ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2021Справа № 910/5492/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТЛОМ ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ІНВЕСТ»
про стягнення 52 365, 25 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТЛОМ ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ІНВЕСТ» про стягнення 52 365, 25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № ТІ 0724 від 11.09.2020, а саме не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, та не повернув сплачені кошти на його вимогу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вигляді суми попередньої оплати за непоставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України.
29 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2021 року недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 11.05.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03164, м. Київ, вул. Олевська, буд. 3А, каб. 3.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
11 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТЛОМ ЛТД» (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ІНВЕСТ» (постачальник), було укладено договір поставки № ТІ 0724 (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному Договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до Договору. З моменту прийняття оплати покупцем рахунку-фактури, партія товару вважається узгодженої між сторонами.
Згідно п. 3.1 Договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується в рахунках та інших супровідних документах.
Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.4 Договору, оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 50% передплати та 50% оплати в день поставки, але до моменту отримання товару.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 50% передоплати.
Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, товар приймається відповідно до видаткової накладної.
У п. 10.1 Договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
На виконання умов договору, ТОВ «ТЕХ ІНВЕСТ» виставило позивачеві рахунок № 3408 від 08.09.2020 на загальну суму 399 160, 01 грн з ПДВ.
Позивач частково оплатив вказаний рахунок, сплативши 113 000, 00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 30 від 11.09.2020.
Відповідно до видаткової накладної № 1004 від 18.09.2020, відповідач поставив частину попередньо оплаченого товару на суму 60 634, 75 грн з ПДВ.
Листом № 28/09 від 28.09.2020 позивач просив відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 52 365, 25 грн, як різницю між фактично сплаченими коштами та вартістю поставленого товару.
Відповідач, листом № 0510-01 від 05.10.2020 відмовив у задоволенні цих вимог.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачеві претензії-вимоги № 29 від 29.01.2021 та № 3 від 18.02.2021, в яких вимагав поставити передплачений товар, або повернути суму попередньої оплати.
Доказів отримання вказаних претензій або доказів їх розгляду матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, передплачена продукція так і не була йому поставлена, як і не були повернуті сплачені кошти, що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання металопрокату.
На виконання умов Договору, відповідач виставив позивачеві рахунок на оплату № 3408 від 08.09.2020 на загальну суму 399 160, 01 грн з ПДВ.
Позивачем здійснено оплату за замовлений товар на суму 113 000, 00 грн, в підтвердження чого матеріали справи містять копію платіжного доручення № 30 від 11.09.2020. Як вбачається зі змісту цього платіжного доручення, призначенням платежу була передоплата за металопрокат згідно рахунку № 3408 від 08.09.2020. Реквізити отримувача коштів відповідають тим, що зазначені у виставленому рахунку, отже позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з оплати придбаного товару.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З огляду на погоджений сторонами у п. 3.4 Договору спосіб оплати, зазначене платіжне доручення свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо поставки оплаченого товару у строки, передбачені п. 4.2 Договору.
Відповідно до видаткової накладної № 1004 від 18.09.2020, відповідач поставив частину попередньо оплаченого товару на суму 60 634, 75 грн з ПДВ.
Враховуючи, що відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачену у зазначеному вище рахунку та відповідно до здійсненої позивачем передоплати, здійснена не була, останній направляв відповідачеві претензії-вимоги від 29.01.2021 та від 18.02.2021, в яких вимагав поставити передплачений товар, або повернути суму попередньої оплати.
Докази поставки решти попередньо оплаченого товару в матеріалах справи відсутні.
Відтак, з огляду на те, що зобов'язання з поставки не було виконано та вимога кредитора не була задоволена, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару на суму 52 365, 25 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов'язок щодо постачання товару на суму 52 365, 25 грн (113 000, 00 грн - 60 634, 75 грн), у зв'язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 52 365, 25 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ІНВЕСТ» (03164, м. Київ, вул. Олевська, буд. 3А, каб. 3; ідентифікаційний код 42492955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТЛОМ ЛТД» (61030, Харківська обл., м. Харків, вул. Диканівська, буд. 50; ідентифікаційний код 43548935) 52 365, 25 грн (п'ятдесят дві тисячі триста шістдесят п'ять гривень 25 коп.) попередньої оплати за непоставлений товар та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 12.07.2021.
Суддя О.С. Комарова