ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.07.2021Справа № 910/6303/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» (42704, Сумська обл., місто Охтирка, вул.Снайпера, будинок 13) стягнення заборгованості у розмірі 13 504 977 грн. 89 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 13 504 977 грн. 89 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №53-129-01-20-02043 від 14.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 року відкрито провадження у справі №910/6303/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.05.2021 року.
18.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
18.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 19.05.2021 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 16.06.2021 року.
19.05.2021 року та 24.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
16.06.2021 року судове засідання не відбудеться у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 23.06.2021 року.
09.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
У підготовче засідання 23.06.2021 року представники сторін не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2021 року.
07.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.
В судове засідання 07 липня 2021 року представники Сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення. Представник Позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яка Судом розглянута та задоволена.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 07 липня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (а.с.10-18).
Додатковими угодами №№1-5 до Договору постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ від 08.10.2018 року Сторони вносили зміни до вказаного договору. (а.с.19-35)
Відповідно до п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
У п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року визначено, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5801,162 тис.куб.м. в тому числі по місяцям.
Згідно з п. 3.8 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з п. 3.11 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Відповідно до пункту 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ від 08.10.2018 року Позивач у період жовтень 2018 року - квітень 2019 року передав у власність, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2018 р. на суму 959889 грн. 80 коп., від 30.11.2018 р. на суму 6477704 грн. 69 коп., від 31.12.2018 р. на суму 9070616 грн. 82 коп., від 31.01.2019 р. на суму 8690679 грн. 71 коп., від 28.02.2019 р. на суму 6700694 грн. 02 коп., від 31.03.2019 р. на суму 5999857 грн. 61 коп., від 30.04.2019 р. на суму 351720 грн. 18 коп., а загалом на суму в розмірі 38 251 162 грн. 83 коп. (а.с.36-42) та здійснив часткову оплату за отриманий природний газ на загальну суму в розмірі 24 746 184 грн. 94 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.44-45)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» перед Позивачем становить 13 504 977 грн. 89 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що ДП «Енергоринок» не здійснило повний розрахунок за куплену електричну енергію у Відповідача, з грошових коштів яких останнє могло би вчасно розрахуватися з Позивачем. Крім того, запровадивши з 01.07.2019 р. новий ринок електричної енергії держава змінила характери регулювання спірних правовідносин, зокрема, розрахунок за поставлений природний газ для виробництва електричної енергії.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ від 08.10.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ від 08.10.2018 року Позивач у період жовтень 2018 року - квітень 2019 року передав у власність, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2018 р. на суму 959889 грн. 80 коп., від 30.11.2018 р. на суму 6477704 грн. 69 коп., від 31.12.2018 р. на суму 9070616 грн. 82 коп., від 31.01.2019 р. на суму 8690679 грн. 71 коп., від 28.02.2019 р. на суму 6700694 грн. 02 коп., від 31.03.2019 р. на суму 5999857 грн. 61 коп., від 30.04.2019 р. на суму 351720 грн. 18 коп., а загалом на суму в розмірі 38 251 162 грн. 83 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.36-42) та здійснив часткову оплату за отриманий природний газ на загальну суму в розмірі 24 746 184 грн. 94 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.44-45)
Згідно з п. 3.8 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з п. 3.11 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Відповідно до пункту 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 року оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ від 08.10.2018 року обов'язок по оплаті за період жовтень 2018 року - квітень 2019 року станом на момент розгляду даної справи настав у Відповідача.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за Договором постачання природного газу №1013/1819-ЕЕ від 08.10.2018 року становить 13 504 977 грн. 89 коп.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача стосовно того, що ДП «Енергоринок» не здійснило повний розрахунок за куплену електричну енергію у Відповідача, з грошових коштів яких останнє могло би вчасно розрахуватися з Позивачем.
З огляду на ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати оплатти за отриманий природний газ відповідно до умов договору та законодавства України.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.
Суд зазначає, що відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання в розумінні ст. 614 ЦК України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини, на які він посилається у відзиві на позов, Суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в розмірі 13 504 977 грн. 89 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 13 504 977 грн. 89 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» про розстрочення виконання рішення суду по справі №910/6303/21, Суд зазначає.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає, що Товариство здійснює свою діяльність з виробництва електричної енергії, з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, та з постачання теплової енергії, яку регулює НКРЕКП, а також надає послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води в межах території міста Охтирка Сумської області. Виробництво електричної та теплової енергії на орендованих потужностях Охтирської ТЕЦ носить сезонний характер, де починаючи з травня 2021 року підприємство зупинило виробництво до початку нового опалювального сезону 2021-2022 років, в результаті чого прибутку у період травень-жовтень 2021 року підприємство не отримуватиме. Відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" не є кінцевим споживачем природного газу, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, не займається будь-якою іншою діяльністю, а здійснення оплати поставленого природного газу та послуг з його розподілу залежить від розрахунків споживачів з постачальником за спожиту теплову енергію. Також у межах виконавчого провадження № ВП 65066609 накладений арешт на кошти ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ", що знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах. Внаслідок арешту банківських рахунків ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" в повному обсязі була припинена господарська діяльність Товариства, в тому числі і виплата заробітної плати працівникам. Окрім того відповідач посилається на те, що ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" щомісячно здійснює оплату заборгованості за спожитий природний газ, отриманий у періоди жовтень-2020 - квітень 2021 року, а тому стягнення заборгованості на виконання рішення суду у даній справі може призвести до неплатоспроможності відповідача. Посилаючись на вище викладені обставини, а також наявність інших судових спорів про стягнення з відповідача заборгованості, наголошуючи на збитковості господарської діяльності ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ", відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Позивач проти розстрочення виконання рішення суду заперечив, посилаючись на те, що обставини, на які відповідач посилається, у розумінні ст.331 ГПК України, не є виключними обставинами для розстрочення виконання рішення суду.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Пункт 1 ст. б Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Однак, Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" у клопотанні про розстрочення виконання у даній справі не доведено наявність обставин, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з якими пов'язана можливість розстрочення виконання рішення. Суд звертає увагу, що посилання Заявника на відсуніть грошових коштів не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку
Так, у відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, Суд зазначає, що Відповідачем не додано до матеріалів справи жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості розстрочення виконання рішення суду, а також доказів того, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Водночас заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.
Також Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач, Фізична особа-підприємець Вергелес В'ячеслав Олександрович.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Таким чином, посилання відповідача на недостатність коштів, зупинення діяльності Товариства, наявність судових спорів не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов'язання та розстрочення виконання рішення суду.
При цьому, Суд зазначає, що під час розгляду заяв про розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, за письмовими поясненнями Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», останній заперечував про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців.
З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6303/21, а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» про розстрочення виконання рішення суду по справі №910/6303/21 не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» (42704, Сумська обл., місто Охтирка, вул.Снайпера, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 40050036) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) заборгованість у розмірі 13 504 977 (тринадцять мільйонів п'ятсот чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 202 574 (двісті дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 67 шістдесят сім) коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 липня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин