12 липня 2021 року
м. Харків
справа №612/633/20
провадження №22-ц/818/3397/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Котелевець А.В., Хорошевського О.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року у складі судді Лобановської С.М. ,-
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Просить зменшити розмір аліментів на утримання непрацездатного батька, які стягуються в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.01.2016 року до розміру 500 гривень.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на час прийняття рішення про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, суд виходив з того, що ОСОБА_1 працював офіційно електрогазозварювальником Ізяславської дільниці ПАТ «Хмельницькі» та отримував офіційний дохід. На час розгляду справи матеріальний стан позивача значно погіршився так, як з 12 січня 2016 року він звільнений, не має постійного місця роботи, йому доводиться заробляти кошти випадковими заробітками, тобто не має постійного і стабільного матеріального доходу, а тому аліменти доводиться сплачувати виходячи із середньостатистичного розміру заробітної плати по Ізяславському району, що становить 2197, 25 грн. З огляду на ці обставини вважає, що розмір аліментів, які отримує відповідач, має бути справедливим та враховувати його матеріальний стан.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану, погіршення здоров'я після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, які б стали підставою для зменшення розміру аліментів.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином відповідача ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.11.2008 року(а.с.6).
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20.01.2016 року по справі № 612/567/15-ц з позивача стягнуто аліменти на утримання непрацездатного батька в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили та довічно(а.с.7-9).
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , 12.01.2016 року його звільнено з Ізяславської дільниці ПАТ «Хмельницькі» за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Подальші записи відсутні(а.с.10-11).
Відповідно до довідки Ізяславської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 13.08.2020 року № 256, ОСОБА_1 за послугами служби зайнятості до центру зайнятості не звертався(а.с. 12).
Листом Ізяславського районного відділу ДВС від 01.10.2020 року № 24500 підтверджується, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на підставі виконавчого листа № 612/567/15-ц у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та довічно. Щомісячний розмір аліментів станом на 01.10.2020 року становить 2197,25 гривень(а.с. 13).
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 02.12.2020 року, позивач ОСОБА_1 , 1993 року народження, в період з 20.01.2016 по 01.12.2020 роки, 17 разів перетинав державний кордон України у різних напрямках та на різних транспортних засобах(а.с.105).
Як вбачається з довідки МСЕК- серія МСЕ № 004976, ОСОБА_2 , 1969 року народження, є інвалідом І групи, безстроково, потребує постійного догляду(а.с.45).
Довідкою КП «Близнюківська ЦРЛ» № 116 від 18.11.2020 року, підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра з діагнозом розладу особистості і поведінки обумовлені ушкодженням, дисфункцією головного мозку. Він періодично проходить амбулаторне лікування 3-4 рази на рік. Постійно приймає ліки(а.с.47).
Згідно виписки із розпорядження про призначення пенсії Відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2020 року відповідач ОСОБА_2 дійсно перебуває на обліку у відділі з 04.03.2004 року по теперішній час і одержує пенсію по інвалідності (1Б група загального захворювання) в розмірі 2749,56 грн.(а.с.46).
Як вбачається, з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.12.2020 року, ОСОБА_2 , 1969 року народження, перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності в розмірі: з січня 2020 по квітень 2020 року - 2495,42 грн.; з травня 2020 по червень 2020 року - 2739,20 грн.; з липня 2020 по листопад 2020 року - 2749,56 грн.; з грудня 2020 року - 2757,54 грн.(а.с. 107).
Згідно листа Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 20.10.2020 року № 06-38/2658, ОСОБА_2 станом на 20.10.2020 року на обліку в Управлінні соціального захисту населення не перебуває, державну соціальну допомогу не отримує, перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків за категорією «особа з інвалідністю 1 групи», пільгами не користується. ОСОБА_2 опікуна не призначено, так як він не визнаний недієздатним(а.с.15).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 500 грн. частини всіх видів заробітку щомісяця, який був встановлений рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання непрацездатного батька.
Позивач зазначив, що його матеріальний стан значно погіршився у зв'язку з тим, що він не має постійного місця роботи, дохід, який він отримує, є нерегулярним, беручи до уваги норми Сімейного кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно ч. 1 до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Аналізуючи зміст ст. 192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Із зазначених норм закону вбачається, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Таким чином, доводи апелянта про зміну виду стягнення з частки від заробітку на тверду грошову суму, суперечать вимогам закону, оскільки право визначення виду стягнення аліментів у твердій грошовій сумі належить виключно одержувачу аліментів.
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не довів, що після ухвалення судового рішення у нього погіршився матеріальний стан. Він є працездатною, здоровою особою, інших утриманців немає. Той факт, що він офіційно не працює, судовою колегією не приймається, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, на момент постановлення рішення про стягнення з нього аліментів вказана обставина вже існувала. Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.01.2016 року набрало законної сили.
Також згідно з довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 02.12.2020 року, підтверджується те, що ОСОБА_1 , в період з 20.01.2016 року по 01.12.2020 року, 17 разів перетинав державний кордон України у різних напрямках та на різних транспортних засобах, що також спростовує посилання позивача на погіршення майнового стану.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом І групи та потребує стороннього догляду, перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра з діагнозом: розлад особистості і поведінки, обумовлені ушкодженням, дисфункцією головного мозку, періодично проходить амбулаторне лікування 3-4 рази на рік та постійно приймає ліки.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: А.В. Котелевець
О.М. Хорошевський