номер провадження справи 34/73/21
про закриття провадження у справі
12.07.2021 справа № 908/1339/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім РТД», ідентифікаційний код юридичної особи 34409800 (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 39, оф. 17; адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 27А, кв.1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд.18)
про стягнення 5763 грн 52 коп.
Без виклику учасників справи.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім РТД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 5763 грн 52 коп., з яких: 5232 грн 00 коп. - основний борг за договором № 471 від 19.09.2019, 126 грн 65 коп. - 3% річних та 404 грн 87 коп. - інфляційних втрат за прострочення оплати за переданий згідно умов договору, на підставі видаткової накладної № № РН-0000306 від 29.05.2020, товар. У позові позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір (2270 грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу (орієнтовно 5000 грн 00 коп.).
Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 525, 526, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України та умов договору № 471 від 19.09.2019, укладеного між сторонами і обґрунтований невиконанням з боку відповідача договірних зобов'язань щодо оплати переданого позивачем товару.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 справу № 908/1339/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розгляд справи № 908/1339/21 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.06.2021 до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву про відмову у позові.
30.06.2021 через систему «Електронний суд» від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі, повернення судового збору та стягнення витрат на професійну правову допомогу.
01.07.2021 через систему «Електронний суд» від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі, повернення судового збору та стягнення витрат на професійну правову допомогу.
02.07.2021 до суду електронною поштою з електронним цифровим підписом надійшла заява від 30.06.2021 позивача про закриття провадження у справі, повернення судового збору та стягнення витрат на професійну правову допомогу з доказами направлення іншій стороні.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд частково задовольнив заяву позивача, враховуючи нижчевикладене.
Обставини справи свідчать, що предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 5763 грн 52 коп., з яких: 5232 грн 00 коп. - основний борг за договором № 471 від 19.09.2019, 126 грн 65 коп. - 3% річних та 404 грн 87 коп. - інфляційних втрат за прострочення оплати за переданий згідно умов договору, на підставі видаткової накладної № РН-0000306 від 29.05.2020, товар.
Так, в підтвердження позовних вимог, позивач надав договір № 471 від 19.09.2019 із предметом поставки - гумові вироби із додатковими угодами про його пролонгацію до 31.12.2021 року та видаткову накладну № РН-0000306 від 29.05.2020 про поставку позивачем відповідачеві в період дії даного договору відповідного товару - профіль гумовий УМ 8*25 на загальну суму 5232 грн 00 коп., який отримано з боку відповідача уповноваженою довіреністю особою без зауважень під підпис.
В свою чергу відповідач, у відзиві на позов підтверджує укладення між сторонами договору № 471 від 19.09.2019 на поставку відповідного товару, і посилається на специфікацію № 1 до договору від 19.09.2019 на суму 7 409 грн 64 коп., однак зазначає, про поставку товару позивачем відповідачем згідно видаткової накладної № РН-0000306 від 29.05.2020 не в рамках вказаного договору. При цьому, жодних доказів в підтвердження доводів щодо спірної поставки поза вказаним договором не надає. Доказів в підтвердження виконання сторонами саме договору іншими документами, а не поданою видатковою накладною, та існування інших відносин між сторонами, не пов'язаних з цим договором, відповідач не надав.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається у відзиві, щодо спірної поставки товару не в рамках договору № 471 від 19.09.2019, обставина щодо поставки товару позивачем відповідачеві згідно видаткової накладної № РН-0000306 від 29.05.2020 на підставі договору № 471 від 19.09.2019 , що є предметом доказування у даній справі, визнається судом встановленою з огляду на більшу вірогідність наданих позивачем доказів.
Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом спірна сума основного боргу - 5 232 грн 00 коп. за поставлений товар відповідачем сплачена не була.
Згідно із заявою позивача та платіжним дорученням № 21-0005515 від 16.06.2021 сума у розмірі 5 232 грн 00 коп. сплачена відповідачем позивачеві із призначенням платежу «Оплата за гумовий профіль УМ згідно рахунка № СФ-0000291 від 07.05.2020».
Враховуючи сплату відповідачем позивачу 5 232 грн 00 коп. за поставлений товар після подання позову та відкриття провадження у справі, позивач, посилаючись на виконання договірних зобов'язань з боку відповідача та відсутність предмету спору просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі вищевикладеного, суд задовольняє заяву позивача та закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 232 грн 00 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У заяві від 30.06.2021, поданій та підписаній уповноваженим представником позивача, останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 126 грн 65 коп. 3% річних та 404 грн 87 коп. інфляційних втрат, враховуючи сплату відповідачем позивачеві основного боргу після відкриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Згідно із заявою, позивачеві відомі правові наслідки відмови від позову.
Підстав для не прийняття відмови позивача від позову суд не вбачає.
Судом задовольняється заява позивача щодо відмови від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 126 грн 65 коп. 3% річних та 404 грн 87 коп. інфляційних втрат та приймається ухвала про закриття провадження у справі і цій частині на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 5 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд постановляє ухвалу про задоволення заяви позивача щодо закриття провадження у справі та закриття провадження у справі № 908/1339/21 щодо стягнення 5763 грн 52 коп., при цьому, в частині стягнення 5232 грн 00 коп. основного боргу за договором № 471 від 19.09.2019 - за відсутності предмета спору, у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми після відкриття провадження у даній справі; а в частині стягнення 126 грн 65 коп. 3% річних та 404 грн 87 коп. інфляційних втрат за прострочення оплати за переданий згідно умов договору, на підставі видаткової накладної № № РН-0000306 від 29.05.2020, товар - у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
У позові позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір (2270 грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу (орієнтовно 5000 грн 00 коп.).
У заяві від 30.06.2021 позивач просить суд повернути 2270 грн 00 коп. судового збору позивачеві з держбюджету, у зв'язку з закриттям провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, враховуючи, що в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5232 грн 00 коп. основного боргу провадження у справі закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору, судовій збір в цій частині (пропорційно сумі позовних вимог 5232 грн 00 коп.) в розмірі 2060 грн 66 коп. підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у випадку, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, позивачеві з держбюджету не повертається.
Крім того, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 7 ст. 125 ГПК України у випадку закриття провадження - суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково в порядку, передбаченому статтями 129, 130 цього Кодексу.
У заяві, позивач зокрема посилається на ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України.
Згідно зі ст. 130 ГПК України:
1. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
2. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
3. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
4. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
5. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Слід зазначити, що ч. 5 ст. 130 ГПК України стосується вимог відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що дана справа розглядається в письмовому провадженні, позивачем своєчасно подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У позові позивач зазначав про попередній орієнтовний розмір судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.
До позову було додано ордер, виданий на підставі договору про надання правової допомоги адвокату Стрижаку Є.Ю. на представництво інтересів позивача, яким і підписана подана до суду позовна заява.
До позову також додано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3608, виданий 25.01.2018.
До заяви про закриття провадження у справі, в якій позивач підтримав вимоги щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп. та обґрунтував вимоги в цій частині, позивач надав договір № 1304/21/2 від 13.04.2021 про надання правової допомоги, рахунок-фактуру № 27 від 13.04.2021, виданий на підставі договору на суму 5000 грн 00 коп. та платіжне доручення № 314 від 13.04.2021 про сплату позивачем 5000 грн 00 коп. за юридичні послуги згідно рах. № 27 від 13.04.2021 та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.2021.
Відповідно до предмету договору № 1304/21/2 від 13.04.2021 про надання правової допомоги № 1304/21/2 від 13.04.2021, підписаного позивачем (клієнтом) з Адвокатським об'єднанням «КС ПАРТНЕРС», в особі керуючого партнера Стрижака Євгенія Юрійовича, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо складення позовної заяви та супроводження у суді першої інстанції судової справи про стягнення заборгованості, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги в порядку, розмірі та у строки, визначені умовами договору.
Відповідно до розділу другого договору, адвокатське об'єднання представляє інтереси позивача з усіма правами, які надано позивачу законом, в господарському суді з правом підписання і подання документів.
Згідно з п. 4.3 договору вартість правової допомоги складає 5000 грн 00 коп. за подання до суду першої інстанції позову (яку клієнт відповідно до п. 4.1 договору сплачує шляхом 100 відсоткової передоплати).
За результатами надання юридичної допомоги складається акт (п. 4.4. договору).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, 13.04.2021 виписано рахунок-фактуру № 27 від 13.04.2021 на сплату 5000 грн 00 коп. за підготовку та подання до суду першої інстанції позовної заяви.
13.04.2021 позивачем сплачено адвокатському об'єднанню 5000 грн 00 коп. згідно вказаного рахунку.
29.06.2021 сторонами договору про надання правової допомоги складно та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) про надання адвокатським об'єднанням позивачеві послуг з підготовки позову про стягнення коштів, надіслання його відповідачеві та подання до Господарського суду Запорізької області на суму 5000 грн 00 коп. та їх оплату.
На підставі вказаних доказів, позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн 00 коп. понесених витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом даної справи.
Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні адвокатських витрат, посилаючись на завищення розміру цих витрат.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як свідчать матеріали справи, сторонами договору про надання правової допомоги врегульовано всі суттєві умови договору, порядок надання та оплати наданих послуг.
Правові підстави та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
В свою чергу, відповідач зменшити розмір адвокатських витрат не просив, а просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Однак, слід зазначити, що справа доведена до суду саме з вини відповідача, як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого позивачем товару за договором № 471 від 19.09.2019 станом на час подання позову до суду не виконав, товар на суму 5232 грн 00 коп. поставлений за видатковою накладною № РН-0000306 від 29.05.2020, тобто більше року тому, не оплатив, на претензію позивача не відповів.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що спір виник з вини саме відповідача, і відповідач оплатив суму основного боргу до закінчення розгляду даної справи, уникнувши таким чином і зобов'язань зі сплати судового збору, а позивач, в свою чергу, змушений був звернутися до адвокатського об'єднання для отримання відповідних послуг з правової допомоги, суд вважає, що 5 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Відповідач був обізнаний про понесення позивачем відповідних витрат, оскільки вимоги про їх стягнення та відповідні докази містяться в позовній заяві та ухвалі суду.
Також, позивачем відповідачеві направлялась заява про закриття провадження у справі.
Клопотання саме про зменшення розміру відповідних витрат відповідачем не заявлялось (відповідач просив суд саме відмовити у заяві в частині стягнення витрат на правничу допомогу).
На підставі викладеного, враховуючи, що справу закрито з двох підстав (за відсутністю предмета спору в сумі 5 232 грн 00 коп. та за відмовою позивача від позову в ч частині стягнення суми 531 грн 52 коп.), суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу частково, пропорційно до суми вимог щодо стягнення 5 232 грн 00 коп. основного боргу, провадження у справі за якими закрито за відсутністю предмета спору, у зв'язку зі сплатою цієї суми відповідачем позивачеві після відкриття провадження у справі, а саме в сумі - 4 538 грн 90 коп.
Керуючись ст. 130, п. 2, п. 4 ч. 1, ч. 3,4 ст. 231, ст. ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву про закриття провадження у справі, повернення судового збору та стягнення судових витрат задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 908/1339/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім РТД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 5232 грн 00 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
3. Закрити провадження у справі № 908/1339/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім РТД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 126 грн 65 коп. 3% річних та 404 грн 87 коп. інфляційних втрат, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд.18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім РТД», ідентифікаційний код юридичної особи 34409800 (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 39, оф. 17; адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 27А, кв.1) 4 538 (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. Видати наказ на виконання даної ухвали суду.
6. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
7. Постановити ухвалу про повернення позивачеві з держбюджету судового збору у розмірі 2060 грн 66 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання 12.07.2021 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня ухвалення до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.07.2021.
Суддя А.О. Науменко