Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1016/21
Провадження № 3/376/258/2021
"23" червня 2021 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Коваленко О.М. розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25.04.2021 серії ДПР18 №437109 вбачається, що ОСОБА_1 25.04.2021 року о 21:20 год., в м. Сквира по вул. Лісова, вживав алкоголь, а саме «Бермікс» після ДТП з його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення алкогольного сп'яніння.
Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.10 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив обставини справи та зазначив, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, після ДТП він вже не вживав алкогольні напої.
Також, в судовому засіданні було досліджено відеозапис з боді-камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє поліцейським, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Дослідивши зібрані у справі докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 25.04.2021 серії ДПР18 №437109, чек з приладу Драгер з результатом алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , 2,23 %, письмові пояснення свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчинивши ДТП вже перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Тому, на підставі вищевикладеного вважаю, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейським не правильно визначено кваліфікацію вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а саме за ст.. 130 ч.4 КУпАП, а необхідно ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні закріплений в ст.280 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інш..
Згідно із вимогами статті 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до норми статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч.4 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність особи за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З наданих матеріалів справи судом вбачається, що ОСОБА_1 допустив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не ч.4 ст. 130 КУпАП.
У зв'язку з виявленими порушеннями, допущеними при складанні поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд доходить висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього, складено не вірно та не підтверджує його вину у вчиненні адміністративного правопорушення саме за ст. 130 ч.4 КУпАП.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а отже відсутній і склад адмінправопорушення.
З урахуванням зазначеного та вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП суддя вважає, що порушене щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає - закриттю за відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого саме ст.. 130 ч.4 КУпАП.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо поза розумним сумнівом встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та відеозаписом з боді-камери поліцейського та іншими матеріалами справи.
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним саме за вчинення адміністративного правопорушення покарання за яке передбачено ч. 4 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Тому, враховуючи що сам ОСОБА_1 ,заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення покарання за яке передбачено ч. 4 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні беззаперечні, допустимі та належні докази його провини у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 4 КУпАП, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази послідовності дій поліцейських в даному випадку, що унеможливлює чітко з'ясувати факт вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, що в свою чергу унеможливлює дійти безсумнівного висновку щодо винуватості особи, відносно якої складено протокол.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 7, 9, 130, 245, 247,251, 284 КУпАП, ч. 3 ст. 62 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутню події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. М. Коваленко