ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2021Справа № 910/6419/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"
про стягнення 75 810,00 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" про стягнення 75 810,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправильно зазначено у накладній №43723949 масу вантажу у вагоні №95681516, у зв'язку із чим позивачем нараховано до стягнення на підставі ст. 122 Статуту залізниць України штраф у розмірі 75 810,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 відкрито провадження у справі №910/6419/21, визнано справу малозначною та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
24.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідачем було зазначено масу вантажу на підставі даних, отриманих від представника позивача; комерційний акт підписано неуповноваженими особами, а тому від не є належним та допустимим доказом; та позивачем не зазначено способу зважування.
09.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.
Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У жовтні 2020 року зі станції Суми-Товарна Південної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (відправник) відправлено на адресу ТОВ "ДССК" вантаж - насипом, зерно кукурудзи, у вагоні №95681516 згідно залізничної накладної №43723949.
На станції Запоріжжя-Ліве Південної залізниці вагон №95681516 було затримано для проведення контрольного зважування вагону.
19.10.2020 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вагона №95681516 на справних електронних вагонних вагах. У результаті було встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №51321644 у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу.
Залізницею складено комерційний акт №460005/1345 від 19.10.2020, відповідно до якого в накладній №95681516 значиться нетто 61 850 кг, тара 21 800 кг; фактично виявилося брутто 88 900 кг, тара з документу 21 800 кг, нетто 67 100 кг, що понад документу на 5 250 кг.
Комерційний акт №460005/1345 від 19.10.2020 містить підписи заступника начальника станції Тетеря О.М., приймальника поїздів Кисельової Н.О. та приймальника поїздів Гришиної О.В .
Позивач зазначає, що відповідач, у зв'язку з невірно вказаною масою вантажу у накладній, має сплатити нарахований позивачем штраф у розмірі 75 810,00 грн.
Спір між сторонами справи виник, внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 23 Статуту залізниці, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, (Правила приймання вантажів до перевезення) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача щодо зазначення маси вантажу на підставі відомостей, отриманих від залізниці.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Судом встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем.
Із пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон №95681516 вантажовідправником - відповідачем.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за №567/6855, в п. 2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.
Як вбачається із комерційного акта №460005/1345 від 19.10.2020, на підставі актів загальної форми №30687 від 17.10.2020, №52215 від 19.10.2020, на станції Запоріжжя-Ліве проведено контрольне зважування вантажу , прибувшого груповою відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту на справних електронних вагонних вагах №87 станції Запоріжжя-Ліве (держповірка, огляд - 29.07.2020) приймальником поїздів Гришиною О.В. , у присутності стрілка СК Короткого А.А. , заступника начальника станції Тетері О.М. Згідно документа у вагоні №95681516 значиться нетто 61 850 кг, тара 21 800 кг. Фактично виявилося брутто 88 900 кг, тара з документа 21 800 кг, нетто - 67 100 кг, що понад документу на 5 250 кг. У комерційному відношенні ЗПП відправника на штурвалах розвантажувальних люків та на верхніх завантажувальних люках справні, не порушені, відповідають документу. У технічному відношенні вагон справний, люки зерновоза зачинені щільно, просипу вантажу немає. Завідуючий вантажного двору за штатним розписом відсутній.
Із комерційного акту №460005/1345 від 19.10.2020 містить підписи заступника начальника станції Тетеря О.М., приймальника поїздів Кисельової Н.О. та приймальника поїздів Гришиної О.В .
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 10 Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, у п. 10 Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Частинами 1 і 3 ст. 64 та частиною 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при перезважуванні було встановлено невідповідність маси вантажу, зазначеної відповідачем у накладній масі, що підтверджується комерційним актом.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про те, що комерційний акт №450005/1345 від 19.10.2020 підписаний не уповноваженою особою, а саме заступником начальника станції Тетеря О.М. та приймальником поїздів Кисельовою Н.О . Крім того, наказом №9 від 02.01.2020 визначені посади та ПІП осіб, які уповноважені підписувати комерційні акти, але серед зазначених осіб право підписувати комерційні акти мала лише приймальник поїздів Гришина О.В .
Однак, відповідно до наказу №9 від 02.01.2020 "Щодо призначення відповідальних працівників ст. Запоріжжя-Ліве бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів", у зв'язку із відсутністю у штатному розкладі посади завідувача вантажного району, на виконання п. 10 Правил складання актів щодо визначення кола працівників станції Запоріжжя-Ліве, які мають право підписувати комерційні акти уповноважено підписувати комерційні акти, зокрема, приймальника поїздів Гришину О.В .
Крім того, в матеріалах справи наявна копія посадової інструкції приймальника поїздів Кисельової Н.О., з якою остання ознайомилася 15.07.2020, та з якої вбачається, що до повноважень останньої належить складання та підписання комерційних актів, оформлення комерційних актів після контрольного зважування.
Так, у разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил, що і було дотримано залізницею.
Наведене відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2018 зі справи №916/2450/17, а також у постановах від 21.05.2018 зі справи №916/2001/17, від 23.06.2018 зі справи №916/1993/17 і від 21.08.2019 і справи №905/2360/18.
Таким чином, підписанти комерційного акту були уповноважені на підписання від імені залізниці комерційного акту, який складено на станції Запоріжжя-Ліве.
З огляду на зазначене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності повноважень у підписантів комерційного акту.
Суд дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність відповідача.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
У свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порти стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем штрафу необґрунтовані.
З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, тому вимоги позивача є обґрунтованими і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 75 810,00 грн.
Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 74 ГПК України, не спростованою.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення.
Що стосується заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, суд зазначає.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеною нормою положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи докази, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21, прим. 566, 576, код ЄДРПОУ - 40464329) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ ВП - 40081237) штраф у розмірі 75 810 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот десять) грн та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна