вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" липня 2021 р. Справа№ 910/18730/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021
у справі №910/18730/20 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарабей-Щ",
про стягнення 49 356,77 грн., -
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРАБЕЙ-Щ" (далі - ТОВ "СКАРАБЕЙ-Щ") про стягнення 49 356,77 грн, з яких: 36 403,28 грн - сума основного боргу, 469,65 грн - інфляційні втрати, 1 362,35 грн - 3% річних, 11 121,49 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №14775-Ш від 01.08.2017 про надання послуг вивезення побутових відходів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 (повний текст складено та підписано 19.03.2021) у справі №910/18730/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Скарабей-Щ" на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" заборгованість у сумі 16 093,45 грн, пеню у сумі 719,05 грн, 3% річних у сумі 536,14 грн, інфляційні втрати у сумі 200,66 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 747,39 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог у задоволеній частині.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 07.04.2021 КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №244-7-1723 від 06.04.2021, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі суми основного боргу 16 093,45 грн, 200,66 - інфляційні втрати, 536,14 грн - 3% річних, 719,05 грн - пеня, суми сплаченого судового збору в розмірі 747,39 грн та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Скарабей-Щ" 33 171.24 грн основного боргу, 364,56 грн - втрати від інфляції , 158,10грн - 3% річних , 699,69 грн пені та судовий збір.
Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідно до ст. 625 ЦК України.
Так, скаржник стверджує, що факт направлення відповідачу рахунків на оплату підтверджено наданими позивачем до матеріалів справи витягами з реєстру M.E.Doc.
Крім того апелянт відмічає, що відповідачу направлялась претензія щодо сплати заборгованості за договором №14775-Ш від 01.08.2017 (вих. №1-3065 від 30.05.2019), а також акти звірки взаємних розрахунків та акти надання послуг.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021, матеріали апеляційної скарги КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 апеляційну скаргу КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18730/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (у зв'язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому розмірі), надано заявнику строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги (30.04.2021), ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18730/20 за апеляційною скаргою КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021; вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
31.05.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Скарабей-Щ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить суд апеляційну скаргу відхилити.
Відповідач стверджує, що за час дії договору жодного разу не отримав зареєстрованих податкових накладних на виконання послуг/робіт, актів виконаних робіт та рахунків за надані послуги.
Крім того відповідач повідомляє, що до 01.10.2018 ТОВ "Скарабей-Щ" не мав статусу платника Податку на додану вартість, а знаходився на загальній системі оподаткування, у зв'язку з чим не міг бачити в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровану податкову накладну на своє ім'я, що свідчить про неотримання документів відповідачем.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції Українита ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2017 між ТОВ "СКАРАБЕЙ-Щ" (замовник, відповідач) та КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" (виконавець, позивач) укладений договір №14775-Ш про надання послуг вивезення побутових відходів (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, що утворюються на об'єкті замовника, що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 28, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
У відповідності до п. 1.2. договору кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 8,8 куб. м в місяць.
За змістом п. 2.3. договору, оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
За результатами наданих послуг виконавець направляє Замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки обсягу наданих послуг вважається необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, повернути вищезазначений Акт наданих послуг виконавцю. Якщо Замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг (п. 2.5 договору).
Згідно п. 4.2. договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочень.
Договір вступає в силу з 01.09.2017 та діє до 31.12.2017. В разі, якщо жодна із сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору та припинення дії договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору позивачем у період з вересня 2017 року по січень 2020 року було надано відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів на загальну суму 36 811,90 грн. Однак, відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 408,62 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 36 403,28 грн основного боргу, 469,65 грн інфляційних втрат коштів, 1 362,35 грн - 3% річних та 11 121,49 грн пені, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Заперечуючи проти вказаних доводів, відповідач посилався на те, що розмір суми основної заборгованості, що виникла за договором, підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/9403/20.
Крім того відповідач зауважив, що не отримав свій примірник договору №14775-Ш від 01.08.2017 та документи, які підтверджували оплати та виконані послуги.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими лише частково, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги частково.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Права та обов'язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору №14775-Ш на вивезеня побутових відходів від 01.08.2017, який за правовою природою є договором про надання послуг з вивезення побутових відходів.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, в силу положень п. 7 є чинним, отже, є обов'язковим для сторін. Відтак, доводи відповідача про неотримання копії укладеного договору є неспроможними.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами надання послуг, позивачем у період з вересня 2017 року по січень 2020 року надано відповідачу послуги з вивезення побутових відходів на суму 36 811,90 грн (акти наданих послуг за договором направлені відповідачу 26.02.2021 та отримані останнім 03.03.2021. Заперечень щодо отриманих актів відповідач позивачу не надав).
Отримані послуги відповідачем було сплачено частково у розмірі 408,62 грн. Разом з тим позивач повідомив, що ним помилково було здійснено нарахування за спірним договором за грудень 2019 та за січень 2020 року у розмірі 1 820,33 грн, що загалом складає 3 640,66 грн (до відповіді на відзив додано акт взаємозаліку (перенесення заборгованості) №420 від 01.12.2020) (а.с. 156, т. 1).
Таким чином, за розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за спірним договором становить 36 403,28 грн.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2.3. договору, оплата послуг за договором здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно наявних у матеріалах справи витягів з реєстру M.E.Doc (Реєстр електронних документів) слідує, що позивачем було направлено відповідачу рахунки на оплату за жовтень 2017 року - червень 2018 року, за серпень 2018 року - жовтень 2018 року, за червень 2019 року, за вересень 2019 року та за листопад 2019 року, а саме: рахунок від 31.10.2017 отримано 13.11.2017; рахунок від 30.11.2017 отримано 13.12.2017; рахунок від 31.12.2017 отримано 12.01.2018; рахунок від 31.01.2018 отримано 14.02.2018; рахунок від 28.02.2018 отримано 13.03.2018; рахунок від 31.03.2018 отримано 12.04.2018; рахунок від 30.04.2018 отримано 11.05.2018; рахунок від 31.05.2018 отримано 13.06.2018; рахунок від 30.06.2018 отримано 09.07.2018; рахунок від 31.08.2018 отримано 11.09.2018; рахунок від 31.10.2018 отримано 13.11.2018; рахунок від 30.06.2019 отримано 23.07.2019; рахунок від 30.09.2019 отримано 17.10.2019; рахунок від 30.11.2019 отримано 10.12.2019.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази направлення рахунків на оплату за липень 2018 року, за листопад 2018 року - травень 2019 року, за липень-серпень 2019 року, за жовтень 2019 року.
Відтак, зважаючи на положення п. 2.3 договору, згідно якого оплата послуг здійснюється на підставі виписаного виконавцем рахунку (направлення якого можливе у електронному вигляді), беручи до уваги помилкове нарахування за спірним договором за грудень 2019 року та січень 2020 року та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачу рахунків-фактури на оплату наданих послуг за липень 2018 року, за листопад 2018 року - травень 2019 року, за липень-серпень 2019 року, за жовтень 2019 року, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 36 403,28 грн основного боргу підлягають частковому задоволенню (з урахуванням направлених рахунків) у розмірі 16 093,45 грн.
Разом з тим суд апеляційної інстанції відмічає, що згідно інформації, що міститься на сайті https://medoc.ua/, на час впровадження Реєстру електронних документів створення первинних документів (актів, рахунків тощо) також можливо виконувати у Реєстрі податкових документів. Ці документи будуть доступні як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів.
За наведених обставин твердження відповідача про неотримання документів за договором, у зв'язку з відсутністю статусу платника ПДВ до 01.10.2018 та відсутності доступу до Єдиного державного реєстру податкових накладних, відхиляються судом як безпідставні, оскільки направлені позивачем первинні документи за спірним договором були доступні як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів. До того ж у п. 2.3. договору сторони самостійно визначили, що направлення рахунків на оплату можливо у електронному вигляді.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, з суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Позивач просив стягнути з відповідача 11 121,49 грн пені, нарахованої за період з 07.06.2019 по 04.09.2020.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо направлення рахунків та строки їх оплати, зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування пені слід здійснювати на суму 1 820,33 грн (червень 2019 року) з 31.07.2019 по 31.01.2020; на суму 1 820,33 грн (вересень 2019 року) з 25.10.2019 по 25.04.2020; на суму 1 820,33 грн (листопад 2019 року) з 18.12.2019 по 18.06.2020.А відтак, сума пені, що підлягає задоволенню вірно визначена судом та становить 719,05 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути 469,65 грн інфляційних втрат нарахованих за період з червня 2019 року по липень 2020 року та 3% річних у сумі 1 362,35 грн нарахованих за період з 07.06.2019 по 04.09.2020.
Здійснивши арифметични перевірку розрахунку інфляційних втрат, враховуючи наведені вище періоди прострочення та суми заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині частково у розмірі 200,66 грн.
Також місцевий господарський суд з огляду на наявні у матеріалах справи відомості щодо направлення рахунків, визначені у п.2.3. договору строки оплати нарахування 3% річних (у межах визначених позивачем періодів) вірно визначив, що нарахування 3% річних слід здійснювати з 07.06.2019 по 30.07.2019 на суму 1 0632,46 грн, з 31.07.2019 по 24.10.2019 на суму 12 452,79 грн, з 25.10.2019 по 17.12.2019 на суму 14 273,12 грн, з 18.12.2019 по 04.09.2020 на суму 16 093,45 грн.
Здійснивши перевірку нарахувань 3% річних, з урахуванням сум прострочення та періоду нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у розмірі 536,14 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що розмір основної заборгованості за договором підтверджено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/9403/20, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаною ухвалою скасовано судовий наказ від 06.07.2020 №910/9403/20 про стягнення заборгованості з ТОВ "СКАРАБЕЙ-Щ" за договором про надання послуг №14775-Ш від 01.08.2017 у розмірі 36 403,28 грн основного боргу, 2 265,34 грн інфляційних втрат коштів, 1 495,19 грн - 3% річних та 14 421,62 грн пені. Разом з тим відмова у видачі судового наказу №910/9403/20 від 06.07.2020 не перешкоджає повторному зверненню позивача з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином апеляційні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" не підлягають задоволенню. Підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у даній справі колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021у справі №910/18730/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18730/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/18730/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко