29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" липня 2021 р. Справа № 924/412/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Білявської Н.О. розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницька область
про стягнення 272626,08грн. боргу, 2106,32грн. 3% річних, 11047,68грн. інфляційних втрат
Представники сторін:
позивача: Вакуленко Д.О. адвокат за ордером АР№1046278 від 02.04.2021 (в режимі відеоконференції)
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 23.04.2021р. відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 17.05.2021р. У підготовчому засіданні 17.05.2021р. оголошено перерву до 27.05.2021р. Ухвалою від 27.05.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.06.2021р. Ухвалою від 22.06.2021р. судове засідання відкладено на 01.07.2021р.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
ТОВ "Захист ЛТД" звернулось із позовом до суду про стягнення із відповідача 272 626,08грн. боргу, 2106,32грн. 3% річних, 11047,68грн. інфляційних втрат згідно умов договору поставки №16897/53-124-20-12697 від 05.11.2020р. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки №16897/53-124-01-20-12697 від 05.11.2020р. Як на правове обґрунтування позову посилається на положення ст.526, 549, 550, 610, 612 ЦК України, ст.193, 232 ГК України.
Відповідач у відзиві на позов повідомляє про часткову сплату боргу у розмірі 186000грн. Крім того, зазначає, що наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних витрат за договором проведений без належного врахування висновків Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Обґрунтовуючи заперечення проти позову посилається на положення п. 7 договору Форс - мажорні обставини, ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної інфекційної хвороби (COVID - 19)" від 17.03.2020р.
Також відповідач заперечує проти стягнення витрат за послуги адвоката у розмірі 10000грн., зважаючи на їх надмірність та необґрунтованість.
У заяві від 01.06.2021р. відповідач повідомив суд про сплату боргу у розмірі 86626,08грн.
29.06.2021р. від ТОВ "Захист ЛТД" надійшли додаткові пояснення у яких позивач повідомив
про сплату відповідачем боргу у повному розмірі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в частині стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та витрат з надання правничої допомоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
05.11.2020р. між ДП "НАЕК" "Енергоатом" в особі ВП Хмельницька АЕС (покупець) та ТОВ "Захист ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № 16897/53-124-01-20-12697 відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець
зобов'язується прийняти і оплатити пасту для очищення рук (надалі "Товар"), Асортимент, найменування, кількість, виробник, ціна та код Товару згідно з УКТ ЗНД зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору є Товар: код 39830000-9 згідно ДК 021-2015 Продукція для чищення. Обсяги закупівлі Товару та загальну ціну за договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору. Місцем виконання даного договору є місто Нетішин Хмельницької області.
Згідно п.4 Договору ціна по договору становить 227 188,40 грн. без ПДВ, крім того ПДВ становить 45 437,68 грн. Всього: 272 626,08 грн. Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток №1 до договору). До ціни Товару включена вартість упакування, маркування, тари, доставки.
Оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки Товару на складВантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору, щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця. (п.п.5.1, 5.2, 5.4 договору).
Пунктом 7 договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст. 14-1 ЗУ "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виниклипоза волею Сторін.
Сторона для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.
У разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.
Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти понад 60 днів, то кожна із сторін буде мати право достроково розірвати цей договір в установленому порядку. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.
Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово - промислової палати України відповідно до ЗУ "Про Торгово-промислові палати в Україні"), або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п.8 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несу відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
За порушення строку поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Додатком №1 до договору сторони підписали специфікацію №1.
Позивачем на підставі видаткової накладної №527 від 26.11.2022р. поставлено відповідачу пасту для очищення рук на суму 272 626,08грн.
17.03.2021р. відповідачу направлено претензію (вих № 03/21-7683) про сплату заборгованості у сумі 272 626,08грн., 1478,90грн. 3% річних та 6297,66грн. інфляційних нарахувань.
Відповідачем відповідно до платіжних доручень №3371 від 22.04.2021р, №3618 від 29.04.2021р., №4283 від 27.05.2021р. сплачено суму боргу у розмірі 272 626,08грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача 11047,68грн. інфляційних нарахувань за грудень 2020 року - лютий 2021 року, 2106,32грн. 3% річних за період з 11.01.2021р. по 14.04.2021р. нарахованих у зв'язку із порушення строків оплати товару.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки № 16897/53-124-01-20-12697 від 05.11.2020р., згідно умов якого сторони взяли на себе зобов'язання з поставки та оплати товару.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної № 527 від 26.11.2020р. товару на загальну суму 272 626,08 грн.
Поряд із цим відповідачем надано до матеріалів справи докази сплати даного боргу відповідно до платіжних доручень від №3371 від 22.04.2021р, №3618 від 29.04.2021р., №4283 від 27.05.2021р. сплачено суму боргу у розмірі 272 626,08грн. Представником позивача у судовому засіданні підтверджено факт сплати відповідачем боргу у заявленій сумі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають закриттю на підставі п.2 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставлених позивачем товарів, останнім нараховані та заявлені до стягнення 11047,68грн. інфляційних нарахувань за грудень 2020 року - лютий 2021 року, 2106,32грн. 3% річних за період з 11.01.2021р. по 14.04.2021р.
Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції, судом враховується положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Так, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така позиція викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Із врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 11047,68грн. інфляційних нарахувань та встановлено, що обґрунтованими є інфляційні у розмірі 2726,26грн. за лютий 2021 року. У стягненні 8321,42грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє.
Судом також здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% відсотків річних та встановлено правильність та правомірність їх нарахування, а тому останні підлягають стягненню із відповідача у заявленому розмірі.
Судом береться до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на наявність незалежних від нього причин які потягли за собою невчасне виконання обов'язків щодо сплати вартості товару. Однак дані доводи судом до уваги не приймаються, оскільки суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність на свій страх та ризик, при цьому особливості здійснення господарської діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання не є підставою невиконання зобов'язання у визначений договором строк. Крім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Судом також враховується, що на момент отримання товару за накладеною від 26.11.2020р. відповідачу було відомо про введення карантину (11.03.2020р.), набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (17.03.2020р.). Таким чином, укладаючи договір та отримуючи продукцію на його виконання відповідач усвідомлював усі можливі ризики, пов'язані з його виконанням. Тому посилання на наявність форс-мажорних обставин (карантин), як на підставу для невиконання зобов'язань у встановлений договором строк є необґрунтованим та безпідставним.
При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов'язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв'язок між карантином та неможливістю виконання договору. Крім того, пунктом 7.5 договору встановлено, що доказом виникнення форс - мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства. Натомість відповідачем таких доказів не надано.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині стягнення 2726,26грн. інфляційних втрат та 2106,32грн. 3% річних.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем (із врахуванням додаткових пояснень від 01.07.2021р.) також заявлено вимогу про стягнення (відшкодування) з відповідача його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000грн.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).
Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2021р. між ТОВ "Захист ЛТД" (надалі - клієнт) та Адвокатським бюро "Вакуленко" (надалі - виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги адвоката (юридичних послуг), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника (клієнта) здійснити його захист, представництво та надати інші види правової допомоги (юридичні послуги) на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги (юридичні послуги) та фактичні витрати, необхідні для виконання умов цього договору щодо представництва інтересів Клієнта в господарському судочинстві (як позивача, відповідача, третьої особи по першій, апеляційній та касаційній інстанціях) по справі за позовом Клієнта про стягнення заборгованості з Державного Підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений Підрозділ "Хмельницька Атомна Електрична Станція"), та інших предметно пов'язаних з нею справами та правовідносинами з усіма правами представника (адвоката) в господарському процесі, відповідно до ст. 16, 42, 46, 56-61 Господарського процесуального кодексу України.
В додатку №1 до договору сторони визначили опис і вартість правової допомоги (робіт/послуг) яка обчислюється з врахуванням погодинної оплати роботи Виконавця у розмірі 1000грн. за 1 годину його роботи. Вартість правової допомоги, що надається Виконавцем в першій інстанції за домовленістю сторін становить 10 000грн.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.05.2021р. виконавцем надано правову допомогу у розмірі 10 000грн., яка сплачена двома частинами згідно платіжних доручень №426 від 19.04.2021р. та №498 від 11.05.2021р.
Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем до закінчення судових дебатів у справі.
Відповідно до положень ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Судом враховується, що відповідачем були заявлені заперечення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу позивача.
Водночас, судом враховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, часткового задоволення позову, принципу співрозмірності, критеріїв розумності та складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "Захист ЛТД" у розмірі 8737,93грн.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" м.Запоріжжя до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин, Хмельницька область про стягнення 272626,08грн. боргу, 2106,32грн. 3% річних, 11047,68грн. інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (вул. Енергетиків, 20, м. Нетішин, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" (вул. А. Матросова, 8б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 34221412) - 2726,26грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість гривень 26коп.) інфляційних втрат, 2106,32грн. (дві тисячі сто шість гривень 32коп.) 3% річних, 72,49грн. (сімдесят дві гривні 49коп.) витрат на оплату судового збору, 8737,93грн. (вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 93 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження в частині стягнення 272626,08грн. боргу закрити.
У позові в частині стягнення 8321,42грн. інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.07.2021р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2,3 - позивачу ( АДРЕСА_1 ; 69005, м. Запоріжжя, вул. А. Матросова, 8б), 4 - відповідачу (м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20). Всім з повідомленням про вручення.