Провадження № 11-кп/803/1746/21 Справа № 200/9917/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 липня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та продовжено ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 липня 2021 року.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явлених звинувачень ОСОБА_6 , а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, вчинення кримінальних правопорушень щодо неповнолітніх потерпілих, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих по даній справі.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що прокурором не були доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вказує на те, що під час досудового розслідування сприяв розслідуванню. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що перебуває під вартою тривалий час, а саме з 31.05.2019 року, за цей час у нього погіршився стан здоров'я. Вказує, що на СІЗО йому не надається належне лікування.
Зазначає, що на його утриманні знаходиться бабуся ОСОБА_9 , 1936 року народження.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити ухвалу суду без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване судове рішення в межах апеляційних доводів та вимог обвинуваченого, колегія суддів вважає їх слушними та такими, що не позбавленні правових і фактичних підстав.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У відповідності до вимог ч.ч. 1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Тобто, під час судового провадження до обвинуваченої особи застосовується порядок застосування запобіжних заходів аналогічний тому, що застосовується під час досудового розслідування.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
У своєму Рішенні №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України, окрім іншого, Конституційний Суд України зазначив, що неможливість своєчасного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливлює ефективну та оперативну (дієву) перевірку правомірності обмеження конституційного права особи на свободу на стадії судового розгляду. Неможливість оскарження особою чи її захисником в апеляційному порядку ухвали суду про продовження строку тримання під вартою створює умови, за яких помилкове судове рішення суду першої інстанції, чинне протягом тривалого часу, може призвести до тяжких невідворотних наслідків для зазначеної особи у вигляді безпідставного обмеження її конституційного права на свободу.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
При цьому, ч. 1 ст. 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт № 12019040640001213 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 01 червня 2019 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Судом першої інстанції в судовому засіданні 20 травня 2021 року, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи вказане питання, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 199, 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В правовій позиції, викладеній у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» зауважено, що «національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою».
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою були дотримані не в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, судом обґрунтовано встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до наявних матеріалів провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не працює, при цьому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним.
Таким чином, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені прокурором в судовому засіданні та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядається судом, свідки не допитані, окрім того, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання сторони захисту, що за станом здоров'я обвинувачений ОСОБА_6 не може утримуватись в умовах Державної установи “Дніпропетровська установа виконання покарань №4”, де йому не надають належну медичну допомогу, апеляційний суд не може вважати підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки даних про те, що обвинувачений не може перебувати під вартою матеріали справи не містять і стороною захисту не надано.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого, однак судом безпідставно не розглянуто питання можливості призначення альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , майнового і сімейного стану обвинуваченого, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на 01.01.2021 року встановлено в розмірі 2270 грн, що становить 181 600 грн і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Враховуючи наведене, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно задовольнити частково, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 липня 2021 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу - застави.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити частково.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, тобто до 18 липня 2021 року включно.
Встановити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.
У випадку внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_6 з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не залишати цілодобово місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4