Ухвала від 12.07.2021 по справі 910/9817/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

12.07.2021Справа № 910/9817/21

Суддя господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали у справі

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 59 072,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою 1. Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі-відповідач-1); 2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі-відповідач-2) про стягнення 59 072,20 грн. в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 року залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: приведення позовної заяви у відповідність до вимог статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем у реквізитах позовної заяви не вказано скорочену назву відповідача 2 та не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та докази в підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.

Таким чином, залишаючи позовну заяву без руху ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 року судом встановлено спосіб усунення виявлених недоліків поданого позову, за умови усунення яких у спосіб, встановлений судом, позовна заява підлягає прийняттю до розгляду, а провадження у справі за таким позовом - відкриттю в силу приписів ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що ухвали суду надсилаються сторонам в порядку, встановленому ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, та з додержанням вимог ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477676576 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 року було вручено позивачу 29.06.2021 року відповідно, таким чином, строк на усунення недоліків становив до 05.07.2021 року включно.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.07.2021 року від позивача надійшла заява № 01955/0121 від 01.07.2021 року про усунення недоліків позовної заяви.

Однак, як встановлено судом, на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2021 року заявником надано тільки платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

При цьому виправленої позовної заяви із вірним повним найменуванням відповідача-2 та наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат станом на 12.07.2021 року позивачем суду не надано.

Клопотання позивача про неможливість надання вказаних доказів та/або клопотання про їх витребування, а також продовження строку на усунення недоліків позовної заяви матеріали також не містять.

Згідно ст.ст.113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Таким чином, зважаючи на наявні докази та зміст останніх, позивачем не усунуто недоліки, які були підставою для залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Тобто зазначені вимоги до позовних заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене в сукупності, позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 59 072,20 грн. вважається неподаною і повертається заявнику.

Разом з тим суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 162, 163, 164, 174, 233-235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 59 072,20 грн. з доданими до неї документами вважати неподаною та повернути заявнику.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 12.07.2021 року та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов

Попередній документ
98234525
Наступний документ
98234527
Інформація про рішення:
№ рішення: 98234526
№ справи: 910/9817/21
Дата рішення: 12.07.2021
Дата публікації: 13.07.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; страхування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Залишено без розгляду (17.06.2021)
Дата надходження: 16.06.2021
Предмет позову: про стягнення 59 072,20 грн.