ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2021Справа № 910/6111/21
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/6111/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапол ТМ"
про стягнення 192 853,13 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапол ТМ» про стягнення 192 853,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № ДП-05/11-2019 від 28.11.20219, внаслідок чого виникла заборгованість за передплачений, однак непоставлений у строк, товар, у сумі 188 620,73 грн. З огляду на порушення відповідачем строків повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 1876,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
28.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
31.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому він стверджує про належне виконання зобов'язань за договором.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між ТОВ «БК «Бастіон» (далі - Покупець) та ТОВ «Новапол TM» (далі - Постачальник) укладено договір № ДП-05/11-2019 від 28.11.2019 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця матеріали та комплектуючі фальшпідлоги (надалі-Товар) вид, кількість та ціна якого визначені в Специфікації №1, яка додається до даного Договору (Додаток №1), а Покупець зобов'язується прийняти його та своєчасно оплатити товар на умовах, які вказані в даному Договорі.
Згідно п. 2.1. Договору сума Договору становить 511 769,76 грн. (п'ятсот одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн., 76 коп.), в т.ч. ПДВ-20% 85 294,96 грн. (вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири грн., 96 коп.), що вказується у Специфікації №1, яка з моменту підписання Сторонами становить невід'ємну частину Договору. На суму даної Специфікації Постачальником виписується відповідний рахунок-фактура.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від вартості Товару, що становить 255 884,88 грн, в т.ч. ПДВ 42 647,48 грн, на протязі листопада- грудня.
Відповідно до п. 2.2.2. Договору покупець здійснює кінцевий платіж в розмірі 50% від вартості Товару, що становить 255 884,88 грн, в т.ч. ПДВ 42 647,48 грн.
У п. 3.3. Договору зазначено, що термін поставки матеріалів і комплектуючих становить 40 (сорок) календарних днів, з моменту отримання авансового платежу (першого часткового авансового платежу), згідно п.2.2.1.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за Договором зобов'язань (п. 8.1. Договору).
ТОВ "БК "Бастіон" здійснено оплати 29.11.2019 та 26.12.2019 на суми 50 000,00 грн та 205 884,88 грн відповідно, що разом складає суму у розмірі 255 884,88 грн.
ТОВ "Новапол TM" поставлено товар 24.09.2020 так 02.10.2020 на суми 218 896,00 та 34 633,20, що разом складає 253 529,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №69 від 24.09.2020 на суму 218 896,00 грн, №77 від 02.10.2020 на суму 34 633,20 грн.
Також, 12.10.2020 року постачальником було виставлено рахунок на оплату № 98, на суму 392 136 грн 77 коп., який був оплачений Покупцем в повному обсязі.
ТОВ "Новапол TM" поставлено позивачу товар на суму 86 590,72 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №108 від 21.12.2020 на суму 60 082,68 грн, №5 від 04.02.2021 на суму 143 433,36 грн, №22 від 22.04.2021 на суму 15 162,91 грн, №21 від 07.05.2021 на суму 76 959,32 грн, №25 від 17.05.2021 на суму 9 907,78 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензіями вих.№ 1/12-20 від 18.12.2020, № 2 від 23.12.2020, №3 від 15.01.2020, у яких вимагав повернути кошти або поставити товар.
Позивач стверджує, що відповідачем не було поставлено оплачений товар в обумовлені строки в повному обсязі та не було повернуто суму передоплати, а тому просить суд стягнути з нього 188 620,73 грн.
Також, з огляду на порушення відповідачем строків повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 1876,72 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявними у справі документами підтверджується передплата у 2019 році позивачем вартості товару за договором на суму 255 884,84 грн.
ТОВ "Новапол TM" поставлено позивачу товар на суму 253 529,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №69 від 24.09.2020 на суму 218 896,00 грн, №77 від 02.10.2020 на суму 34 633,20 грн.
Таким чином, сума оплаченого у 2019 році, проте не поставленого товару становить 2 355,64 грн.
Також, судом встановлено, що 12.10.2020 Постачальником було виставлено рахунок на оплату №98, на суму 392 136 грн 77 коп., який був оплачений Покупцем в повному обсязі.
ТОВ "Новапол TM" поставлено позивачу товар на суму 305546,05 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №108 від 21.12.2020 на суму 60 082,68 грн, №5 від 04.02.2021 на суму 143 433,36 грн, №22 від 22.04.2021 на суму 15 162,91 грн, №21 від 07.05.2021 на суму 76 959,32 грн, №25 від 17.05.2021 на суму 9 907,78 грн.
Таким чином, сума оплаченого згідно рахунку №98 від 12.10.2020, проте не поставленого товару становить 86 590,72 грн.
При цьому, суд не приймає посилання відповідача на видаткові накладні №26 від 19.05.2021 та №27 від 21.05.2021, оскільки матеріали справи не містять підписаних сторонами та скріпленими печатками підприємств копій вказаних документів.
Таким чином, загальна вартість оплаченого позивачем, проте не поставленого товару відповідачем товару становить 88 926,36 грн.
Враховуючи, що відповідачем доказів поставки товару на суму 88 926,36 грн суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягає задоволенню частково в розмірі 88 926,36 грн.
При цьому, в частині стягнення 102030,01 грн попередньої оплати провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки після направлення позовної заяви до суду товар на вказану суму був поставлений відповідачем.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 1876,72 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом враховано правовий висновок, зроблений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 відносно того, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові №910/10156/17 від 10.04.2018 зазначила, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення.
Так, Договором поставки строк повернення суми попередньої оплати не встановлений. А тому, в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензіями вих. № 1/12-20 від 18.12.2020, № 2 від 23.12.2020, №3 від 15.01.2020, у яких вимагав повернути кошти або поставити товар.
Вказані претензії були направлені засобами поштового зв'язку Укрпошта 20.01.2021 та отримані відповідачем 23.01.2020 (що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Укрпошта за номером поштової накладної № 6506504192795).
З огляду на викладене, відповідач мав здійснити повернення попередньої оплати до 01.02.2021 включно.
Отже першим днем прострочення є 02.02.2021.
За перерахунком суду за період з 02.02.2021 по 13.04.2021 (дата визначена позивачем) сума 3% річних становить 518,94 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на вказану суму.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачають, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Юрасовим М.С. укладено Угоду №0120/1023 про надання правової допомоги від 02.01.2021.
Згідно п. 5 вказаної угоди, гонорарні відносини, компенсація витрат та інші умови врегульовані додатковою угодою.
Проте, до матеріалів справи не надано доказів, які підтверджують обсяг та вартість наданих послуг, пов'язаних з вирішенням саме даного спору, а також додаткову угоду, якою врегульовані гонорарні відносини, компенсація витрат та інші умови договору.
Крім того, відповідачем також належним чином не доведено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн. із обґрунтуванням вартості та обсягу, наданих послуг адвокатом Юрасовим М.С.
З огляду на викладене вимоги позивача та відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Також, суд відмовляє позивачу та відповідачу у відшкодуванні витрат на транспорт та поштові відправлення, оскільки такі витрати не входять до складу судових витрат, визначених у статті 123 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 102 030,01 грн заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапол ТМ" (02160, м. Київ, пр-т Соборності, 19; ідентифікаційний код 43037353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК"Бастіон" (м. Одеса, 65070, вул. Варненська, 27-Б; ідентифікаційний код 37811845) попередню оплату в сумі 88 926 грн 36 коп., 3% річних у сумі 518 грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2872 грн 13 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.07.2021.
Суддя А.І. Привалов