Справа № 752/24001/19
Провадження № 2/752/1537/21
Іменем України
01.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі:
головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участю секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» про визнання договору позики недійсним, -
У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 в особі представника, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» про визнання договору позики недійсним.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах, на посаді водія, у ТОВ «АС-Транс брок» був відряджений службовим автомобілем DAF, вантажний, державний номерний знак НОМЕР_1 з полупричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 по маршруту Україна-Росія-Білорусь-Україна з 11.08.2016 по 12.09.2016. На службовий автомобіль, транспортною інспекцією РБ, накладено штраф за відсутність чинного на той момент страхового полісу та за відсутність оплати за проїзд іноземних транспортних засобів по автомобільним дорогам загального користування у розмірі, що еквівалентно за курсом 33020,00 грн. Так як у позивача була відсутня сума на оплату штрафу, позивач був змушений звернутися засобами телефонного зв'язку до директора ТОВ «АС-Транс брок». В результаті 08.09.2016 директор ОСОБА_2 перерахував на особистий картковий рахунок позивача кошти у розмірі 39000,00 грн, які були в подальшому сплачені, з вирахуванням 5979,79 грн на оплату обов'язкових платежів, пов'язаних на відрядження, на погашення зазначеного штрафу у розмірі 33020,00 грн. Після цього, директор ТОВ «АС-Транс брок» почав вимагати від позивача написати йому розписку про те, що кошти, які були перераховані останнім на його картковий рахунок в сумі 39000,00 грн на погашення штрафу, позивач зобов'язується повернути. Після значного тиску директором на позивача, останнім під диктовку ОСОБА_2 була написана власноручно така розписка.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати недійсним договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 33000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 22.11.2019 відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 400 від 04.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із звільненням ОСОБА_3 з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва.
В червні 2020 року дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2020 прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» про визнання договору позики недійсним, та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2021 закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача. Зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Зазначив, що у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, свого представника не направили.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.09.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики.
Як вбачається з договору позики, водій ТОВ «АС-Транс брок» ОСОБА_1 знаходячись у міжнародному відрядженні з 11.08.2016 по 12.09.2016 по маршруту Україна-Росія-Білорусь-Україна, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було проведено розрахунку за проїзд транспортного засобу DAF, вантажний, державний номерний знак НОМЕР_1 з полупричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , на якого було накладено поліцією Білорусі штраф в розмірі 2415,82 білоруських рублів, яка була перерахована ОСОБА_2 на особистий рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 в свою чергу не заперечував проти щомісячно утримання зазначеної суми з його заробітної плати рівними частинами. При цьому ОСОБА_1 зобов'язався суму заборгованості виплатити не пізніше 15.09.2018.
За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів. А саме враховуючи заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за позикою у сумі 33020,21 грн, проценти за користування коштами у сумі 10212,65 грн, 3% річних у сумі 318,53 грн, інфляційні витрати у сумі 1678,46 грн та судові витрати.
15.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України.
Як вбачається з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 10.07.2019 в чергову частину Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області надійшла ухвала слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_1 , номер кримінального провадження: 12019240270000690.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності суд констатує наступне.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що позивач мотивує заявлені ним вимоги посилаючись на договір позики, який датований 15.09.2016 року, в яких зазначено строк повернення грошових коштів та виконання зобов'язання - 15.09.2018 року.
Враховуючи ті обставини, як стверджує позивач, що грошові кошти йому не були повернути своєчасно, то з 16.09.2018 року розпочав перебіг строку позовної давності, тривалістю три роки.
Встановлено, що позивач звернувся в трирічний строк з позовними вимогами до відповідача, а саме до 16.09.2021 року, тобто без пропуску встановленого законодавцем строку позовної давності.
Предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору позики від 15.09.2016, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 229 та 230 ЦК України, вказує на введення відповідачем в оману, оскільки, як зазначає позивач штраф зазначений у розписці на службовий автомобіль був накладений транспортною інспекцією, у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого ТОВ «АС-Транс брок» страхового полісу на даний автотранспортний засіб та не здійсненою власником цього ж транспортного засобу попередньою оплатою транспортного засобу, оплата якого передбачена Республікою Білорусь.
Проте, такі твердження позивача суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Отже, вимоги про визнання правочину недійсним на підставі ст. 230 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, а наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
На думку суду, наявність зазначених обставин не доведена позивачем належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у справі відповідно до вимог п. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Самі лише твердження позивача про укладення договору позики під впливом обману не є в розумінні ч. 2 ст. 76 ЦК України засобом доказування.
Позивачем у позовній заяві не наведено жодних доказів на підтвердження наявності помилки щодо обставин, які мають істотне значення, під час укладення договору позики від 15.09.2016, що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 229 ЦК України.
При цьому, умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі.
Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» про визнання договору позики недійсним, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача не підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» про визнання договору позики недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Ю.Ю. Мазур