Іменем України
12 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/465/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
За позовом: Керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області
вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави в особі
позивачів: 1. Городнянської міської ради Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 37715958, вул. Троїцька,13, м. Городня, Чернігівська область, 15100
2. Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017
до відповідача: Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради,
код ЄДРПОУ 30894574, вул. Троїцька,134, м. Городня, Чернігівська область, 15100
Предмет спору: про відшкодування шкоди у розмірі 52 999,77 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
не викликались,
Керівником Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Городнянської міської ради Чернігівської області та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області подано позов до Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради, у якому просить суд стягнути з відповідача шкоду у сумі 52 999,77 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- прокурору та позивачам - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
Ухвала суду від 11.05.2021 отримана прокурором та позивачами 13.05.2021, а відповідачем - 14.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.05.2021.
Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи у Господарському суді Чернігівської області.
Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 31.05.2021.
01.06.2021, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до поштового штемпеля на конверті, описів вкладення та фіскальних чеків, відзив на позовну заяву був направлений на адресу суду та іншим учасникам справи 31.05.2021, тобто у строк, встановлений судом.
07.06.2021, у встановлений судом процесуальний строк, від позивача-2 надійшла відповідь на відзив.
09.06.2021, у встановлений судом процесуальний строк, від керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області надійшла відповідь на відзив №55-517-21 від 08.06.2021
Поданий відповідачем відзив, а також відповіді на відзив позивача-2 та прокурора суд прийняв до розгляду, спір вирішується з їх урахуванням.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У відзиві на позовну заяву, поданому у встановлений судом строк, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 07.06.2021 відмовлено Городнянському районному дочірньому агролісогосподарському підприємству «Городнярайагролісгосп» Чернігівської обласної ради у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
29.06.2021 від відповідача надійшло клопотання, у якому він просить:
- витребувати в особи, що зазначена прокурором в позовній заяві, оригінали письмових доказів, які додавались прокурором до позовної заяви;
- під час вирішення спору пред'явити відповідачу речові докази (пні самовільно зрубаних дерев, про наявність яких, їх розмір зазначає прокурор в своїй позовній заяві), а також оглянути їх за місцезнаходження, яке вказує прокурор.
Подане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач ставить під сумнів наявність оригіналів доказів, копії яких додано прокурором до позовної заяви, та їх достовірність. Також відповідач не визнає усіх обставин, зазначених прокурором, зокрема діаметрів пнів, їх кількість, місце розташування, а тому вважає за необхідне оглянути їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Отже, за змістом вказаних норм усі докази, щопідтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (у тому числі клопотання про витребування доказів та про огляд доказів за їх місцезнаходженням), мають бути подані відповідачем у строк, встановлений для подання відзиву.
Як встановив суд, останнім днем для подання відповідачем відзиву, а відтак і клопотань про витребування доказів та про огляд доказів за їх місцезнаходженням, є 31.05.2021.
Отже, відповідач подав зазначені клопотання із пропущенням встановленого строку для їх подання.
Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про витребування доказів із зазначенням поважних причин пропуску такого строку відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що клопотання про витребування доказів та про огляд доказів за їх місцезнаходженням подано після закінчення встановленого судом строку, жодних поважних причин неможливості їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, відповідачем не зазначено, суд дійшов висновку, що вказані клопотання підлягають залишенню без розгляду.
При цьому, суд звертає увагу, що саме відповідачем виявлено спірну вирубку, оглянуто та здійснено заміри пнів (речових доказів) і складено відповідні документи на підтвердження цього.
Належних обґрунтувань, що дають підстави для сумнівів у правомірності таких дій співробітників лісгоспу, представником відповідача не наведено, а отже, відповідне клопотання може свідчити про затягування судового процесу шляхом здійснення додаткових процесуальних дій за відсутності такої необхідності.
29.06.2021 від відповідача надійшло клопотання, у якому він просить перевірити позовну заяву прокурора за вказаними у клопотанні фактами її подачі без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками чого застосувати повноваження, що передбачені ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
У поданому клопотанні відповідач вважає, що подана прокурором позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у ній не зазначено усіх доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовується позов; не подано доказів, що підтверджують раніше вказані обставини; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом з позовом; не зазначена правова підстава позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; інші обставини, що стосуються спірних правовідносин.
Зі змісту клопотання вбачається, що у ньому містяться заперечення щодо позову прокурора, а саме стосовно невідповідності позовної заяви вимогам, встановленим ГПК України, які відповідно до приписів ст. 165 Господарського процесуального кодексу України повинні бути викладені у відзиві на позов та подані у строк, встановлений для подання відзиву.
Відповідач подав клопотання, яке за своєю суттю є запереченнями проти позову, 29.06.2021, тобто з пропущенням строку, встановленого для його подання.
Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання цього клопотання із зазначенням поважних причин пропуску такого строку відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказане клопотання відповідача відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України та зазначає, що суд не вправі надавати оцінку поданим разом з позовом доказам на стадії відкриття провадження у справі, а їх належність, допустимість, достовірність, вірогідність оцінюється судом під час ухвалення рішення.
05.07.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він зазначає правові норми, які, на його думку, мають застосовуватись судом у даній справі для відмови у задоволенні позову
Як вбачається зі змісту вказаних письмових пояснень, вони за своєю суттю є відзивом на позов, оскільки містять посилання на норми права в обґрунтування наданих заперечень щодо позову.
Відповідач подав письмові пояснення, які за своєю суттю є додатковим відзивом на позов, 05.07.2021, тобто з пропущенням процесуального строку, однак поважних причин недотримання порядку, встановленого для подання такої заяви по суті, відповідачем не наведено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що письмові пояснення відповідача відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України підлягають залишенню без розгляду.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході досудового розслідування за фактом здійснення незаконної порубки дерев було встановлено, що 01.02.2019, у виділі 3 кварталу 163 біля м. Городня, яке перебуває у постійному користуванні відповідача, виявлено самовільну рубку 14 дерев сосни та одного дерева акації. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев у розмірі 52 999,77 грн.
01.06.2021, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (направлений 31.05.2021, тобто у строк, встановлений судом). У поданому відзиві відповідач вважає позовну заяву безпідставною з огляду на те, що прокурор не довів за допомогою доказів обставину (протиправної поведінки відповідача, що виразилась у протиправній бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні ним та його працівниками охорони лісових насаджень на підвідомчій території) на якій ґрунтується його позовна вимога, як наслідок наявність вказаної прокурором обставини є його припущенням. Прокурор не надав суду належних, допустимих доказів наявності шкоди, протиправності (незаконності) поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Твердження прокурора про те, що відповідач не забезпечив охорону лісових насаджень на підвідомчій території носять характер припущень. Правових актів, виданих на виконання ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу, норми яких порушив відповідач, у позовній заяві не зазначено, а також не надано акту перевірки, складеного позивачем-2, у якому було б встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків із забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території. Надані прокурором докази, отримані з матеріалів кримінального провадження, є недопустимими. Обов'язки запобігати та виявляти незаконну порубку дерев покладено на правоохоронні органи, а не на відповідача.
Щодо розрахунку розміру шкоди відповідач зазначає, що позивачем-2 обчислено розмір шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, із використанням індексу інфляції за 2008 рік, яка становила 122,3%, тобто мала місце в Україні до 01.01.2009, що прямо суперечить наведеній нормі чинного законодавства України та свідчить про її неправильне застосування. Якщо проводити цей розрахунок з урахуванням індексації затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 Такс починаючи з 01.01.2009, як зазначено у самій постанові, то сума збитків від незаконної рубки дерев була б менша у 1,223 рази.
Згідно з ч. 4 ст. 166 та ч. 4 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на відзив та заперечення подаються в строк, встановлений судом.
07.06.2021, у встановлений судом процесуальний строк, від позивача-2 надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позов прокурора. Позивач-2 зазначає, що розрахунок розміру шкоди було виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665. Фахівцями Інспекції розраховано суму шкоди, заподіяної лісу, виходячи з коефіцієнтів індексації за 2008 рік - 1,223; 2009 рік - 1,123; 2010 рік - 1,091; 2011 рік - 1,046; 2013 рік - 1,005; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,124; 2017 рік - 1,137; 2018 рік - 1,098. Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009. За 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація за 2012 рік не проводилась. Також позивач-2 вказує на те, що при проведенні планової перевірки відповідача у травні 2019 року незаконна вирубка дерев сосни не фіксувалась, оскільки даний факт був зафіксований самим підприємством, а заява та матеріали направлені до органів поліції для проведення слідчих дій. Крім того, позивач-2 звертає увагу, що в загальному об'ємі тексту відзиву значна частина викладеного не відповідає ні документам, ні нормам чинного законодавства.
09.06.2021, у встановлений судом процесуальний строк, від керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області надійшла відповідь на відзив №55-517-21 від 08.06.2021. У поданій відповіді прокурор зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують позовні вимоги. Відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, чим допустив самовільну рубку лісу, факт якої підтверджується матеріалами досудового розслідування. Протиправна поведінка відповідача виразилась у протиправній бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні ним та його працівниками охорони лісових насаджень на підвідомчій території. Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов'язків безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки лісу. Щодо складання Акту перевірки Державною екологічною інспекцією прокурор зазначає, що Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Також прокурор вказує на те, що розрахунок шкоди було проведено Держекоінспекцією правомірно на підставі п. 2 постанови КМУ від 23.07.2008 №665 з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнта індексації такс. Інших доводів, які б спростовували вимоги прокурора, відповідачем не наведено.
Оскільки відповідь на відзив позивача-1 та заперечення у встановлений судом строк до суду не надходили, справа вирішується за наявними матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідно до Державного акту серії ІІ-ЧН № 001877 на право постійного користування землею, Городнянському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради, на підставі розпорядження Городнянської райдержадміністрації від 17.10.2003 №298, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 390,1 га землі (а.с. 27-31).
31.01.2019 працівниками ДП “Городнярайагролісгосп”: інженером л/г ОСОБА_1 , лісничим ОСОБА_2 , майстром лісу ОСОБА_3 , у кв АДРЕСА_1 виявлено самовільну рубку 15 дерев невідомими особами (14 дерев сосни сухостійкої 12,84 м3 та 1 дерева акації білої сироростучої 0,13 м3) загальним обсягом порубу 12,97 м3, про що було складено Акт № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01.02.2019 (а.с.16-17).
На підставі польової відомості пнів в кв. АДРЕСА_1 , переводу діаметрів дерев на висоті 1,3 м в корі в залежності від діаметра пня в корі та такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (додаток № 1) ДП “Городнярайагролісгосп” було обчислено розмір заподіяної шкоди від незаконної порубки, що становить 53 771,21 грн, про що вказано в Акті.
ДП “Городнярайагролісгосп” на адресу Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області було направлено лист від 01.02.2019 з проханням провести розслідування по факту самовільної порубки невідомими особами 14 дерев сосни сухостійкої та 1 дерева акації, до якого додано Акт огляду від 01.02.2019, такси для обчислення заподіяної шкоди, польову відомість пнів, пояснення лісника та перевод діаметрів (а.с. 15).
Відомості щодо вказаної події було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019270110000049 від 01.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України (а.с. 14).
В ході досудового розслідування старшим слідчим Городнянського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області було проведено огляд місця події та встановлено, що 01.02.2019 біля м. Городня в лісових угіддях ДП “Городнярайагролісгосп”, які перебувають у його постійному користуванні, в кварталі 163 виділ 3, невстановлені особи здійснили незаконну порубку 14 сухостійних дерев сосни з діаметрами: 36 см, 34 см, 27 см, 37,5 см, 34 см, 36,5 см, 36,5 см, 40,5 см, 38,5 см, 39 см, 37 см, 39 см, 44 см, 34 см, а також 1 дерева акації діаметром 20 см, про що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 04.02.2019 (а.с.22-23).
На запит Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 06.02.2019 № 1021/124/43.1-2019, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки сухостійних дерев сосни та акації в кв. 163 вид. 3 ДП «Городнярайагролісгосп» біля м. Городня, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 52 999,77 грн. Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1, примітка п. 2 (а.с. 26).
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не встановлено.
Шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 52 999,77 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена.
Оцінка суду.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”; ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Статтею 15 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Городнянської міської ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування.
Городнянською міською радою Чернігівської області після інформування листом місцевої прокуратури №71-287вих-21 від 21.01.2021 про установлений факт порушення вимог законодавства, не було вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади і відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується листом Городнянської міської ради № 03-09/95 від 25.01.2021 та свідчить про неналежне здійснення позивачем-1 своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
З листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області № 06/1964 від 02.07.2020, наданого на запит прокуратури № 50-283-19 від 26.06.2020 вбачається, що вказаним уповноваженим органом не проводилися заходи державного нагляду (контролю) по факту спірного правопорушення; заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев не вживалося.
Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-2.
Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора №71-287вих-21 від 21.01.2021 та № 50-283-19 від 26.06.2020 з посиланням на таку норму, які були направлені позивачам з метою з'ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції відділу документального забезпечення суду, прокурором подано позов до суду 06.05.2021.
Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 листа від 21.01.2021, а позивачу-2 - листа від 26.06.2020 та до подання позову (06.05.2021) минуло відповідно майже п'ять та більше одинадцяти місяців, позивачі жодних заходів не вживали, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
Щодо правової оцінки відносин, що склались між сторонами.
Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту серії ІІ-ЧН № 001877 на право постійного користування землею, на території Городнянської міської ради Чернігівської області знаходиться земельна ділянка площею 390,1 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Згідно з п. 2.1., 2.2. статуту Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради, затвердженого наказом генерального директора КП “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради від 19.02.2018 №9, підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.
Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок.
Пунктом 3.4. Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України.
Підприємство є лісокористувачем, згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового фонду України та інших нормативних актів (п. 3.8. Статуту).
Відповідно до п. 6.4. Статуту, підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП “Городнярайагролісгосп” 13.05.2019, до посадових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і ввіреного йому майна в закріпленому обході; прийняття заходів по попередженню і припиненню незаконних порубок; контроль стану охорони і захисту лісів в межах обходу.
ОСОБА_4 несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених цією інструкцією в межах, визначених діючим законодавством України; порушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, меж, визначених діючим адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених діючим цивільним законодавством про працю України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Зокрема, з пояснювальної лісника ОСОБА_5 від 01.02.2019, наданої директору ДП “Городнярайагролісгосп” слідує, що про факт самовільної порубки в його обході № 19 кв. 163 від. 3 він дізнався з телефонного дзвінка інженера ДП “Городнярайагролісгосп” ОСОБА_1 , який з лісничим ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_6 виявили її. Крім того, лісник ОСОБА_5 зазначив, що там був за три дні до цього, але на місце самовільної порубки не заходив, також неодноразово бачив сліди від машин, але не звертав на це уваги (а.с. 21).
В ході досудового розслідування за фактом незаконної порубки, лісник ОСОБА_5 01.02.2019 пояснив, що його лісовим обходом є № 19. Про дану незаконну порубку йому до цього часу нічого відомо не було. При здійсненні обходу в даному кварталі близько 2-х тижнів тому ніякої порубки не бачив та відношення до неї не має (а.с. 24).
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 163 від. 3), проте не здійснював належних заходів охорони лісу і навіть після неодноразового виявлення слідів від машин уповноважені особи не звернули на це уваги та не перевірили прилеглі місця.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача про не доведення прокурором протиправної поведінки та неправомірних дій відповідача, а також ненадання прокурором доказів, що підтверджують вказані обставини.
Доводи відповідача щодо відсутності у позовній заяві і доданих до неї документах жодного правового акту, виданого на виконання ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України та як наслідок незазначення конкретного спрямованого заходу на збереження лісів від незаконних порубок, якого відповідачем не було вчинено, судом не приймаються, оскільки Статутом Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради та посадовою інструкцією лісника, визначено цілі та обов'язки підприємства та його працівників з охорони лісу, а відсутність визначеного переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов'язків.
Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи; активну участь у документальному оформленні даного правопорушення природоохоронного законодавства, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків, судом до уваги не приймається, оскільки не спростовує факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено:
- Актом № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01.02.2019, у якому відповідач самостійно обчислив розмір заподіяної шкоди в сумі 53 771,21 грн виходячи із загального обсягу зрубаних дерев (14 дерев сосни сухостійкої 12,84 м3 та 1 дерева акації білої сироростучої 0,13 м3) загальним обсягом порубу 12,97 м3, на підставі польової відомості пнів, переводу діаметрів дерев на висоті 1,3 м в корі в залежності від діаметра пня в корі та такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (додаток № 1);
- матеріалами досудового розслідування, в ході якого Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки сухостійних дерев сосни та акації в кв. 163 вид. 3 ДП «Городнярайагролісгосп» біля м. Городня, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 52 999,77 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі - Такси).
Заперечення відповідача щодо правомірності визначення розміру шкоди саме Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області та правильності обчислення шкоди в сумі 52 999,77 грн на підставі її розрахунку, з огляду на те, що Інспекцією не проводилися заходи державного нагляду (контролю) по даному факту правопорушення та не складались відповідні документи; цей розмір шкоди визначено із використанням індексу інфляції за 2008 рік, який становив 122,3%, тобто мав місце до 01.01.2009, що свідчить про неправильне застосування норм чинного законодавства та завищення суми в 1,223 рази, судом не приймається виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до приписів Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 28.04.2020 № 128, Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
З матеріалів справи слідує, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев в кв. 163 вид. 3 ДП «Городнярайагролісгосп» було здійснено на запит Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області в ході досудового розслідування, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270110000049 від 01.02.2019 (а.с.25, 26).
Постановою Чернігівської окружної прокуратури від 01.04.2021 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019270110000049 від 01.02.2019 для подачі до суду позовної заяви та використання документів у судовому розгляді.
Зазначені обставини спростовують твердження відповідача про те, що розрахунок шкоди, обчислений Держекоінспекцією, є недопустимим доказом, оскільки зроблений в рамках кримінального провадження.
Таким чином, зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, у тому числі на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 та польової відомості пнів незаконно зрубаних дерев в кв. 163 вид 3.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік - 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік - 124,9 %).
Держекоінспекцією проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс; інфляції - 122,3 %, за 2009 рік - 112,3 %, за 2010 рік - 109,1 %, за 2011 рік - 104,6 %, за 2013 рік - 100,5 %, за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %).
Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.
Сума шкоди (15 дерев) з урахуванням індексації за попередні роки становить: 13397,00 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098 = 52 999,77 грн.
Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне застосування індексу інфляції за 2008 рік та звертає увагу, що безпосередньо відповідачем при зверненні до поліції було застосовано аналогічний порядок нарахування шкоди з урахуванням інфляції за 2008 рік.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків відсутності належного контролю за спірною територією, але легковажно розраховував на їх відвернення.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Доводи відповідача про відсутність Акту перевірки або будь-якого іншого державного нагляду (контролю), складеного Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області за результатом виявленого 01.02.2019 правопорушення є безпідставним, оскільки не спростовує порушення вимог природоохоронного законодавства та факту вчинення незаконної порубки дерев 01.02.2019, наявність якого підтверджено матеріалами досудового розслідування кримінального провадження за № 12019270110000049.
До того ж висновки, викладені в Акті перевірки, є лише відображенням дій контролюючого органу та не породжують правових наслідків для суб'єкта господарювання і не змінюють стану його прав. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
В якості доказів дотримання вимог законодавства у сфері охорони лісів від незаконних рубок відповідач також зазначає про те, що з 10.05.2019 по 20.05.2019 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ДП «Городнярайагролісгосп», у тому числі щодо охорони відповідачем від незаконних порубок, за результатом якої складно Акт № 34/06, у розділі VІ якого «Опис виявлених порушень» про виявлення порушень у сфері здійснення охорони лісів від незаконних рубок нічого не вказано.
Складений за підсумками перевірки припис від 20.05.2019 № 24/06 також не містить вказівок про необхідність усунення порушень законодавства у сфері охорони лісів від незаконних рубок.
Проте, зазначені обставини суд до уваги не приймає, оскільки незаконна порубка дерев на підвідомчій відповідачу території була виявлена 01.02.2019, а планова перевірка відповідача, в ході якої було складено Акт № 34/06 та припис № 24/06 від 20.05.2019, на які посилається відповідач, була здійснена в період з 10.05.2019 по 20.05.2019, тобто після виявленого правопорушення у спірних правовідносинах.
Щодо доводів відповідача, що обов'язки запобігати та виявляти злочини (незаконну рубку дерев) за законом покладено на правоохоронні органи (зокрема, прокуратуру, поліцію), а не на відповідача, і тому саме ці органи мають нести відповідальність за свою протиправну бездіяльність, суд зазначає наступне.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
А тому, покладення відповідальності виключно на правоохоронні органи та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Так, не може правоохоронний орган відповідати за збереження усього державного або комунального майна на усій території держави, для цього створено відповідні правові інститути. У державі розмежовуються повноваження з контролю за використанням та збереженням державного та комунального майна між певними компетентними органами, і такі повноваження встановлені спеціальними законами. Кожен такий орган створений діяти у певній галузі діяльності як наприклад, Державна лісова охорона, Державна екологічна інспекція, тощо.
Загалом недоречним та нелогічним є покладення на поліцію обов'язку безпосередньо щодо охорони (патрулювання) усієї території держави (усіх лісів, полів, гір, водойм тощо) і покладення відповідальності за вчинення усіх правопорушень щодо усіх об'єктів правовідносин.
Згідно з ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, Посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП “Городнярайагролісгосп” 13.05.2019, обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.
Таким чином, вищевказані посилання відповідача суд вважає нічим іншим, ніж перекладанням своїх безпосередніх обов'язків та відповідальності на інших осіб.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.
У прохальній частині позовної заяви прокурором допущено технічну помилку (оскільки загальна сума є правильною) щодо розміру шкоди, яка підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України та помилково зазначено 19 748,04 грн, проте, розмір такої шкоди, у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, повинен становити 15 899,93 грн (30 % від 52 999,77 грн).
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 30894574, вул. Троїцька,134, м. Городня, Чернігівська область, 15100) шкоду у сумі 52 999,77 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: 15 899,93 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 10599,95 грн до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради; 26 499,89 грн до спеціального фонду міського бюджету Городнянської міської ради (ГУК у Черніг.обл.тг м. Городня/24060300, код ЄДРПОУ 37972475 Казначейство України (ЕАП), рахунок № UA658999980314040544000025693).
3. Стягнути з Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Городнярайагролісгосп” Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 30894574, вул. Троїцька,134, м. Городня, Чернігівська область, 15100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун