Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1774/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 37141112)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.315, кв.60, ідентифікаційний код 40262692)
про стягнення 387,11 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС", в якій позивач просить стягнути з відповідача 7000,00 грн. - основного боргу; 141,53 грн - пені; 119,00 грн - інфляційних втрат та 126,58 грн - 12% річних. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви у сумі 2270,00 грн та витрати за надання правової (правничої) допомоги адвоката в сумі 2800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №17233-22/2020 від 24.06.2020, який укладений між позивачем та відповідачем, щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1774/21. Здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.05.2021 до господарського суду Харківської області від відповідача у справі надійшов відзив на позов за вх. № 12450. У поданій заяві по суті відповідач просить провадження у справі закрити, оскільки станом на 24.05.2021 заборгованість повністю погашена та зазначає про те, що 13.05.2021 ним було погашено частину суми боргу у розмірі 3500,00 грн, про що не вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі від 17.05.2021, отже сума боргу складає 3500,00 грн, а не 7000,00 грн. Також, відповідач зазначив про положення пункту 5.5. договору, укладеного між сторонами, зокрема щодо застосування пені та штрафних санкцій у разі надіслання покупцю повідомлення - претензії від постачальника з розрахунком за конкретний період санкцій та пені, проте розрахунку відповідач від позивача не отримував, отже й відсутні підстави для стягнення з нього пені. Крім того, відповідач зазначив, що розділом 7 сторони погодили звільнення від відповідальності у разі настання форс - мажорних обставин, а тому оскільки на даний час в Україні триває епідемія коронавіруса, який вони не могли передбачити чи уникнути, що призвело до значного зменшення економічної діяльності підприємства і неспроможності виконати своєчасно зобов'язання перед позивачем, відповідач вважає, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Судом прийнято відзив на позов до розгляду.
31.05.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №12644), в якій останній повідомляв про погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 7 000,00 грн, у зв'язку із чим просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" пеню у розмірі 141,53 грн; інфляційні втрати у розмірі 119,00 грн та 12% річних у розмірі 126,58 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати за надання правової (правничої) допомоги адвоката в сумі 2 800,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 повернуто заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 12644 від 31.05.2021) Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс".
08.06.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла заява - заперечення на відзив за вх.№ 13412, що надіслана до суду поштовим відправленням - 04.06.2021. У поданій заяві, яка фактично є відповіддю на відзив позивач зазначає про те, що застосування до відповідача штрафних санкцій є правом позивача, що погоджено сторонами у п.5.5. договору. Також, позивач зазначає, що означений договір було укладено 24.06.2020, на той час вже діяла епідемія коронавірусу та відповідачем не підтверджено належними доказами існування обставин непереборної сили, а саме відповідної довідки ТПП України.
До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України позивачем надані докази надсилання вказаної заяви відповідачу у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому приймається судом до розгляду.
Також, позивачем до відповіді на відзив (вх.№ 13412 від 08.06.2021) надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 7 000,00 грн, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" пеню у розмірі 141,53 грн; інфляційні втрати у розмірі 119,00 грн та 12% річних у розмірі 126,58 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати за надання правової (правничої) допомоги адвоката в сумі 2 800,00 грн. До вказаної заяви позивачем надані докази надсилання вказаної заяви відповідачу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2021 прийнято заяву - заперечення на відзив (вх.№ 3412 від 08.06.2021) до розгляду. Прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" про уточнення (зменшення) позовних вимог - до розгляду. Запропоновано відповідачу надати письмові пояснення з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог до 16.06.2021.
Відповідач правом на подання заперечень, письмових пояснень з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у строк визначений судом не скористався, та письмових пояснень у встановлені судом строки не надав.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2021, ухвала суду від 01.06.2021 про повернення заяви про зменшення розміру позовних вимог, ухвала суду від 09.06.2021 про прийняття до розгляду: заяви - заперечення на відзив (вх.№ 3412 від 08.06.2021); заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
На момент ухвалення даного рішення строк для подання відповідачем заперечень на відповідь на відзив та письмових пояснень з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечень та вказаних письмових пояснень.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
24.06.2020 між ТОВ "Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС" (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та ТОВ "УТК ПОЛТРАНС" (покупець за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки №17233-22/2020.
Згідно з п.1.1. договору, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність ПОКУПЦЯ визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - "ТОВАР"), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - "ПОСЛУГИ"), а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти ТОВАР і ПОСЛУГИ та здійснити їх оплату.
Якщо продаж ТОВАРУ здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі ТОВАР має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається ПОСТАЧАЛЬНИКОМ ПОКУПЦЮ разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання ПОКУПЦЕМ або уповноваженої ним особи на прийняття ТОВАРУ товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату. (Пункт 3.4. договору).
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № SІ0002497226 від 14.09.2020.
У вказаній видатковій накладній в порядку п.3.4. договору, вказано строк оплати товару відповідачем, а саме: сплатити до 05.10.2020.
Також, 14.09.2020 позивачем було виставлено на оплату рахунок: № S0005284622 від 14.09.2020.
Відповідач товар отримав, проте своєчасно та у повному обсязі не оплатив, оплатив лише частково, а саме у розмірі 18200,00 грн, про що свідчать банківські виписки за рахунком позивача відкритому в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК": № 207 від 30.10.2020 (платіж на суму 2000,00 грн); № 215 від 11.11.2020 (платіж на суму 2000,00 грн); № 232 від 04.12.2020 (платіж на суму 1200,00 грн); № 237 від 11.12.2020 (платіж на суму 3000,00 грн); № 242 від 18.12.2020 (платіж на суму 2000,00 грн); № 246 від 24.12.2020 (платіж на суму 3000,00 грн); № 247 від 28.12.2020 (платіж на суму 2000,00 грн); № 4 від 11.01.20210 (платіж на суму 1000,00 грн); № 22 від 03.02.2021 (платіж на суму 1000,00 грн); № 43 від 04.03.2021 (платіж на суму 1000,00 грн).
Отже, станом на 04.03.2021 за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 7 000,00 грн.
22.04.2021 позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із листом - вимогою № 18/21 від 22.04.2021, в якій вимагав негайно погасити заборгованість у сумі 7000,00 грн, та попередив відповідача проте, що у разі несплати вказаної заборгованості звернеться до господарського суду із позовом про стягнення вказаної суми боргу та судових витрат і штрафних санкцій. Докази направлення вказаного листа - вимоги наявні в матеріалах справи.
Проте, відповідач на вказану вимогу не відреагував та суму боргу у розмірі 7000,00 грн не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом. Також, у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати товару, позивачем нараховано пеню у розмірі 141, 53 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 119,00 грн та 12% річних у розмірі 126,58 грн. Періодом нарахування є: з 04.03.2021 по 27.04.2021.
Відповідач просить провадження у справі закрити, оскільки станом на 24.05.2021 заборгованість в сумі 7000 грн повністю погашена.
Позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 141,53 грн; інфляційні втрати у розмірі 119,00 грн та 12% річних у розмірі 126,58 грн, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 119,00 грн та 12% річних у розмірі 126,58 грн, що нараховані позивачем за період з 04.03.2021 по 27.04.2021.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.3. договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна СТОРОНА несе відповідальність встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої СТОРОНИ за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 119,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок % річних, враховуючи те, що при укладанні договору сторони погодили нарахування 12% річних про що був обізнаний відповідач та те, що мало місце прострочення виконання ним зобов'язання, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 12% річних в сумі 126,58 грн, а тому суд задовольняє позов в цій частині.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 141,53 грн суд виходить з наступного.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, ПОКУПЕЦЬ сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та те, що сторони погодили таку міру відповідальності як стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 141,53 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву стосовно того, що розділом 7 сторони погодили звільнення від відповідальності у разі настання форс - мажорних обставин, та оскільки на даний час в Україні триває епідемія коронавіруса, яку вони не могли передбачити чи уникнути, що призвело до значного зменшення економічної діяльності підприємства і неспроможності виконати своєчасно зобов'язання перед позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1. договору, СТОРОНИ звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання договірних зобов'язань, якщо це невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили, а саме: війни, блокади, саботажу, актів державних органів, пожежі, повені, землетрусу, громадянських заворушень та інших незалежних від СТОРІН обставин, які вони не могли передбачити, уникнути, і які наступили після підписання даного Договору.
Згідно з п. 7.2. договору, СТОРОНА, для якої склались обставини, зазначені в пункті 7.1. даного Договору повинна повідомити іншу СТОРОНУ про початок та кінець дії таких обставин. Доказом обставин непереборної сили, що склались, є довідка, видана Торгово-промисловою Палатою одній із СТОРІН.
СТОРОНА, яка своєчасно і в порядку, передбаченого даним Договором, не сповістила іншу СТОРОНУ про початок дії обставин непереборної сили, порушуючи тим вищезгадану процедуру, не може посилатись на ці обставини, виключаючи ті випадки, коли сама обставина непереборної сили перешкодила надсиланню повідомлення (пункт 7.3. договору).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно з ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно, саме по собі запровадження всеукраїнського карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов'язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов'язання і що цю неможливість зумовив саме карантин.
Тобто, особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов'язань за договором.
Так, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що введення карантину на території України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 унеможливило виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару. Крім того, договір № 17 233-22/2020 був укладений між сторонами 24.06.2020, тобто вже після введення на території України карантину, отже посилання відповідача на те, що він не міг передбачити чи уникнути дані обставини є безпідставними.
За таких обставин, відповідач не звільняється від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань.
Також, позивачем заявлені до стягнення судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Спиридонова Олега Володимировича з метою надання останнім правової допомоги пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, яки й діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.11.2019 серії МК № 001709, виданого за рішенням Ради адвокатів Миколаївської області від 11.10.2019 № 444, укладено договір № 27/04/2021-6ПД про надання правової допомоги від 27.04.2021 (далі по тексту - договір про надання правової допомоги), предметом якого є надання необхідною правової допомоги КЛІЄНТУ щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Харківської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" (ідентифікаційний код 40262692, місцезнаходження: 61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.315, кв.60) по стягненню з останнього на користь КЛІЄНТА суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань, а КЛІЄНТ зобов'язується виплатити АДВОКАТУ гонорар за надання такої правової допомоги (п.1.1. договору про надання правової допомоги).
Згідно п.1.2. договору про надання правової допомоги, сторони погодили, що правова допомога включає:
- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах КЛІЄНТА, а також підготовку та подання до Господарського суду Харківської області заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;
- від імені КЛІЄНТА здійснювати представництво його процесуальних прав та обов'язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв'язку із зверненням з позовною заявою до Господарського суду Харківської області за захистом порушених прав та інтересів КЛІЄНТА.
Згідно п.4.1. договору про надання правової допомоги, за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. Договору КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього Договору.
Додатковою угодою від 27.04.2021 до укладеного між Сторонами договору про надання правової допомоги № 27/04/2021-6ПД від 27.04.2021, зокрема у п.1.1. сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими регульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в Інтересах КЛІЄНТА, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви - 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 2 800,00 грн надані наступні документи: договір про надання правової допомоги № 27/04/2021-6ПД від 27.04.2021, додаткову угоду до зазначеного договору від 27.04.2021, опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 27/04/2021-6ПД від 27.04.2021 на суму 2800,00 грн, платіжне доручення № 651 від 30.04.2021 на суму 2800,00 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже Фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 800,00 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 800,00 грн та підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 2270,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.315, кв.60, ідентифікаційний код 40262692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 37141112) пеню у розмірі 141,53 грн; інфляційні втрати у розмірі 119,00 грн та 12% річних у розмірі 126,58 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 800,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.315, кв.60, ідентифікаційний код 40262692).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.315, кв.60, ідентифікаційний код 40262692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 37141112) судового збору у розмірі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 800,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 37141112).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УТК ПОЛТРАНС" (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.315, кв.60, ідентифікаційний код 40262692).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "12" липня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова