слідчий просив накласти арешт мають суттєве значення для встановлення важливих обставин кримінального провадження, оскільки вони можуть бути використані, як докази, без яких неможливо в повному обсязі довести іншими способами обставини вчинення злочину.
ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомив. До початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності ОСОБА_9 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши апеляційну скаргу та матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
З матеріалів провадження встановлено, що 18.04.2021 до ЧЧ СПД №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, надійшла заява ОСОБА_10 про те, що 19.04.2021 невідома особа, шляхом вільного доступу з приміщення її житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила крадіжку грошей в сумі 2500 грн.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.04.2021 року на відкритій ділянці місцевості, поруч з залізничними коліями станції Близнюки Харківської області, ОСОБА_9 добровільно видав грошові кошти в сумі 1000 грн., купюрами 200 грн. кожна, а саме: купюри номіналом 200 гривен в кількості п'яти штук з серійними номерами: ТВ 1576219; ХГ 1609641, СМ 1315004; СЖ 5821241; ХГ 2030868, та як пояснив останній, дані грошові кошти він викрав у ОСОБА_10 18.04.2021 коли перебував в приміщенні її житлового будинку де розпивав спиртні напої.
19.04.2021 року відомості за заявою ОСОБА_10 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221110000098, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Постановою слідчого відділення №1 СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 від 19.04.2021, грошові кошти, які були вилучені під час огляду, були визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
Відмовляючи у задоволені клопотання про арешт майна слідчий суддя виходив того, що органом досудового розслідування внесені відомості до ЄРДР з невірною кваліфікацією кримінального правопорушення. Слідчий суддя зазначив, що дії невстановленої особи, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення, органом досудового розслідування необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що тягне за собою підслідність справи органами дізнання.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді оскільки такі висновки є передчасними, оскільки внесення відомостей до ЄРДР з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення відноситися до компетенції органів досудового розслідування, а питання кваліфікації кримінального правопорушення підлягають розгляду при судовому розгляді по суті.
Таким чином, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Разом з цим, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна колегія суддів зазначає, що згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до матеріалів справи грошові кошти в сумі 1000 грн. були вилучені в ході огляду місця події від 18.04.2021 року на відкритій ділянці місцевості, поруч з залізничними коліями станції Близнюки Харківської області.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Частиною 2 ст.237 КПК України передбачено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно ч.1 ст.233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.3 ст.233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
Разом з тим, ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду матеріали справи не містять.
Крім того, грошові кошти були вилучені у ОСОБА_9 , який на час звернення з клопотанням про арешт майна не має статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, власник грошових коштів на цьому етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи, що обумовлено необхідністю звернення з подібним клопотанням про арешт майна не слідчим, а лише прокурором, як того вимагають норми ч.2 ст.64-2 КПК України.
Вочевидь, вказані обставини свідчать про не дотримання слідчим та прокурором вимог ч.2 ст.64-2 КПК України, хоча це клопотання погоджене прокурором і має його підпис.
Вказані обставини об'єктивно свідчать про необґрунтованість клопотання, що обумовлювало необхідність постановлення процесуального рішення, передбаченого ч.3 ст.172 КПК України, щодо повернення прокурору матеріалів клопотання, на що суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасне рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про арешт майна підлягає обов'язковому уточненню внаслідок необґрунтованості, що обумовлює процесуальну необхідність його повернення, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України, прокурору для усунення недоліків. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга частковому задоволенню, а зазначене клопотання слідчого про накладення арешту підлягає поверненню прокурору для приведення клопотання у відповідність з вимогами ст.171 КПК України та усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2021 року скасувати.
Матеріли клопотання слідчого СВ №1 СВ Лозівського РВП ГУПН в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Близніківського відділу Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021221110000098 від 19.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами ст.171 КПК України, надавши для цього строк 72 години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: