Справа № 367/7730/20
Провадження №2/367/3183/2021
Іменем України
06 травня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області в складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участю секретаря Ободянській С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації. В позовній заяві представник позивачів ОСОБА_4 вказує, ІНФОРМАЦІЯ_4 на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 було опубліковано відеозапис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» ІНФОРМАЦІЯ_6, у описі до якого зазначено наступне твердження: «ІНФОРМАЦІЯ_7».
Інформація, що розповсюджена шляхом опублікування даного відеозапису на платформі популярного відеохостингу YouTube, про нібито зраду державі Україна та перехід на бік терористичної організації «ДНР» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такою, що не відповідає дійсності, завдає значної шкоди честі, гідності та діловій репутації та створює хибне негативне уявлення про позивачів у людей, які подивились даний відеозапис.
Вказаний відеозапис є у відкритому доступі для користувачів мережі інтернет, на час написання позовної заяви даний відеозапис переглянуло більше 60 осіб.
Ухвалою слідчого судді Волноваського районного суду Донецької області Мохова Є.І. від 21.10.2016 року (справа №221/5499/16-к) та 02.12.2019 року (справа №221/3543/16-к) у кримінальному провадженні №12015050770002260 від 15.06.2015 року підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час провели в полоні терористів з терористичної організації «ДНР». Крім того, начальник ГУ МВС України у Донецькій області ОСОБА_5 у соціальній мережі Фейсбук (ІНФОРМАЦІЯ_8 ), у якій останній повідомляє що « ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було викрадено, піддано побиттям та тортурам та цитата: -«Вот такая вот правда о «добровольном переходе» наших сотрудников на «службу в правоохранительные ограни республики» особисто спростовує інформацію про ніби то зраду зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яку зокрема було опубліковано ОСОБА_3
09.11.2020 на електронну адресу відповідача була надіслана скарга щодо змісту та недостовірності від імені позивачів, у якій відповідача було повідомлено про порушення їх права та пред"явлена вимога видалити та спростувати дану недостовірну інформацію у той самий спосіб, яким вона була оприлюднена, але відповідач відмовився .
Просить визнати інформацію, що міститься у відеозаписі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» поширеному ОСОБА_3 на своєму YouTube-каналі недостовірною та зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію поширену ним на своєму YouTube-каналі шляхом публікації відеозапису під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» ІНФОРМАЦІЯ_4 у той же спосіб, у який вона була поширена.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Згідно статті 34 Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України, право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним.
При розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексу України (далі ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року N 2782-XII Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII Про інформацію, від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.
Крім того, враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя.
Пленумом ВСУ, Постанова № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. (Пленум ВСУ, Постанова № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію"(2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суд вважає, що інформація викладена ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді відеозапису під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» ІНФОРМАЦІЯ_6, у описі до якого зазначено наступне твердження: «Как два офицера Гаи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стали предателями и перешли на сторону ДНР» допускає можливість верифікації( перевірки на предмет відповідності дійсним фактам), і судом враховано, що будь - яких доказів відповідачем щодо достовірності даної інформації суду не надано. А тому суд вважає, що дана інформація є такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів.
Згідно зі статтею 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Главою 22 Цивільного кодексу України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ділова репутація входить до обсягу прав, гарантованих статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 52 рішення у справі «Frisk and Jensen проти Данії»).
Зокрема, у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини «Єісаб проти Швейцарії» визначено, що будь-яка особа, яка здійснює своє право на свободу вираження поглядів, бере на себе і відповідальність за свої дії, межі якої залежать від конкретної ситуації. Іншими словами, ніхто не може бути звільнений від відповідальності за необґрунтовані, безпідставні звинувачення інших осіб. Стаття 10 Конвенції, яка гарантує свободу вираження поглядів, захищає осіб від відповідальності тільки тоді, коли вони діють добросовісно.
Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і з зазначених позивачем підстав, та виходячи з наданих доказів і встановлених на їх підставі конкретних обставин та правовідносин, враховуючи, що відповідачем не подано жодних доказів щодо достовірності викладеної ним інформації, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 1-13, 76-82, 95, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 16, 200,201, 210, 277, 297, 299 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації - задоволити.
Визнати інформацію, що міститься у відеозаписі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» поширеному ОСОБА_3 на своєму YouTube-каналі недостовірною.
Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію поширену ним на своєму YouTube-каналі шляхом публікації відеозапису під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» ІНФОРМАЦІЯ_4 у той же спосіб, у який вона була поширена.
Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Н.Ф. Карабаза