Провадження № 11-кп/803/71/21 Справа № 202/5421/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040660001208 від 02 серпня 2018 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_5 , -
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Окрім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 , 02 серпня 2018 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, сидів на лавочці, що розташована біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де побачив малознайому потерпілу ОСОБА_9 , яка в цей момент проходила повз вказаний під'їзд, на шиї якої знаходилися 2 ланцюга з металу жовтого кольору з хрестиком та з кулоном із металу жовтого кольору.
Побачивши вказане майно на шиї ОСОБА_9 та визначивши його об'єктом своїх злочинних посягань у обвинуваченого ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_6 , того ж дня, а саме 02 серпня 2018 року, перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, діючи умисно, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, з метою викрадення чужого майна, розуміючи, що його дії є очевидними для оточуючих та потерпілої, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою власного збагачення, підійшов до неї зі спини, та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, спричиняючи останній фізичний біль, схопив своєю рукою її праву руку та почав сильно тиснути на неї, подавляючи змогу потерпілої до можливого опору, після чого обвинувачений ОСОБА_6 своєї рукою штовхнув потерпілу ОСОБА_9 від чого вона впала на землю на ліве плече, в результаті чого потерпілій спричинено тілесне ушкодження у вигляді синця на лівому плечі, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Після чого, в той момент, коли потерпіла впала на землю, обвинувачений ОСОБА_6 , діючи умисно, відкрито, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів, шляхом ривку, зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок плетіння «Арабский бісмарк», вагою 12 грамів, 583 проби, золотий ланцюжок плетіння «Бісмарк», вагою 8,5 грамів, 583 проби, на яких знаходились золотий хрестик «Без розп'яття», вагою 6,3 грамів, 583 проби, золотий кулон овальної форми, вагою 3,17 грамів, 583 проби, вартість яких складає 27 917,05 гривень, що належать ОСОБА_9 . Після чого, обвинувачений ОСОБА_6 з викраденим чужим майном з місця вчинення злочину зник, отримавши при цьому реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги захисник посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду. Так, захисник вказує, що під час судового розгляду провадження були допущенні неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку. Зазначає, що суд не надав належної оцінки показам ОСОБА_6 , який вказував, що рюкзак, в якому знайшли викрадене майно, йому намагався продати малознайомий ОСОБА_10 , та коли до них почали підходити працівники поліції, ОСОБА_11 зник та залишив рюкзак йому, що підтвердив сам ОСОБА_11 в судовому засіданні. До того ж, потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні суду першої інстанції чітко не вказувала на ОСОБА_6 , як на особу яка викрала у неї майно, та була вражена зовнішньою схожістю і одягом обвинуваченого із іншим чоловіком. При цьому, на думку сторони захисту, сумніви потерпілої щодо причетності до цього злочину саме ОСОБА_6 пов'язанні із психологічним тиском на неї з боку обвинувачення та суду. Захисник зазначає, що ні допитані в судовому засіданні співробітники поліції, ні свідки не змогли вказати, як, за яких обставин та хто саме викрав майно у потерпілої.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги, обвинувачений посилається на незаконність рішення суду. Обвинувачений вказує, що провадження щодо нього нього було повністю сфабриковано, а судовий розгляд було проведено із обвинувальним нахилом, з порушенням презумпції невинуватості, його конституційних прав, зокрема права на захист. Обвинувачений зазначає, що напротязі всього розгляду провадження, свідок ОСОБА_11 давав зізнавальні покази в скоєнні злочину інкримінуємого йому, та наголошував, що саме він вчинив цей злочин, на що сторона захисту неодноразово звертала увагу суду, як в судових засіданнях, так і в письмовій формі. Разом з цим, обвинувачений вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_13 . Окрім того, обвинувачений вказує, що на нього здійснювався тиск зі сторони прокурора та працівників поліції Індустріального району м. Дніпра, також тиск здійснювався і на свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні вимоги, прокурора, який заперечував проти скарг сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах поданих апеляційних скарг.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 , хоча і не визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, однак не заперечував, що 02.08.2018 він перебував на АДРЕСА_1 , та за власною згодою надав працівниками поліції свій рюкзак, в якому після огляду було виявлено та вилучено ювелірні прикраси, які належали потерпілій. При цьому, того дня працівникам поліції він повідомив, що рюкзак належить йому, а вже в подальшому він вказував, що інкримінований злочин було вчинено хлопцем на прозвище «Бонд», та ще пізніше зазначив у суді, що злочин вчинив його знайомий ОСОБА_14 .
Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, його винуватість повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду судом першої інстанції показаннями потерпілої та свідків.
Так, з показів потерпілої ОСОБА_9 видно, що 02.08.2018 у денний час вона декілька разів бачила ОСОБА_6 , спочатку, як прямувала до магазину "Сільпо", а вже потім на лавці біля під'їзду свого будинку, який в той час, як вона намагалася зайти до під'їзду, підійшов до неї ззаду, схопив за руку й різко розвернув її, від чого вона втратила рівновагу та почала падати, й саме в цей момент обвинувачений зірвав з її шиї ланцюжки з кулонами й покинув місце скоєння злочину. Разом з цим, зазначила, що вона невідкладно викликала працівників поліції, з якими по їх приїзду вони патрулювати територію району, в ході чого на АДРЕСА_1 , побачили ОСОБА_6 , в якого було виявлено рюкзак з належними їй ювелірними виробами.
Разом з цим, судом було допитано в якості свідків працівників патрульної поліції ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які пояснювали, що 02.08.2018 за викликом потерпілої, яка повідомила про вчинення грабежу, та вказала риси особи - злочинця, а саме, що він був одягнутий у чорну куртку та білі кросівки, ними разом з потерпілою було обстежено територію, й на пр. П. Калнишевського у м. Дніпро виявлено ОСОБА_6 , якого потерпіла впізнала, як особу, яка здійснила відкрите викрадення її майна того дня. Працівники поліції було встановлено його особу, та через його підозрілу поведінку, зокрема намагання ввести їх в оману, а саме, при встановленні особи повідомив, що його звуть " ОСОБА_18 ", та передати належний йому рюкзак іншій особі, було проведено огляд цього рюкзаку, всередині якого було виявлено ювелірні прикраси, належні потерпілій.
Свідок ОСОБА_19 , який також, є співробітником поліції підтвердив, що 02.08.2018 він приїхав за викликом на АДРЕСА_1 , де вже знаходився обвинувачений ОСОБА_6 , який мав при собі рюкзак, та в ході огляду якого були виявлені ювелірні вироби, а саме золоті прикраси, які, як пояснила потерпіла ОСОБА_9 , належать їй, та які обвинувачений ОСОБА_6 відкрито викрав у неї, того дня.
Разом з цим, з показів свідка ОСОБА_20 видно, що 02.08.2018 на пр. П. Калнишевського 36а у м. Дніпро він бачив як співробітники поліції, зупили ОСОБА_6 з рюкзаком на спині, який в подальшому за його згодою було оглянуто працівниками поліції й в ньому виявлено ювелірні вироби. При цьому, обвинувачений в присутності свідка зізнався, що ці ювелірні вироби він зірвав із потерпілої ОСОБА_9 .
На переконання колегії суддів, покази потерпілої та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, в той час, як обвинувачений постійно змінював свої покази, та вони не в повній мірі узгоджуються із обставинами провадження та іншими доказами у провадженні.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з тим, що покази свідка ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що свідок ОСОБА_21 являється заінтерисованою особою, через близьке знайомство з обвинуваченим, а свідок ОСОБА_22 є особою, яка відбуває покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2019 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та його покази не відповідають механізму та послідовності скоєння злочину який було встановлено під час досудового розслідування та в ході судового розгляду й розцінюються як наданні ним з метою сприянню ОСОБА_6 уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин. До того ж, їх покази, як і покази обвинуваченого повністю спростовуються доказами у провадженні, а потерпіла ОСОБА_9 під час судвого розгляду судом першої інстанції прямо вказувала на обвинуваченого ОСОБА_6 , як на особу, яка відкрито заволоділа її майном 02.08.2018 біля будинку АДРЕСА_3 .
Окрім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується й дослідженими письмовими доказами у провадженні.
Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 02.08.2018 з фото-таблицею до нього, було оглянуто ділянку місцевості біля буд. АДРЕСА_3 , де потерпіла ОСОБА_9 вказала місце скоєння злочину щодо неї.
З протоколу огляду місця події від 02.08.2018 з фото-таблицею до нього видно, що в ході огляду особистих речей ОСОБА_6 біля буд. АДРЕСА_4 , було виявлено та вилучено 4 фрагменти ланцюжка, хрестик та кулон з металу жовтого кольору.
При цьому, вказаний рюкзак ОСОБА_6 було видано добровільно та ним не заперечувалась його приналежність саме йому.
Разом з цим, як видно з протоколу огляду від 03.08.2018 з фото-таблицею до нього, в приміщенні Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було оглянуто спецпакет, всередині якого 4 фрагменти ланцюжка, хрестик та кулон з металу жовтого кольору, які визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16.08.2018 з фото-таблицею до нього, видно, як потерпіла ОСОБА_23 вказала яким чином обвинувачений ОСОБА_6 відкрито заволодів належними їй ювелірними виробами за обставин, які мали місце 02.08.2018 біля першого під'їзду по АДРЕСА_3 .
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи №2366/18 від 17.08.2018 середня ринкова вартість станом на 02.08.2018 золотого ланцюжка плетіння "Арабський бісмарк" вагою 12 грамів придбаного в 2000 році, проба 583 становила 11178 гривень, золотого ланцюжка плетіння "бісмарк" вагою 8,5 грамів, придбаного у 1998 році становила 7917,75 гривень, золотого хрестика "без розп'яття" вагою 6,3 грамів, проюа 585, придбаного приблизно у 2013 році становила 5868,45 гривень, золотого кулону овальної форми (з камінням цирконій), проба 585, вагою 3,17 грамів, придбаного приблизно у 2012 році становила 2952,85 гривень. Загальна вартість вказаних об'єктів, на момент вчинення кримінального правопорушення, становила 27917,05 гривень.
Надаючи оцінку цим доказам у сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими і достовірними, й достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011), та підстав для задоволення апеляційних скарги обвинуваченого та його захисника, за обставин, викладених у них, не має.
Доводи сторони захисту щодо причетності до вчинення цього злочину іншої особи, колегія суддів розцінює критично та вважає їх спрямованими на уникнення ОСОБА_6 відповідальності за вчинене.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції належним чином допитав потерпілу та свідків у провадженні, й надав їх показам обґрунтовану та об'єктивну оцінку, з огляду на що суд підставно залишив без задоволення клопотання захисту про повторний допит потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_22 , й з цих же підстав було відмовлено в задоволені такого клопотання і апеляційним судом, й колегія суддів розцінює їх, як зловживання захистом своїми правами, націлене на затягування здійснення судового розгляду.
Разом з цим, апеляційним судом було перевірено доводи захисту з приводу застосування працівниками поліції Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо обвинуваченого під час досудового розслідування недозволених методів слідства, внаслідок чого, зі слів ОСОБА_6 , ним під час досудового розслідування надавались зізнавальні покази, у відповідності з вимогами Закону України “Про державне бюро розслідувань” та нормами КПК України.
23.02.2021 ТУ ДБР, розташованим в м. Полтаві, було внесено відомості до ЄРДР за №6202170000000313 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та проведено належне досудове розслідування, в ході якого було встановлено, що працівники ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , діяли в рамках наданих їм повноважень, відповідно до норм діючого законодавства, й не перевищуючи їх в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
Постановою слідчого другого СВ Територіального управління ДБР у м. Полтаві від 24.05.2021 вказане кримінальне провадження було закрито, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_24 та ОСОБА_25 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
При цьому заперечення захисту з приводу закриття кримінального провадження, апеляційний суд розцінює критично, вважає таку поведінку націленою на затягування розгляду провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. До того ж, посилання обвинуваченого на те, що матеріали провадження містили відомості про його побиття є такими, що не відповідають дійсності.
Аналізуючи вищезазначену постанову, апеляційний суд вважає , що її прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, розслідування було проведено ретельно та ефективно, допитано осіб, які здійснювали досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та об'єктивно й обґрунтовано встановлено відсутність в діях вказаних осіб складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України й закрито кримінальне провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
До того ж, посилання сторони захисту, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав не здійснення перевірки цих обставин судом першої інстанції, є неспроможними, оскільки ні ОСОБА_6 , ні його захисником про застосування працівниками поліції недозволених методів слідства не заявлялось.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дослідженні всі обставини кримінального провадження, кожен перелічений доказ оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, що є підставою для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
Також, колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного судом покарання обвинуваченому в межах санкції інкримінованого злочину, яке визначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особи обвинуваченого, який раніше судимий, на утриманні непрацездатних осіб не має, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, характеризується посередньо, а також відсутності обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню з викладених в апеляційних скаргах мотивів не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4