ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/4030/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
2. Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва
про стягнення 15072,74 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: Лелюх В.М.;
від відповідача 2: не з'явився.
15.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва про солідарне стягнення 15072,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані завданням шкоди власнику транспортного засобу Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , в результаті неналежного утримання відповідачами оглядового колодязя на проїзній частині, а саме, у зв'язку з утриманням оглядового колодязя без люку, не встановлення належної огорожі та дорожніх знаків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 відкрито провадження у справі №910/4030/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
14.04.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 зазначив, що люк не є елементом теплової мережі, а є частиною дорожнього покриття, тоді як власником вказаного дорожнього покриття відповідач 1 не є.
19.04.2021 позивачем подано заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
27.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 01.11.2018 у справі №759/16744/18 встановлені обставини, які свідчать про вину саме працівника відповідача 1.
30.04.2021 відповідачем 1 подано заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката.
05.05.2021 позивачем подані заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
25.05.2021 позивачем подано заперечення на заяву відповідача 1 про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2021.
У підготовчому засіданні 09.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.06.2021.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 30.06.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник позивача у судове засідання 30.06.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Акт «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана позивачем 15.06.2021 (за ідентифікатором пошуку 0105480085708).
При цьому, 23.06.2021 позивачем подано клопотання про розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 30.06.2021, за відсутності представника позивача.
Представник відповідача 2 у судове засідання 30.06.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Акт «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 15.06.2021 була отримана відповідачем 2 (за ідентифікатором пошуку 0105480085724).
При цьому, відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 30.06.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.04.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №447/18-Т/Ц2, предметом якого є страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 16.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту №447/18-Т/Ц2 від 24.04.2018 строк його дії встановлено з 24.04.2018 по 23.04.2019.
З заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування, вбачається, що водій автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі в режимі затору та починаючи рух після зупинки, відчув «провал» лівої сторони передньої частини транспортного засобу. Виявилось, що переднє ліве колесо знаходиться в отворі каналізаційної шахти. Люк шахти був відсутній. Ніяких попереджувальних знаків не було встановлено. Зі слів свідків, люк шахти був відсутній вже другий день.
У постанові Святошинського районного суду м. Києва від 01.11.2018 у справі №759/16744/18, яка набрала законної сили 13.11.2018, встановлено, що 25.09.2018 ОСОБА_1 (працівник СП «КТМ» КП «Київтеплоенерго» РТМ «Нивки»), будучи відповідальною особою за належне утримання оглядового колодязя, допустив правопорушення, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме утримання оглядового колодязя без кришки (люку) на проїзній частині, не встановив належне огородження та дорожні знаки, чим порушив абз. 2 розділу 3 п. 3.1.10 ДСТУ 3587-97р., що призвело до ДТП за участю автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до рахунку №ВТпС-0011173 від 26.09.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Авеню», вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , становить 15072,74 грн.
На підставі Страхового акту №006.01337818-1, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №447/18-Т/Ц2 від 24.04.2018 становить 12261,63 грн, на підставі якого позивачем 08.07.2019 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 12261,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням №39321868 від 08.07.2019.
Крім того, на підставі Страхового акту №006.01337818-2, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №447/18-Т/Ц2 від 24.04.2018 становить 2811,11 грн, на підставі якого позивачем 22.07.2019 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 2811,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42142008 від 22.07.2019.
Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №447/18-Т/Ц2 від 24.04.2018 становить 15072,74 грн.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 1 (Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») з претензією вих. №050819-467051К від 05.08.2019, в якій просив сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 15072,74 грн.
Однак, у відповіді на претензію відповідач 1 відмовив у сплаті грошових коштів з тих підстав, що люк не є елементом теплової мережі, а є частиною дорожнього покриття, тоді як власником вказаного дорожнього покриття відповідач 1 не є.
За таких обставин, зазначаючи, що саме в результаті обопільної бездіяльності обох відповідачів була заподіяна шкода власнику автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 (балансоутримувача самого люка) та відповідача 2 (балансоутримувача ділянки, на якій розташовано люк) грошові кошти у сумі 15072,74 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача 2 підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлгяають з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2017, з огляду на що, враховуючи дату ДТП (25.09.2018), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визначення величини коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, позивач має право на стягнення суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі рахунку, виставлених СТО.
Так, відповідно до рахунку №ВТпС-0011173 від 26.09.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Авеню», вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , становить 15072,74 грн.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Пунктом 1 частини першої 1статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.
Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».
Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов'язковими.
Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.
Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).
Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 «Обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Єдиних правил).
Отже, якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення саме на нього обов'язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №639/2132/18 та у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №916/2586/18.
При цьому, у Правилах технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, зазначено, що підземні споруди - це теплові камери, прохідні та напівпрохідні канали, колектори і колодязі.
Таким чином, колодязь теплової мережі є підземною спорудою та, відповідно, не є частиною дороги (дорожнього покриття), тоді як люк оглядового колодязя є елементом дорожнього покриття, оскільки не задіюється в експлуатації теплових мереж, а забезпечує доступ до теплової камери в разі необхідності.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для покладення саме на відповідача (Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») обов'язку з відшкодування шкоди, завданої власнику автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим відмовляє у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» грошових коштів у сумі 15072,74 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталась біля будинку №89А на проспекті Перемоги у місті Києві, що територіально входить до Святошинського району міста Києва, зважаючи на що суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що саме відповідач 2 є балансоутримувач вказаної частини дороги.
Таким чином, оскільки саме на балансоутримувача дороги, який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, покладено обов'язок з відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідальною в даному випадку особою є Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (відповідач 2).
За приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: - протиправної поведінки; - шкоди; - причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; - вини. Наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди.
З огляду на наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (саме у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача 2, яка виразилась у невиконанні відповідачем 2 своїх обов'язків з утримання в належному стані дороги, була завдана шкода власнику автомобіля Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , у сумі 15072,74 грн), суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва про стягнення 15702,74 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Зважаючи на встановлені судом обставини, що шкоду власнику транспортного засобу Peugeot 308, державний номер НОМЕР_1 , було завдано у зв'язку з бездіяльністю саме відповідача 2, суд вважає необгрунтованими твердження позивача про наявність у відповідачів солідарного обов'язку з відшкодування шкоди.
До позовної заяви позивачем було долучено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу адвоката на суму 10000,00 грн.
19.04.2021 позивачем подано заяву про солідарне стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що 11.01.2019 між адвокатом Даниловим А.Г. (адвокат) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (довіритель) укладено Договір №110119 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбаченими цим договором, а довіритель зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Відповідно до п. 3.1 Договору за правову допомогу, передбачену договором, довіритель сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначеному додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору розмір оплати праці адвоката, умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.
За домовленістю сторін оплата правової допомоги може здійснюватися у вигляді передоплати або авансу (п. 4.2 Договору).
Адвокатом Даниловим А.Г. долучено до матеріалів справи копію Акту виконаних робіт, в якому зазначено, що адвокатом були надані наступні послуги:
1) визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації - 1 година - 1000,00 грн,
2) аналіз діючого законодавства з питань відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді - 1 година - 1000,00 грн;
3) підготовка позовної заяви та формування пакету документів за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (справа №910/4030/21) про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації - 1 година - 1000,00 грн.
Судом встановлено, що 05.04.2021 позивач сплатив на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17971203 (призначення платежу - оплата за надання правової допомоги відповідно до Договору №110119 від 11.01.2019 про надання правової допомоги у справі №910/4030/21).
У частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновком суду, такі види правової допомоги, які надавались позивачу адвокатом, як 1) визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації (вартість послуг становить 1000,00 грн) та 2) аналіз діючого законодавства з питань відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді (вартість послуг становить 1000,00 грн) по суті є одним і тим самим видом надання послуг, суть якого зводиться до аналізу документів страхового випадку та визначення правової позиції позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу адвоката є 2000,00 грн.
При цьому, як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку відмовити у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», відповідачем 2 на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн. (половина від суми адвокатських витрат, яка визнана судом обґрунтованою).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовити.
2. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва задовольнити повністю.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (03170, м. Київ, вул. Янтарна, буд. 5; ідентифікаційний код: 03359090) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) грошові кошти у розмірі 15072 (п'ятнадцять тисяч сімдесят дві) грн 74 коп., судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 12.07.2021.
Суддя О.М. Спичак