06.07.2021 Справа № 920/209/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/209/21 у порядку загального позовного провадження
за позовом: фізичної особи-підприємця Івашньова Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ),
до відповідачів: 1) Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, 40003, ідентифікаційний код юридичної особи 43316700),
2) Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код юридичної особи 35029719),
3) Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Соборності, буд. 42, м. Бахмач Бахмацького району Чернігівської області, 16500, ідентифікаційний код юридичної особи 34963578),
4) Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Воскресінська, буд. 26, м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області, 16703, ідентифікаційний код юридичної особи 34313678),
5) Корюківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Зарічна, буд. 10, м. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, 15300, ідентифікаційний код юридичної особи 34679048),
6) Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Свободи, буд. 12, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000, ідентифікаційний код юридичної особи 34258104),
7) Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Червона Площа, буд. 2, м. Семенівка Семенівського району Чернігівської області, 15400, ідентифікаційний код юридичної особи 34841264),
8) Сновського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Залізнична, буд. 2, м. Сновськ Сновського району Чернігівської області, 15200, ідентифікаційний код юридичної особи 34376827),
9) Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Пушкіна, буд. 73, м. Прилуки Прилуцького району Чернігівської області, 17500, ідентифікаційний код юридичної особи 34913375),
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622),
про стягнення 78 510,00 грн,
за участю представників сторін:
позивача - Кутуков С.В. в режимі відеоконференції,
відповідачів - 1) Панасенко Б.А. ( наказ № 23/04 від 17.12.2019)
2-9) не прибули,
третьої особи - не прибув.
02.03.2021 позивач звернувся до суду із позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відповідно до якої просить суд стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 78 510,00 грн заборгованості за послуги оцінки майна, а також стягнути судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.03.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/209/21, справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 20.04.2021, 11:30.
12.04.2021 представник позивача - фізичної особи-підприємця Івашньова Олександра Вікторовича , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвокат Кутуков С.О. звернувся до суду із заявою від 12.04.2021 б/н (вх. № 1646к від 12.04.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій проситв суд забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/209/21, яке відбудеться 20.04.2021, 11:30 в режимі відеоконференції та визначити Козелецький районний суд Чернігівської області (вул. Свято-Преображенська (Леніна), буд. 7, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000, e-mail: inbox@kz.cn.court.gov.ua) відповідальним за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.
Ухвалою від 13.04.2021 постановлено вказану заяву представника позивача задовольнити. Доручено Козелецькому районному суду Чернігівської області (вул. Свято-Преображенська (Леніна), буд. 7, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000, e-mail: inbox@kz.cn.court.gov.ua) забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 920/209/21, яке призначене на 20.04.2021, 11:30 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду .
17.03.2021. електронною поштою та 23.03.2021 засобами поштового зв'язку від третьої особи - Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення від 17.03.2021 вх. № 2758/21 та від 23.03.2021 вх. № 2839/21, відповідно до яких зазначено, що жодних договорів Міністерство юстиції України з позивачем не укладало, а тому фінансові зобов'язання перед позивачем у міністерства відсутні, а відтак у задоволенні позову просить відмовити. Крім того, від представника останнього електронною поштою надійшла 17.03.2021 та 23.03.2021 засобами поштового зв'язку заява від 17.03.2021 № 2757/21 та від 23.03.2021 вх. № 2895/21 про розгляд справи без участі представника Міністерства юстиції України.
23.03.2021 від Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення від 23.03.2021 вх. №2898/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
24.03.2021 від Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 24.03.2021 вх. № 2990/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
24.03.2021 від Сновського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 24.03.2021 вх. № 2991/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
25.03.2021 електронною поштою та 30.03.2021 засобами поштового зв'язку від Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 25.03.2021 вх. № 3053/21 та від 30.03.2021 вх. № 3211/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
25.03.2021 електронною поштою та 30.03.2021 засобами поштового зв'язку від Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 25.03.2021 вх. № 3082/21 та від 30.03.2021 вх. № 32/12, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
29.03.2021 електронною поштою від Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 29.03.2021 вх. № 3143/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
29.03.2021 електронною поштою від Корюківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 29.03.2021 вх. № 3142/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
29.03.2021 від Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов відзив від 29.03.2021 вх. № 3144/21, в якому проти задоволення позову останній заперечує, зазначаючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним послуг, не існує підтвердженого зв'язку між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Позивач не надав ані копій постанов про залучення його як суб'єкта оціночної діяльності, ані звітів оцінки, ані актів приймання-передачі. Запити про надання інформації і відповіді на зазначені запити не можуть підтверджувати здійснення між сторонами господарських операцій чи наявність зобов'язання за договором. Крім того, як зазначає відповідач у своєму відзиві, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» відповідач уклав договір про надання послуг з оцінки арештованого майна та прав у виконавчому провадженні з ПП «Центр незалежної оцінки та загальну суму 1 240 000,00 з використанням тендерної процедури, при цьому позивач ФОП Івашньов О.В. не є переможцем процедури закупівлі, з ним не укладався договір про надання послуг, отже і господарські зобов'язання не виникали. Також у зазначеному відзиві відповідачем заявлено про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
30.03.2021 від Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли письмові пояснення від 30.03.2021 вх. № 3213/21, відповідно до яких, останній, не заперечуючи факту винесення у ході виконавчих проваджень постанов про залучення ФОП Івашньова О.В. у якості суб'єкта оціночної діяльності (відомості про оскарження у відділі відсутні), зазначає, що не виступає самостійним розпорядником коштів для здійснення оплат за надання послуг з проведення оцінки майна боржника, та не укладав жодних договорів з позивачем протягом 2019-2020 років.
06.04.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 06.04.2021 вх.№ 1578к/21 про залучення наступних третіх осіб співвідповідачами у даній справі:
1) Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код юридичної особи 35029719),
2) Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Соборності, буд. 42, м. Бахмач Бахмацького району Чернігівської області, 16500, ідентифікаційний код юридичної особи 34963578),
3) Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Воскресінська, буд. 26, м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області, 16703, ідентифікаційний код юридичної особи 34313678),
4) Корюківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Зарічна, буд. 10, м. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, 15300, ідентифікаційний код юридичної особи 34679048),
5) Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Свободи, буд. 12, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000, ідентифікаційний код юридичної особи 34258104),
6) Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Червона Площа, буд. 2, м. Семенівка Семенівського району Чернігівської області, 15400, ідентифікаційний код юридичної особи 34841264),
7) Сновського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), (вул. Залізнична, буд. 2, м. Сновськ Сновського району Чернігівської області, 15200, ідентифікаційний код юридичної особи 34376827),
8) Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Пушкіна, буд. 73, м. Прилуки Прилуцького району Чернігівської області, 17500, ідентифікаційний код юридичної особи 34913375).
Зазначене клопотання позивач мотивував тим, що вказані відділи державної виконавчої служби були замовниками послуг з оцінки майна та фактично мають невиконані зобов'язання перед позивачем.
Ухвалою від 20.04.2021 постановлено клопотання представника позивача вх. № 1578к від 06.04.2021 про залучення до справи співвідповідачів - задовольнити, залучивши вищезазначених третіх осіб співвідповідачами в даній справі відповідно до положень ст. 48 Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а саме: до 07.06.2021, також відкладено підготовче засідання на 25.05.2021, 12:30.
27.04.2021 від представника позивача надійшли додаткові пояснення від 22.04.2021 № б/н, в яких зазначив, що частина коштів за надані позивачем послуги були відшкодовані боржниками та перераховані до Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області та Північно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Суми) для подальшого розпорядження, проте позивач зазначених коштів так і не отримав.
Крім того, 24.05.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 24.05.2021 № б/н про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, в якому останній проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечує та просить суд забезпечити його участь в подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції в Господарському суді Чернігівської області.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом ухвалою від 25.05.2021 у справі № 920/209/21 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.07.2021, 14:30.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Представник позивача в судовому засіданні по суті 06.07.2021 усно пояснив, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник першого відповідача в судовому засіданні по суті усно пояснив, що проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовитити в їх задоволенні.
Представники відповідачів 2-9 та третьої особи в судове засідання по суті не з'явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Відповідно до статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні по суті 06.07.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Протягом 2019-2020 років відділами державної виконавчої служби міста Чернігова та Чернігівської області, а саме:
Деснянським відділом державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Бахмацьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Ічнянським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Корюківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Новгород-Сіверським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Семенівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Сновським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;
Прилуцьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області,
позивача - ФОП Івашньова О.В. було залучено в якості суб'єкта оціночної діяльності з визначення вартості описаного, арештованого та конфіскованого майна у процедурах виконавчого провадження.
Як зазначає позивач у позові, такі послуги є платними та являють собою виконання науково-дослідних та технологічних робіт в силу ст.ст. 892-894, 901-903 Цивільного кодексу України. Проте, оплата за заявлені фактично надані та прийняті послуги з боку відповідача не проведена. У зв'язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 78510 гривень, детальний розрахунок якої наведений у листі-вимозі від 06.11.2020, доданої до позовної заяви, а також у додаткових поясненнях від 05.07.2021 вх.№ 6246/21. Одночасно позивач зазначає, що з урахуванням положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, такі кошти, що мають належати ФОП Івашньову О.В. , збережені та утримуються Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) без належних на те правових підстав.
Обгрунтовуючи вимоги до першого відповідача - Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), позивач зазначає, що 2-9 відповідачі, а саме відділи, як структурні підрозділи Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, були перейменовані, оскільки Головне територіальне правління юстиції у Чернігівській області було ліквідовано, а його правонаступником стало Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції».
Так, вказаною постановою міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з п. 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з п. 1, зокрема, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Відповідно до підп. 4.23 п. 4 та підп. 5.4 п. 5 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби, виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України; Міжрегіональне управління з метою організації своєї діяльності здійснює бухгалтерський облік витрат на утримання міжрегіонального управління; забезпечує використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням, складає та подає в установленому порядку фінансову звітність.
Таким чином, позивач вважає, що оскільки саме через Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) здійснюється фінансування його структурних підрозділів, то у першого відповідача перед позивачем - ФОП Івашньовим О.В. є невиконані грошові зобов'язання (заборгованість) з оплати винагороди на загальну суму 78510 грн, яку останній не отримав від зазначених відділів, а тому звернувся до суду з позовом.
В свою чергу, ФОП Івашньов О.В. надсилав до відповідних відділів звернення з вимогою про оплату наданих ним послуг, що підтверджується дев'ятьма листами з додатками від 22.06.2020.
На такі звернення відділи відповіли листами від 21.07.2020 № 6/01-18/19.9, від 31.07.2020 № 15870, від 03.08.2020 № 19.14-32/32431, від 11.08.2020 № 19.17-21/8720, від 15.08.2020 № 9334/1, від 17.08.2020 № 9847, від 31.08.2020 № 19.16/18/12923, від 02.09.2020 року № 14348, від 03.09.2020 № 21-16/76655.
Зі змісту зазначених листів-відповідей на звернення позивача вбачається, що звіти згідно таблиці № 1 "Інформація про надані послуги з оцінки майна", що є додатком до звернень ФОП Івашньова О.В. від 22.06.2020, були використані в роботи відділів, за частиною виконавчих проваджень здійснено відшкодування.
Також ФОП Івашньов звертався з вимогою від 06.11.2020 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
На таку вимогу перший відповідач відповів листом від 07.12.2020 № 41010-24-20 (додаток), зазначивши, що послуги з визначення вартості описаного майна, надані відділам ДВС Чернігівської області, не можуть бути оплачені у зв'язку з відсутністю договірних відносин із Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми).
Відповідно до пунктів 1-3 наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5 «Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України» (в редакції від 05.11.2020) затверджено Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України; визначено місцезнаходження міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України згідно з додатком до наказу; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2007 № 47/5 "Про затвердження Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі та Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції" (із змінами), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.02.2007 за № 124/13391.
Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, визначено, що:
міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами (п.1);
міжрегіональне управління в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами (п.2);
міжрегіональне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування авансового внеску стягувача, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п.14).
Судом встановлено, що згідно з п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2007 №83/5 «Про затвердження Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби» затверджено Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби.
Положенням про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2007 №83/5, визначено, що:
районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби (далі - Відділ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та є структурним підрозділом районного, районного у місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції (п.1.1.);
у своїй діяльності Відділ керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, а також цим Положенням (п.1.2.);
відділ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (п.4.7).
Відповідно до пунктів 2-3 наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2012 №549/5 «Про затвердження Положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби» затверджено Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції від 03 березня 2007 року N 83/5 "Про затвердження Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 березня 2007 року за N 180/13447 (із змінами).
Положенням про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 10.04.2012 №549/5 визначено, що:
районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби (далі - Відділ) є структурним підрозділом районного, районного у місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції (далі - управління юстиції), що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) (п.1);
відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), дорученнями Міністра юстиції України, наказами ДВС України, дорученнями Голови ДВС України, наказами головного управління юстиції (п.2);
відділ є юридичною особою, має відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п.15).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком (в якому в т.ч. зазначено Чернігівське міське управління юстиції). А також погоджено пропозицію Міністерства юстиції щодо включення відділів державної виконавчої служби та відділів державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції та утворення бюро правової допомоги в структурі місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 №1183/5 «Про затвердження Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі» відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року N 99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" та з метою забезпечення належної організації роботи органів державної виконавчої служби затверджено пунктом 1.2. Типове положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та пунктом 2 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 10 квітня 2012 року N 549/5 "Про затвердження Положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за N 547/20860 (із змінами).
Типовим положенням про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 20.04.2016 № 1183/5) встановлено, що:
відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Відділ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції) через відповідні управління державної виконавчої служби Головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) (п.1);
відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України, дорученнями Міністра юстиції України, його заступників, директора Департаменту, наказами головного територіального управління юстиції, а також цим Положенням (п.2);
відділ є юридичною особою, має відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п.12).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1. Утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2.
Установлено, що
-територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції;
-здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції;
-міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, де в т.ч. зазначено, що Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
Також Додатком 1 до постанови КМУ від 09.10.2019 №870 встановлено в т.ч., що ліквідовано такі територіальні органи Мін'юсту як Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Головне територіальне управління юстиції у Сумській області, Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області та Додатком 2 до постанови КМУ від 09.10.2019№870 встановлено з переліку міжрегіональних територіальних органів Мін'юсту, що утворилися в т.ч. і Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Пунктами 1-2 наказу Міністерства Юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1 - в якому також зазначено про ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області)); утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2 - в якому також зазначено про утворення Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)).
Наказом Міністерства Юстиції України від 09.12.2019 №3941/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року N1183/5» визначено:
заголовок викласти в такій редакції: "Про затвердження Типового положення про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України"(п.1.1.);
пункт 1 викласти в такій редакції: "1. Затвердити такі, що додаються: Типове положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України." (п 1.2);
затвердити такі, що додаються: Зміни до Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року N 1183/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016 року за N 618/28748 (п. 2.2).
Відповідно до Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 09.12.2019 р. N 3941/5):
відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Відділ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) через відповідні управління забезпечення примусового виконання рішень Міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) (п.1);
відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України, дорученнями Міністра юстиції України, його заступників, директора Департаменту, наказами міжрегіонального управління юстиції, а також цим Положенням (п. 2);
відділ є юридичною особою, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування авансового внеску стягувача, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативні акти та Витяги з ЄДРЮОФОПГФ, додані відповідачами 2-9 до своїх письмових пояснень, суд дійшов висновку, що Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код юридичної особи 35029719), Бахмацький районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Соборності, буд. 42, м. Бахмач Бахмацького району Чернігівської області, 16500, ідентифікаційний код юридичної особи 34963578), Ічнянський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Воскресінська, буд. 26, м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області, 16703, ідентифікаційний код юридичної особи 34313678), Корюківський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Зарічна, буд. 10, м. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, 15300, ідентифікаційний код юридичної особи 34679048), Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Свободи, буд. 12, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000, ідентифікаційний код юридичної особи 34258104), Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Червона Площа, буд. 2, м. Семенівка Семенівського району Чернігівської області, 15400, ідентифікаційний код юридичної особи 34841264), Сновський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Залізнична, буд. 2, м. Сновськ Сновського району Чернігівської області, 15200, ідентифікаційний код юридичної особи 34376827), Прилуцький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Пушкіна, буд. 73, м. Прилуки Прилуцького району Чернігівської області, 17500, ідентифікаційний код юридичної особи 34913375) є окремими юридичними особами, які в процесі реорганізації органів державної виконавчої служби не змінювали юридичний статус, не були ліквідовані, як юридичні особи, або реорганізовані, а лише змінювали назву, що підтверджується даними про хронологію реєстраційних дій. Будь-якої інформації щодо реорганізації або ліквідації данних відділів, як юридичних осіб, матеріали справи, зокрема, витяги з ЄДРЮОФОПГФ не містять. Таким чином, відповідачі 2-9 фактично є управненою стороною щодо виконання звітів позивача з оцінки описаного у виконавчих провадженнях майна.
Позивачем будь яких доказів заміни боржника у зобов'язанні на іншу юридичну особу (ст.520 ЦК України) за будь-яким укладеним договором або доказів реорганізації з правонаступництвом (ст.104 ЦК України), на підставі яких перший відповідач - Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) повинен відповідати за зобов'язаннями другого-дев'ятого відповідачів суду надано не було.
Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Об'єктивно оцінивши надані сторонами докази та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає безпідставним посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на положення ст.ст. ст.ст. 892-894, 901-903 Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини, що виникають з договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а також договорів про надання послуг, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів укладення таких договорів, у тому числі й у спрощений спосіб, з відповідачами.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно з положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статею 892 Цивільного кодексу України визначено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Враховуючи вищезазначені норми, судом встановлено, що відповідні договори сторонами не укладались.
Надіслані позивачем, як суб'єктом оціночної діяльності, звіти віддділам ДВС у межах виконавчих проваджень, складені в одностороньому порядку, листи-вимоги та відповіді на них не дають суду підстав вважати, що між сторонами виникли договорні господарські відносини.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-госиодарського характеру на користь іншого суб'єкта (викопати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої та другої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно /до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягає відображенню у бухгалтерському обліку. Отже, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» послуги з оцінки майна є господарською операцією.
Відповідно до приписів частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів визначено у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення).
Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральні та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2. 7 Положення).
Документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт (послуг) та приймання їх замовником за кількістю та якістю (акт приймання-передачі) в розумінні положення є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. При цьому, підписання Замовником акту приймання-передачі, або відмова від його підписання (із зазначенням в акті), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману послугу.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
З огляду на викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів - первинних документів на підтвердження здійснення ним господарських операцій з надання послуг, в тому числі й на зазначену ним вартість. Не надано доказів узгодження з відповідачами сум, які підлягають сплаті, та інших істотних умов договору з надання послуг.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечують або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленю при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Запити позивача до відповідачів про надання інформації, відповіді на ці запити не відповіють вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів, а отже не підтверджують здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов'язання за договором.
Позивачем не підтверджено документально обґрунтування ціни за послуги, строк виконання послуги, інші істотні умови такого роду зобов'язань.
Також суд не покладає в основу висновків у даній справі посилання позивача на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що першим відповідачем - Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) набуто або збережено за рахунок ФОП Івашньова О.В. без достатньої правової підстави будь-яке майно в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України.
Суд також враховує суперечливість позиції позивача, оскільки останній, всупереч посиланню на безпідставне збагачення, наводить існування підстав своїх вимог щодо стягнення коштів, а саме - договірних відносин з другим-дев'ятим відповідачем щодо надання послуг та виконання науково-дослідних та технологічних робіт в силу ст.ст. 892-894, 901-903 Цивільного кодексу України, що виключає застосування положень ст. 1212 цього Кодексу.
Судом, крім іншого, враховано, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" від 29.09.2016 № 2830/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій, відносяться до витрат виконавчого провадження.
Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених ст.ст. 42 та 43 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
У разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.
З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем.
Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, авансового внеску стягувача та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Таким чином, враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав цивільно-правової відповідальності першого відповідача - Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за зобов'язаннями другого-дев'ятого відповідачів: Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Корюківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сновського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12 липня 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа