Рішення від 01.07.2021 по справі 910/4735/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2021Справа № 910/4735/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/4735/21

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»

про стягнення 1 452 795,73 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Сірик Д.О.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» про стягнення 1 452 795,73 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018, укладеного з ПАТ «Київенерго», набуло права вимоги до відповідача за заборгованістю у розмірі 1 452 795,73 грн, яка виникла за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №520042 від 01.06.2000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4949/21 та ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з огляду на обставини, що унеможливлюють розгляд у спрощеному позовному провадженні. Підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2021.

Ухвалою від 13.05.2021 повідомлено Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рембудексплуатація» про відкладення розгляду справи на 17.06.2021.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 17.06.2021 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2021.

Ухвалою від 17.06.2021 повідомлено Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рембудексплуатація» про призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2021.

Присутній у судовому засіданні 01.07.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, правом на подачу відзиву не скористався.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 30.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 01.07.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.06.2000 АЕК «Київенерго» (енергопостачальна організація) і Комунальним підприємством «Будинокупарвління» УЖКГ КОДА, правонаступником якого є відповідач, (абонент; після перейменування Підприємство) укладено Договір №520042 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого:

- предметом Договору є постачання, користування і своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору);

- при виконанні умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1 Договору);

- енергопостачальна організація зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання впродовж року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до Договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);

- абонент зобов'язується:

виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору);

додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в додатку №7 до Договору (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору);

за самовільне підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами (підпункт 2.3.7 пункту 2.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2000 (пункт 8.1 Договору);

- Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; у випадку, передбаченому підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 Договору (форс-мажор); ліквідації сторін (пункт 8.2 Договору);

- припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 8.3 Договору);

- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4 Договору);

- у випадках передачі абонентом свого об'єкту іншій організації, енергопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-денний термін відповідним двостороннім листом передавача та приймача об'єкту; у цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію (пункт 9.3 Договору).

01.06.2000 сторонами підписано додаток №4 до Договору (далі Додаток № 4), яким узгоджено порядок розрахунків за теплову енергію, а саме:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (пункт 1 Додатку №4);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №5 за адресою: вул. Товарна, буд. №1, розрахункова група, період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 2 Додатку №4);

- сплату за вказаними у пункті 2 Додатку №4 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 Додатку №4);

- у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком №1 до Договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (підпункт 3.1 пункту 3 Додатку №4);

- у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (пункт 7 Додатку №4).

Сторонами 01.06.2000 підписано Додаток №7, за умовами якого відповідно до вимог Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 №705, умов Договору, Правил, чинного законодавства України, енергопостачальна організація припиняє абоненту подачу теплової енергії в випадках, зокрема:

- відсутності оплати теплової енергії та ПДВ у встановлені в Додатку №4 терміни (підпункт 1.1 пункту 1 Додатку №7);

- закінчення опалювального сезону (підпункт 1.2 пункту 1 Додатку №7);

- проведення енергопостачальною організацією планових іспитів, поточних та капітальних ремонтів, профілактики та ремонту обладнання джерел тепла в міжопалювальний період (підпункт 1.3 пункту 1 Додатку №7);

- письмового звернення абонента про відключення (самовільне відключення абонентом систем теплоспоживання без дозволу енергопостачальної організації забороняється; відключення виконується по наряду енергопостачальної організації з оформленням акта пломбування) (підпункт 1.4 пункту 1 Додатку №7).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі №910/8694/16 стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305): 1 404 140 грн 44 коп. основного боргу за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №520042 від 01.06.2000; 128 501 грн 32 коп. втрат від інфляції; 20 134 грн 30 коп. 3% річних і 23 291 грн 64 коп. судового збору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у період з квітня 2016 року по жовтень 2018 року відповідачем здійснювалось споживання теплової енергії на підставі Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №520042 від 01.06.2000, проте оплата споживачем своєчасно внесена не була, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед постачальником в сумі 1 219 152,64 грн.

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» як кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» як новим кредитором укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії).

За умовами п.1.1 договору №601-18 від 11.10.2018 кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п.1.1 договору цесії).

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору (п.1.2 договору №601-18 від 11.10.2018).

З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п.1.3 договору №601-18 від 11.10.2018).

Пунктом 2.1 договору №601-18 від 11.10.2018 передбачено, що в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18.

Відповідно до п.3.1.1 договору №601-18 від 11.10.2018 сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку №1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення зі споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Відповідно до пункту 158 Додатку № 1 Договору цесії, Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту Відповідачем до 01.05.2018р. теплову енергію за Договором (особовим рахунком) № 520042 у розмірі 2 623 293, 08 грн., з яких:

- 1 404 140, 44 грн. - заборгованість станом на 01.04.2016 (за даний період вже є судове рішення у справі 910/8694/16);

- 1 219 152, 64 грн. - заборгованість, що виникла за період з 01.04.2016 по 01.11.2018

Листом №1/5-520042 від 08.04.2019 новий кредитор - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» повідомив відповідача про заміну кредитора та виснув вимогу про погашення заборгованості в сумі 2 623 293,08 грн.

Проте, зі змісту позову вбачається, що вказана вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення, заборгованість з оплати спожитої теплової енергії не погашена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті від обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову, виходячи з наступних обставин.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, судом враховано, що на підтвердження обсягів споживання теплової за період з квітня 2016 року по жовтень 2018 року енергії та наявності заборгованості споживача позивачем представлено до матеріалів справи облікові картки споживача за спірний період, копії актів прийняття теплового вузла обліку, актів про готовність вузла комерційного обліку до роботи, корінців нарядів на включення та відключення на опалювальний сезон, відомостей обліку споживання теплової енергії, інформацію про теплозабезпечення споживачів.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, оцінюючи представлені позивачем до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо належного доказового обґрунтування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» обставин наявності у відповідача заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №520042 від 01.06.2000 з оплати спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по жовтень 2018 року в сумі 1 219 152,64 грн.

Відповідачем доказів, які б спростовували вказані вище обставини, до матеріалів справи не надано.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 599, 610, 611 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що зобов'язання вважається таким, що припинилося виконанням, проведеним належним чином, лише у разі, якщо воно виконано в повному обсязі у встановлений строк.

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Факт обізнаності відповідача про перехід прав у зобов'язанні за договором підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються обставини наявності у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №520042 від 01.06.2000, з огляду на перехід права вимоги до боржника за вказаним правочином до позивача, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 219 152,64 грн основного боргу.

Виходячи з принципів повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд визнав їх обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 151 174,93 грн інфляційних втрат та 82 468,16 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» (01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 30; ідентифікаційний код 33234763) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження