29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"06" липня 2021 р. Справа № 924/509/21
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кузиній М.-О.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", с. Черляни Городоцького району Львівської області
до Фізичної особи-підприємця Семенчук Наталії Миколаївни, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області
про стягнення 22 703,25грн., з яких: 3 742,79грн. - пені, 3 471,86грн. - інфляційних втрат, 884,51грн. - 3% річних, 14 604,09грн. - штрафу
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Войналович О.М. - згідно ордеру ВХ№1000064 від 22.06.2021р.
В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
17.05.2021 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", с. Черляни Городоцького району Львівської області до Фізичної особи-підприємця Семенчук Наталії Миколаївни, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 98 233,78грн., з яких: 74 949,62грн. - основного боргу, 3 839,71грн. - пені, 3 546,97грн. - інфляційних втрат, 907,56грн. - 3% річних, 14 989,92грн. - штрафу у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки №549595 від 03.06.2020р.
Ухвалою суду від 20.05.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/509/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
На адресу суду 11.06.2021р. позивач подав заяву від 10.06.2021р. про зменшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 22 703,25грн., з яких: 3 742,79грн. - пені, 3 471,86грн. - інфляційних втрат, 884,51грн. - 3% річних, 14 604,09грн. - штрафу.
У судовому засіданні 15.06.2021р. судом було постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, якою заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято.
Ухвалою суду від 23.05.2021р. відкладено розгляд справи на 11:00 год. "06" липня 2021р.
Позивач у судове засідання не з'явився, повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи. Однак, 06.07.2021р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої позивач частково відмовляється від позовних вимог до Фізичної особи - підприємця Семенчук Наталії Миколаївни. Просить суд стягнути з ФОП Семенчук Н.М. 22 610,66 грн, з яких пеня - 3 724,39 грн, інфляційне збільшення - 3 400,08 грн, 3% річних - 882,10 грн, штраф - 14 604,09 грн, а також судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 6 400,00 грн.
Представник відповідача у судове засідання з'явився. Вказав, що у зв'язку із сплатою основного боргу просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підтверджується клопотанням від 06.07.2021р.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка учасника справи не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа - підприємець Семенчук Наталія Миколаївна зареєстрована за юридичною адресою: АДРЕСА_1 .
03.06.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (надалі - постачальник) з однієї сторони, і ФОП Семенчук Налія Миколаївна (надалі - покупець) з іншої сторони, укладено договір поставки №549595, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору, предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів (надалі - товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника.
Підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 ГК України (п.1.4 договору).
Постачальник зобов'язаний: передати товар покупцю відповідно до його замовлення у строк, в кількості та в асортименті, узгодженому сторонами (п.п.3.1.1 договору).
Покупець зобов'язаний: прийняти товар та своєчасно його оплатити (п.3.3.1 договору).
Згідно з п.п. 4.1, 4.3 договору строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.
Загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником. Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до п.5.5 договору оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Згідно з п. 5.7 договору моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрськими фірмам) в порядку п.2 ст. 664 ЦК України.
У випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду (п.6.1 договору).
У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.6.3 договору).
Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним договором, становить два роки (п.6.6 договору).
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору усі розбіжності та спори, що виникатимуть між сторонами у зв'язку з укладанням, тлумаченням, виконанням чи припиненням цього договору, сторони вирішуватимуть шляхом проведення двосторонніх переговорів та у претензійному порядку. У випадку неможливості досягнення згоди сторін шляхом проведення двосторонніх переговорів, будь-яка із сторін вправі передати спір, що пов'язаний з виконанням цього договору на розгляд та вирішення господарського суду відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п.10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 202_ року.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Сторонами укладено додаткову угоду №1 від 11.11.2020р. до договору поставки №549595 від 03.06.2020р., згідно з якою сторони домовились внести зміни до договору, виклавши п.5.5 договору у наступній редакції: "Оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару".
Додаткова угода набула чинності з моменту її підписання сторонами (п.3 угоди).
Додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками.
На виконання умов договору позивачем було належним чином поставлено товар на загальну суму 74 949,62грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками:
- FTM 00289406/20 від 10.11.2020р. на загальну суму 2 944,49 грн;
- FTM 00289427/20 від 10.11.2020р. на загальну суму 1 178,71 грн;
- FTM 00289430/20 від 10.11.2020р. на загальну суму 670,00 грн;
- FTM 00289998/20 від 11.11.2020р. на загальну суму 3 499,70 грн;
- FTM 00290967/20 від 11.11.2020р. на загальну суму 5 433,07 грн;
- FTM 00292572/20 від 12.11.2020р. на загальну суму 5 643,41 грн;
- FTM 00294422/20 від 14.11.2020р. на загальну суму 318,92 грн;
- FTM 00295651/20 від 16.11.2020р. на загальну суму 6 862,38 грн;
- FTM 00296129/20 від 16.11.2020р. на загальну суму 1 282,32 грн;
- FTM 00297495/20 від 17.11.2020р. на загальну суму 388,60 грн;
- FTM 00297519/20 від 17.11.2020р. на загальну суму 1 197,00 грн;
- FTM 00298978/20 від 18.11.2020р. на загальну суму 1 408,54 грн:
- FTM 00299307/20 від 18.11.2020р. на загальну суму 8 452,33 грн;
- FTM 00300959/20 від 19.11.2020р. на загальну суму 2 750,14 грн;
- FTM 00302503/20 від 20.11.2020р. на загальну суму 690,73 грн;
- FTM 00302813/20 від 21.11.2020р. на загальну суму 1 874,66 грн;
- FTM 00302814/20 від 21.11.2020р. на загальну суму 3 782,81 грн;
- FTM 00303068/20 від 21.11.2020р. на загальну суму 226,46 грн;
- FTM 00303075/20 від 21.11.2020р. на загальну суму 4 188,00 грн;
- FTM 00303177/20 від 21.11.2020р. на загальну суму 1 674,98 грн;
- FTM 00306254/20 від 24.11.2020р. на загальну суму 9 428,24 грн;
- FTM 00306303/20 від 24.11.2020р. на загальну суму 485,18 грн;
- FTM 00307452/20 від 25.11.2020р. на загальну суму 322,73 грн;
- FTM 00307797/20 від 25.11.2020р. на загальну суму 5 500,00 грн;
- FTM 00308898/20 від 26.11.2020р. на загальну суму 455,21 грн;
- FTM 00309147/20 від 26.11.2020р. на загальну суму 1 252,00 грн;
- FTM 00309436/20 від 26.11.2020р. на загальну суму 3 039,01 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію від 22.02.2021р., згідно з якою позивач просить ФОП Семенчук Н.М. упродовж 3 календарних днів з моменту отримання цієї претензії, оплатити заборгованість за договором в суму 73 020,48 грн та штраф у розмірі 14 604,96 грн.
Під час розгляду справи представником позивача було надано докази оплати поставлених позивачем запчастин, а саме банківські виписки від 13.05.2021р., від 25.05.2021р. та від 26.05.2021р., згідно яких відповідач здійснив оплату за борг в сумі 73 020,48грн. Також, було надано акт взаємних розрахунків між ТОВ «КПП Центр» і ФОП Семенчук Н.М., згідно якого станом на 27.05.2021р. заборгованість між позивачем і відповідачем відсутня. Акт підписаний представниками сторін та скріплений відтиском їх печаток. У зв'язку з цим позивач зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.
Після прийняття зменшення позовних вимог позивач та відмови від їх частини просить стягнути з відповідача 22 610,66 грн, з яких пеня - 3 724,39 грн, інфляційне збільшення - 3 400,08 грн, 3 % річних - 882,10 грн, штраф - 14 604,09 грн.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №549595 від 03.06.2021р. згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар - запасні частини, аксесуари до транспортних засобів та розхідні матеріали.
Відповідно до аналізу умов договору, судом враховано, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані нормами закону щодо договору поставки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно 5.5. договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється відповідачем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позивача. Відповідач здійснює оплату протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
Додатковою угодою було внесено зміни до п.5.5 договору, встановивши його в наступній редакції: «Оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару».
Проте, згідно з видатковими накладними, які погоджені сторонами та скріплені їх печатками, позивач та відповідач визначили порядок розрахунків, відповідно до яких було відтерміновано сплату по видаткових накладних:
- FTM 00289406/20 від 10.11.2020р., FTM 00289427/20 від 10.11.2020р. та FTM 00289430/20 від 10.11.2020р. - до 01.21.2020р.;
- FTM 00289998/20 від 11.11.2020р. та FTM 00290967/20 від 11.11.2020р. - до 02.12.2020р.;
- FTM 00292572/20 від 12.11.2020р. - до 03.12.2020р.;
- FTM 00294422/20 від 14.11.2020р. - до 05.12.2020р.;
- FTM 00295651/20 від 16.11.2020р. та FTM 00296129/20 від 16.11.2020р. - до 07.12.2020р.;
- FTM 00297495/20 від 17.11.2020р. та FTM 00297519/20 від 17.11.2020р. - до 08.12.2020р.;
- FTM 00298978/20 від 18.11.2020р. та FTM 00299307/20 від 18.11.2020р. - до 09.12.2020р.;
- FTM 00300959/20 від 19.11.2020р. - до 10.12.2020р.;
- FTM 00302503/20 від 20.11.2020р. - до 11.12.2020р.;
- FTM 00302813/20 від 21.11.2020р., FTM 00302814/20 від 21.11.2020р., FTM 00303068/20 від 21.11.2020р., FTM 00303075/20 від 21.11.2020р. та FTM 00303177/20 від 21.11.2020р. - до 12.12.2020р.;
- FTM 00306254/20 від 24.11.2020р. та FTM 00306303/20 від 24.11.2020р. - до 15.12.2020р.;
- FTM 00307452/20 від 25.11.2020р. та FTM 00307797/20 від 25.11.2020р. - до 16.12.2020р.;
- FTM 00308898/20 від 26.11.2020р., FTM 00309147/20 від 26.11.2020р. та FTM 00309436/20 від 26.11.2020р. - до 17.12.2020р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за отриманий згідно з договором поставки товар, що підтверджується банківськими виписками від 13.05.2021р., від 25.05.2021р., від 26.05.2021р., а також актом взаємних розрахунків між ТОВ «КПП Центр» і ФОП Семенчук Н.М., згідно якого станом на 27.05.2021р. заборгованість між позивачем і відповідачем відсутня. Акт підписаний представниками сторін та скріплений відтиском їх печаток.
У зв'язку із цим 06.07.2021р. позивачем було подано заяву про відмову від частини позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на значене, суд вважає за належне, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрити провадження в частині стягнення 18,40грн пені, 71,78грн інфляційних втрат та 2,41грн 3% річних по справі №924/509/21.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 742,79грн - пені, 3 471,86грн - інфляційниї втрат, 884,51грн - 3% річних ,14 604,09грн - штрафу у зв'язку із неналежним виконання умов договору поставки №549595 від 03.06.2016р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1 договору, сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НВУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення позивача до суду. Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів відповідач окрім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство) зазначає, що позивач невірно здійснив нарахування за видатковими накладними FTM 00289406/20 від 10.11.2020р., FTM 00289427/20 від 10.11.2020р. та FTM 00289430/20 від 10.11.2020р., не врахувавши зазначений у видаткових накладних строк оплати отриманого згідно неї товару - до 01.12.2020р. Тому арифметично вірною та обґрунтованою до стягнення буде пеня в розмірі 3 639,69грн. Штраф в сумі 14 604,09грн є вірним в межах розміру визначеного позивачем.
Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).
Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги сплату відповідачем заборгованості згідно договору поставки, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто до 1 819,85грн та до 7 302,05грн. відповідно.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу, що сторони погодили (конкретизували) строк оплати у видаткових накладних. Тому суд, під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство), із врахуванням строку оплати визначеного видатковими накладними FTM 00289406/20 від 10.11.2020р., FTM 00289427/20 від 10.11.2020р. та FTM 00289430/20 від 10.11.2020р., вважає правомірною до стягнення суму 3% річних у розмірі 878,88грн. У решті стягнення 3% річних необхідно відмовити.
Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.
Отже, при стягненні інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство) зазначає, що позивач при розрахунку інфляційних втрат не з наступного місяця, а з поточного. Тому, суд суд прийшов до висновку, що обґрунтована сума інфляційних втрат становить 2 917,91грн. В решті стягнення інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 1 819,85грн пені, 2 917,91грн інфляційних втрат, 878,88грн 3% річних, 7 302,05грн штрафу. При цьому, провадження у справі в частині стягнення 18,40грн пені, 71,78грн інфляційних втрат та 2,41грн 3% річних слід закрити, а в решті суми позовних вимог належить відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. При цьому в частині стягненої пені, у визначеному судом розмірі, та штрафу судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування їх зменшення.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення (відшкодування) з відповідача його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 400,00грн.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).
Як вбачається з матеріалів справи 05.04.2021р. між Адвокатський бюро "Богданова" (надалі - адвокат) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (надалі - клієнт) з іншої сторони укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати клієнту визначену цим договором правову (професійну правничу) допомогу щодо захисту інтересів останнього у судах України усіх інстанцій, у справі про стягнення з Фізичної особи - підприємця Семенчук Наталії Миколаївни заборгованості, що виникла на підставі договору поставки №549595 від 93.06.2020р. З іншого боку, клієнт зобов'язується сплатити за виконану роботу визначену у даному договорі плату, відшкодувати додаткові витрати пов'язані з виконанням доручення клієнта.
Відповідно до п.4.1 договору, за надання правової (професійної правничої) допомоги клієнт сплачує адвокату кошти, сума яких визначається сторонами в акті виконаних робіт.
Згідно акту виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" від 10.06.2021р., адвокатське бюро виконало, а клієнт прийняв роботу на загальну суму 6 400,00грн, які було оплачено згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №16 від 10.06.2021р.
Адвокат Богданов О.В. надавав послуги на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 05.04.2021р. та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №106953 від 05.04.2021р. виданого Адвокатським бюро "Богданова".
Відповідно до положень ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Крім того, судом також враховано, що поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права. Судом враховано, що під час розгляду справи було встановлено арифметично невірне нарахування повноважним представником позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "КПП Центр" у розмірі 3 200,00грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенчук Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; код ЄДРПОУ 38169102) 1 819,85грн (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять гривень 85 коп.) пені, 2 917,91грн (дві тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень 91 коп.) інфляційних втрат, 878,88грн (вісімсот сімдесят вісім гривень 88 коп.) 3% річних, 7 302,05грн (сім тисяч триста дві гривні 05 коп.) штрафу, 2 212,80грн (дві тисячі двісті дванадцять гривень 80 коп.) витрат зі сплати судового збору, 3 200,00грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення 18,40грн пені, 71,78грн інфляційних втрат та 2,41грн. 3% річних закрити.
У решті суми позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.07.2021р.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 3 прим.:
1- до справи;
2 - позивачу (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, а/с 22) - реком. з повідом.
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ) - реком. з повідом.