Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" липня 2021 р. Справа № 922/2138/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Мельника Володимира Михайловича, м. Харків
про стягнення 186767,27 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Володимира Михайловича (далі за текстом - відповідач) 186767,27 грн, з яких:
185548,56 грн. сума боргу;
1020,61 грн. пені;
198,10 грн. 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 68 від 17.08.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2021 відкрито провадження у справі № 922/2138/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію зазначеної ухвали від 03.06.2021.
Таким чином, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи.
Позивач отримав копію ухвали від 03.06.2021, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 28).
Проте, надіслана на адресу відповідача копія зазначеної ухвали від 03.06.2021 повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 29-32). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
За таких обставин, сторони в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 17.08.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 68 (далі за текстом - договір; а. с. 10-12), за змістом якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору покупець здійснює оплату кожної партії продукції протягом 21 календарного дня з дати відвантаження постачальником цієї партії продукції, якщо інший строк не обумовлено у видатковій накладній.
Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Згідно з п. п. 5.3, 6.1 договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату нарахування пені, від вартості простроченої в поставці продукції, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2021 року. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не побажає його розірвати, договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар за видатковими накладними: № 4813 від 16.04.2021 (а. с. 5), № 4997 від 21.04.2021 (а. с. 6), № 5064 від 21.04.2021 (а. с. 7), № 5494 від 30.04.2021 (а. с. 8-9). Всього товару пославлено відповідачу на загальну суму 185548,56 грн.
Однак, відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами договору, за поставлений товар з позивачем не розрахувався.
Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в загальній сумі 185548,56 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 198,10 грн 3% річних та 1020,61 грн пені за період прострочення з 08.05.2021 по 31.05.2021.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 185548,56 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов'язань з його оплати є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 185548,56 грн заборгованості за поставлений товар.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначалось, на підставі п. 5.3 договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату нарахування пені, від вартості простроченої в поставці продукції, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.
Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати отриманого товару, оскільки не оплатив його в обумовлений договором строк
Зазначене, з урахування вимог вказаних умов договору та Закону, надає право позивачу на нарахування 3% річних та пені за весь час прострочення.
Згідно з позовною заявою, позивач нарахував до стягнення з відповідача 198,10 грн. 3% річних та 1020,61 грн. пені за період прострочення з 08.05.2021 по 31.05.2021.
Однак, перевіривши здійснений розрахунок, суд констатує, що при його складанні позивачем допущено певні арифметичні помилки, а також невірно визначено дати з яких відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати.
Разом з тим, суд констатує що в силу положень ст. 14 ГПК України формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, а суд розглядає позов в межах заявлених ним вимог.
Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 906,92 грн. пені та 198,10 грн. річних.
В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв'язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2799,80 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Володимира Михайловича (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Слов'янська, буд. 8; код ЄДРПОУ 36456783):
185548,56 грн. боргу;
906,92 грн. пені;
198,10 грн. 3% річних;
2799,80 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак