ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.07.2021Справа № 910/6899/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Авангард, ВУЛИЦЯ ТЕПЛИЧНА, будинок 1)
до проАкціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28) зобов'язання вчинити дії
Представники:
від Позивача: Сторожук Д.І. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Слюсар С.В. (представник на підставі довіреності);
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (надалі також - «Відповідач») про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов'язання Відповідача виконати умови Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ6262/11-17 від 11.08.2017 року шляхом направлення рознарядки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 року відкрито провадження у справі 910/6899/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2021 року.
13.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву,яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
26.05.2021 року судове засідання не відбудеться у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначити на 02.06.2021 року.
02.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника Відповідача.
31.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 02.06.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 24.06.2021 року.
07.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.
24.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення.
У підготовче засідання 24.06.2021 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник Позивача заявив усне клопотання про надання часу подати докази по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2021 року.
В судовому засіданні 07 липня 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 07 липня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Укргазвидобування», (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (Постачальник) було укладено Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (надалі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. (а.с.11-21)
Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування/асортимент товару, одиниця-виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (надалі - специфікація).
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (дня резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.
Відповідно до пункту 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до договору.
Згідно з пунктом 5.2 Договору обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV договору.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Згідно з пунктом 5.4 Договору за вимогою покупця постачальник письмово повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження товару шляхом направлення листа (для резидента). Постачальник за 15 днів до дати відвантаження товару зобов'язаний надати покупцю (факсом або електронною поштою) наступну інформацію: номенклатуру товару, вартість товару, кількість місць, габарити товару, вага нетто/брутто. Відвантаження товару здійснюється після отримання постачальником погодження покупця (для нерезидента).
Відповідно до пункту 5.6. Договору постачальник надає на адресу покупця наступні документи: товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника (на вибір покупця); відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (за вимогою покупця); сертифікат походження (за вимогою покупця); сертифікат відповідності (за вимогою покупця); інвойс (для нерезидента); інші документи, на вимогу покупця, у разі проведення митного оформлення товару покупцем.
У пункті 5.7 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю додатково до документів, зазначених у пункті 5.6. договору, наступні документи: (пп. 5.7.1) при здійсненні перевезення товару залізничним транспортом: для резидента - оригінал акта приймання-передачі товару та копію залізничної накладної; для нерезидента - оригінали акта приймання-передачі товару та залізничної накладної; (пп. 5.7.2) при здійсненні перевезення товару автотранспортом: для резидента - оригінал акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН) та копію товарно-транспортної накладної; для нерезидента - оригінали акта приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (СМR); (пп. 5.7.3) при здійсненні перевезення товару авіатранспортом: для резидента - оригінал акта приймання-передачі товару та авіаційної накладної; для нерезидента - оригінали акта приймання-передачі товару та авіаційної накладної (Air Waybill).
Згідно з підпунктом 5.7.4. Договору постачальник до моменту відвантаження товару, попередньо погоджує з покупцем надання документів, що вказані в підпунктах 5.7.1 - 5.7.3 та в пунктах 5.4, 5.6 договору (для нерезидента).
Відповідно до пункту 5.8. Договору якщо постачальник відповідно до умов поставки самостійно здійснює митне оформлення товару, він зобов'язаний надати копії документів, вказаних у пункті 5.7. (для нерезидента) та оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України митну декларацію (МД). Товарно-транспортна накладна при перевезенні товару автотранспортом повинна бути оформлена відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, чинних на день складання товарно-транспортної накладної. Відправлення вказаних документів здійснюється постачальником протягом 2 робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур'єрською поштою, але в будь-якому разі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
У відповідності до пункту 5.10 Договору передача та отримання товару (за виключенням передачі або отримання товару на підставі актів приймання-передачі товару) проводиться за довіреністю, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом АТ "Укргазвидобування".
Згідно з пунктом 5.12 Договору відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов'язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний, зокрема, приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.
Умовами пункту 6.3. Договору встановлений обов'язок постачальника, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та специфікацією.
Відповідно до Специфікації до Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року поставляється товар: кран автомобільний на спецшасі в/п 40 т. ТМ "TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 9 шт.; загальна вартість товару 158399992,80 грн у т.ч. ПДВ 26399998,80 грн.; умови поставки товару: DDP-склад (станція) призначення (згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМ-2010. Пункт поставки згідно з п. 12 специфікації); строк поставки товару - до 31.12.2017; відвантаження товару за рознарядкою покупця; реквізити вантажоотримувача: Філія "УГВ-Сервіс", Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9, центральний склад №1; БУ "Укрбургаз" (УБК), м. Красноград, Харківської обл., вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК. (а.с.22-23)
Додатковою угодою №1 від 27.03.2018 року до Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року Сторони виклали таблицю специфікації в новій редакції, загальна вартість товару 159 862 125,34 грн у т.ч. ПДВ 26 643 687,56 грн. (а.с.26)
Листом №17-10-2017/1 від 17.10.2017 р. на адресу ПАТ «Укргазвидобування» «Щодо постачання автокранів» Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» надало зміни до графіку поставки, а саме: 2 одиниці товару постачаються у період з 15 по 30 листопада 2017 року, інші 7 одиниць у період з 01 по 30 грудня 2017 року. (а.с.27)
Листом №163 від 27.12.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» повідомило Відповідача про те, що автомобільні крани повинні бути поставлені покупцю належної якості, бути безпечними та відповідати вимогам специфікації №1. Зборка кранів здійснювалась на заводі компанії TADANO. Крани були виготовлені у строк, необхідний для їх своєчасного постачання за договором. Але в ході післязбиральних випробувань на заводі-виробника було виявлено дефекти комплектуючих даної техніки, а саме, аутригери з робочими показниками, відмінними від встановлених виробником параметрів, що не відповідає вимогам з безпеки у процесі їх експлуатації. У зв'язку з чим завод-виробник прийняв рішення замінити комплектуючі з імовірними дефектами, які станом на дату вкладення вказаного листа є готовими до відправки в Україну. Одночасно зазначив, що час на заміну комплектуючих прямо відобразився на строках їх кінцевого виготовлення, відповідно на строк постачання, обумовлений договором. З незалежних від постачальника причин поставку буде здійснено у строк до 31.01.2018р. (а.с.51-52)
27.03.2018 року між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі товару, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв кран автомобільний моделі "TADANO АTF 40G-2" WFN2RUJG7H2040309 у кількості 1 шт. загальною вартістю 19 062 131,74 грн з ПДВ. (а.с.65)
19.06.2018 року між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі товару №138, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв кран автомобільний моделі "TADANO АTF 40G-2" у кількості 2 шт. загальною вартістю 35 199 998,40 грн з ПДВ. (а.с.66)
На підставі товарно - транспортних накладних від 03.08.2018 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв за місцем розвантаження м. Красноград Харківської області вантаж - три автокрани моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. (а.с.53-55)
Згідно з Актом прийому-передачі на тимчасове зберігання від 06.08.2018 року постачальник передав, а Філія БУ «Укрбургаз» АТ "Укргазвидобування" прийняла на тимчасове зберігання три крани автомобільні моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . (а.с.67-68)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ним частково виконано умови договору, а саме поставлено товар Покупцю лише в кількості 3 одиниць, а 6 одиниць товару є недопоставленими. Відповідачем в свою чергу не виконуються умови п.5.2 Договору. Таким чином, просить Суд зобов'язати Акціонерне товариство «Укргазвидобування» виконати умови договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року шляхом направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» відповідно до п.5.2 Договору рознарядку на поставку кранів автомобільних на спец. Шасі в/п 40т. ТМ «TADANO» моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, Відповідач направляв на адресу Позивача рознарядку, що підтверджується частковою поставкою товару. Крім того, направлення рознарядки є правом, а не обов'язком Відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року 27.03.2018 року між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі товару, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв кран автомобільний моделі "TADANO АTF 40G-2" WFN2RUJG7H2040309 у кількості 1 шт. загальною вартістю 19 062 131,74 грн з ПДВ. (а.с.65)
19.06.2018 року між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі товару №138, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв кран автомобільний моделі "TADANO АTF 40G-2" у кількості 2 шт. загальною вартістю 35 199 998,40 грн з ПДВ. (а.с.66)
На підставі товарно - транспортних накладних від 03.08.2018 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв за місцем розвантаження м. Красноград Харківської області вантаж - три автокрани моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. (а.с.53-55)
Згідно з Актом прийому-передачі на тимчасове зберігання від 06.08.2018 року постачальник передав, а Філія БУ «Укрбургаз» АТ "Укргазвидобування" прийняла на тимчасове зберігання три крани автомобільні моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . (а.с.67-68)
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просить суд зобов'язати Акціонерне товариство «Укргазвидобування» виконати умови договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року шляхом направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» відповідно до п.5.2 Договору рознарядку на поставку кранів автомобільних на спец. Шасі в/п 40т. ТМ «TADANO» моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 5.2 Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року 27.03.2018 року обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV договору.
В матеріалах справи наявна рознарядка Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» №11/2-3816 від 17.10.2017 року на відвантаження автомобільних кранів в листопаді-грудні 2017р. у кількості 9 шт, згідно з якою вантажоотримувачами продукції є БУ «Укрбургаз» (УБГ) за адресою: вул. Українська, 165, м. Красноград Харківської області - 5 шт., філія «УГВ-Сервіс» за адресою: Полтавська обл., с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9, центральний склад №1- 4 шт. (а.с.49)
Проте, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду, а матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення й отримання вказаної рознарядки Постачальником. На вказаній рознарядці наявний підпис без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові підписанта, ідентифікувати якого неможливо.
В той же час Судом встановлено, що листом №17-10-2017/1 від 17.10.2017 р. на адресу ПАТ «Укргазвидобування» «Щодо постачання автокранів» Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» надало зміни до графіку поставки, а саме: 2 одиниці товару постачаються у період з 15 по 30 листопада 2017 року, інші 7 одиниць у період з 01 по 30 грудня 2017 року. (а.с.27)
Листом №163 від 27.12.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» повідомило Відповідача про те, що автомобільні крани повинні бути поставлені покупцю належної якості, бути безпечними та відповідати вимогам специфікації №1. Зборка кранів здійснювалась на заводі компанії TADANO. Крани були виготовлені у строк, необхідний для їх своєчасного постачання за договором. Але в ході післязбиральних випробувань на заводі-виробника було виявлено дефекти комплектуючих даної техніки, а саме, аутригери з робочими показниками, відмінними від встановлених виробником параметрів, що не відповідає вимогам з безпеки у процесі їх експлуатації. У зв'язку з чим завод-виробник прийняв рішення замінити комплектуючі з імовірними дефектами, які станом на дату вкладення вказаного листа є готовими до відправки в Україну. Одночасно зазначив, що час на заміну комплектуючих прямо відобразився на строках їх кінцевого виготовлення, відповідно на строк постачання, обумовлений договором. З незалежних від постачальника причин поставку буде здійснено у строк до 31.01.2018р. (а.с.51-52)
Крім того, Судом враховано, що на виконання умов Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року 27.03.2018 року Позивачем було поставлено Відповідачу кран автомобільний у кількості 3 штуки, що підтверджується актами приймання-передачі товару від 27.03.2018 року, від 19.06.2018 року, а також згідно з товарно - транспортними накладними від 03.08.2018 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв за місцем розвантаження м. Красноград Харківської області вантаж - три автокрани моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. За Актом прийому-передачі на тимчасове зберігання від 06.08.2018 року постачальник передав, а Філія БУ «Укрбургаз» АТ "Укргазвидобування" прийняла на тимчасове зберігання три крани автомобільні моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» часткової поставки на виконання умов Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року на адреси філій Відповідача, які визначені у рознарядці Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» №11/2-3816 від 17.10.2017 року (БУ «Укрбургаз» (УБГ) за адресою: вул. Українська, 165, м. Красноград Харківської області, філія «УГВ-Сервіс» за адресою: Полтавська обл., с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9, центральний склад №1), а також направлення на адресу Відповідача листів №17-10-2017/1 від 17.10.2017 р., №163 від 27.12.2017 р. щодо узгодження графіку здійснення поставки товару свідчать про обізнаність Постачальника про обсяг поставки товару та адреси розвантаження товару, які вказуються у рознарядках, тобто Позивач своїми конклюдентними діями із здійснення часткової поставки товару підтвердив факт отримання рознарядки.
Крім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення Постачальника до Покупця з вимогою направити на адресу Позивача відповідну рознарядку відповідно до п.5.2 Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Порушеним правом слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
За таких обставин, Суд зазначає, що саме на Позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №912/1856/16, від 14.05.2019 по справі №910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19.
В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положення ст. 162 ГПК України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду позивачу необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.
Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз'яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справ № 910/15567/17).
Проте, Суд відзначає, що Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» не зазначено у позові та не доведено Суду жодними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України які саме його права були порушені з боку Відповідача та яким чином зобов'язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» виконати умови договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року шляхом направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» відповідно до п.5.2 Договору рознарядки на поставку кранів автомобільних на спец. Шасі в/п 40т. ТМ «TADANO» моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук допоможе відновити його порушені права з урахуванням того, що Судом враховано отримання рознарядки Позивачем.
У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок.
Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги.
Обов'язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.
Зокрема, у ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Суд звертає увагу Позивача на те, що договором поставки (закупівля товару за власні кошти) №УНВ6262/11-17 від 11.08.2017 року не встановлено обов'язку відповідача подати позивачу саме письмову рознарядку на поставку товару. Такого обов'язку також не визначено актами цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України зазначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За таких підстав, у суду відсутні правові підстави примушувати відповідача до вчинення вказаних дій, оскільки подання письмової рознарядки за договором не є обов'язковим для відповідача.
Суд зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 липня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин