Справа № 522/3048/19
Провадження №1-кп/522/1441/21
31 травня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12019160500000485 від 01.02.2019р. стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Азербайджан, Ханларського району, с. Азізбеково, азербайжанця за національністю, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
перекладача - ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-
31.01.2019 року, близько 11:30 години, ОСОБА_12 знаходився у відділенні «УКРГАЗБАНК», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 7, де помітив на дивані у касовому залі залишений гаманець, належний ОСОБА_8 . В той час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а предметом свого злочинного посягання він визначив вищевказаний гаманець.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_3 наблизився до дивану, де знаходився гаманець, та, переконавшись, що його дії непомітні для оточуючих та мають таємний характер, сховав його собі під куртку.
Розуміючи протиправність своїх дій, з метою уникнення бути викритим ОСОБА_12 , покинув приміщення банку, при цьому таємно заволодівши гаманцем ОСОБА_8 , в якому знаходились водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також грошові кошти в сумі 2000 грн. та 200 евро (станом на 31.01.2019 одне евро еквіваленте 31.7218 гривням), тобто 6476, 36 грн.
Вказаним кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_8 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 8 344 гривні 36 копійок.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не визнав.
Обвинувачений ОСОБА_12 пояснив суду, що дійсно 31.01.2019р. перебував в приміщенні банку «Укргазбанк», так як сплачував грошові кошти за розмитнення автомобілю, проте потерпілу в приміщенні банку не бачив, гаманець потерпілої на дивані не бачив, майно потерпілої не викрадав. Обвинувачений ОСОБА_12 підтвердив той факт, що на відезапису від 31.01.2019р. зображений саме він, проте заперечує той факт, що відеозапис, як на його думку, містить відомості, що саме він викрав майно потерпілої ОСОБА_8 . З потерпілою ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_13 не має будь - яких відносин, для його обумовлення. Гадає, що потерпіла та свідок вказали на нього, як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тому що він азербайджанець, кавказець.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_8 пояснила, що 31.01.2019р., близько 11.00 години, перебувала в приміщенні відділення «Укргазбанк», розташованого по вул. Пушкінська, 7 в м. Одесі, де сплачувала банківські платежі. В процесі сплати, вона на деякий час присіла на диван, розташований у холі банку, а потім підійшла до вікна, розмовляючи по мобільному телефону, залишивши при цьому гаманець на дивані.
Через деякий час невідомий чоловік та жінка, які напередодні стояли у черзі в касу за потерпілою, вийшли з приміщенні банку, натомість ОСОБА_8 виявила зникнення свого гаманця, в якому знаходилось 2000 гривень та 200 Євро. Після чого, ОСОБА_8 звернулась до працівника охорони банку. На наданому охоронцем відеозапису з камер зовнішнього спостереження було видно, як невідомий чоловік, який виявився обвинуваченим ОСОБА_14 , з невідомою жінкою, присіли на диван, та через деякий час ОСОБА_12 взяв в руки із дивану гаманець потерпілої та поклав його собі ззаду в штани, прикривши курткою, після чого вийшов з приміщення банку.
В подальшому було встановлено, що ОСОБА_12 в банку здійснював сплату за розмитнення автомобілю, тому залишив в банку свої анкетні дані. На місці розмитнення машини працівниками поліції було затримано ОСОБА_15 .
В подальшому потерпілій ОСОБА_8 невідомим чоловіком було повернуто гаманець без грошей, проте із документами.
Цивільний позов щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_16 матеріальної шкоди в сумі 8344, 36 грн., та моральної шкоди в сумі 100000 гривень, потерпіла ОСОБА_8 підтримала в повному обсязі.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що він працює завідуючим сектором охорони та режиму відділу банківської безпеки ООД «Укргазбанк». В кінці січня 2019 року до них звернулась клієнт банку, тобто потерпіла ОСОБА_8 , та повідомила про викрадення в приміщенні банку її гаманця. Шляхом перегляду відеозапису з камер спостереження вбачалося, що чоловік, якого свідок ОСОБА_13 опізнав як обвинуваченого ОСОБА_16 , сів на диван, де напередодні сиділа потерпіла, взяв в руки гаманець, який вона залишила на дивані, та таємно його викрав, поклавши гаманець собі за куртку. Як повідомив свідок ОСОБА_13 , відеозапис був гарним на якість, у зв'язку з чим було чітко видно як особу, яка вчинила злочин, так і сам процес вказаної крадіжки.
Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеозапис з камер зовнішнього спостереження з місця вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2019р., відповідно до якого вбачається, як обвинувачений ОСОБА_12 знаходився в приміщенні банку АТ «Укргазбанк», після чого сів на диван, де напередодні сиділа потерпіла ОСОБА_8 та викрав залишений нею гаманець, після чого зник з місця вчинення злочину.
Також, суд дослідив письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_16 в інкримінованому йому злочині, а саме:
-копія витягу з ЄРДР №12019160500000485 від 01.02.2019р., відповідно до якого 31.01.2019р. до чч Приморського ВП надійшла заява від потерпілої ОСОБА_8 , у якій вона просить вжити заходи правового характеру до невстановленої особи, яка 31.01.2019р. близько об 11.00 годині в приміщенні банку, шляхом вільного доступу таємно викрала гаманець з грошовими коштами потерпілої в сумі 2000 гривень та 200 євро, а також з документами;
-рапорт інспектора - чергового Приморського ВП від 31.01.2019р. щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_8 ;
-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2019р. від ОСОБА_8 ;
-протокол огляду місця події від 31.01.2019р. відділення «Укргазбанк», розташованого по вул. Пушкінська,7 в м. Одесі;
-протокол огляду предмету від 07.02.2019р. - цифрового диску з відеофайлом з камер відеоспостереження приміщення банку «Укргаз банк» по вул. Пушкінська, 7 в м. Одесі;
-постанова про визнання речовим доказом від 07.02.2019р., а саме цифровий диск з записом з камер відеоспостереження приміщення банку «Укргазбанк», розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 7 в м. Одесі;
-заява ОСОБА_8 про надання слідству в якості речового доказу гаманця, який в неї було викрадено 31.01.2019 р. та повернуто цього ж дня невідомим чоловіком;
- протокол огляду предмету від 07.02.2019р., а саме гаманця, наданого потерпілою ОСОБА_8 ;
-постанова про визнання речовим доказом від 07.02.2019р., а саме: жіночого гаманця блакитно - сірого кольору, 2 картки «ПриватБанку», водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_8 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
-заява ОСОБА_8 про отримання на зберігання гаманця;
-протокол пред'явлення особи для впізнання від 11.02.2019р. за участю свідка ОСОБА_13 , відповідно до якого останній опізнав обвинуваченого ОСОБА_16 як особу, яка відповідно до відеозапису від 31.01.2019р., викрала гаманець потерпілої ОСОБА_8 з приміщення банку;
-постанова про призначення групи прокурорів від 01.02.2019р.;
-постанова про залучення захисника від 18.02.2019р. - адвоката ОСОБА_10 ;
-протокол роз'яснення прав на захист від 18.02.2019р.;
-протокол роз'яснення мови, якою здійснюється кримінальне провадження від 18.02.2019р.;
-копія позовної заяви потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_16 на її користь матеріальної шкоди в сумі 8344, 36 грн. та моральної шкоди в сумі 100000 гривень.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні викладені вище докази вчинення злочину ОСОБА_14 за ч. 1 ст.185 КК України, суд, керуючись законом, оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого
ОСОБА_3 урахуванням викладеного, доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_12 не винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, є неспроможними та такими, що спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 , а також відеозаписом з камер зовнішнього спостереження з місця вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2019р.
Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 підтвердила той факт, що опізнала обвинуваченого ОСОБА_16 як чоловіка, який 31.01.2019р. спочатку стояв за нею у черзі до каси, а потім на відеозаписі бачила, як він викрав її гаманець, який вона залишила незадовго до викрадення на дивані в залі будівлі банку «Укргазбанк».
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 опізнав обвинуваченого ОСОБА_16 як особу, яка відповідно до відеозапису від 31.01.2019р., вчинила викрадення гаманця потерпілої ОСОБА_8 , який вона залишила на дивані незадовго до викрадення.
Крім того, відповідно до відеозапису від 21.01.2019р. вбачається, як потерпіла ОСОБА_8 знаходилась в приміщенні банку «Укргазбанк», розташованому по вул. Пушкінська, 7 в м. Одесі. Стоячи біля каси, ОСОБА_8 викладала свої речі біля себе. Позаду неї в черзі стояв обвинувачений ОСОБА_12 та невідома жінка. Після здійснення операції, ОСОБА_8 сіла на диван в залі банку, шукаючи щось в своїх документах, після цього встала та відійшла в іншу залу банку, розмовляючи по телефону, залишивши гаманець на дивані. У цей час ОСОБА_12 та невідома жінка сіли на тому ж місці дивана, де сиділа ОСОБА_8 , і в той час, коли невідома жінка була зайнята переглядом записів у своєму телефоні, ОСОБА_12 , взявши в руки гаманець потерпілої ОСОБА_8 , який вона залишила на дивані, засунув його собі позаду за куртку. Після чого невідома жінка та обвинувачений ОСОБА_12 вийшли з будівлі банку, при цьому обвинувачений тримав куртку рукою. Після того, як обвинувачений встав із дивану, гаманця на дивані вже не було.
Таким чином, зазначені докази є послідовними, належними, допустимими та у своїй сукупності такими, що не викликають сумнівів щодо їх достовірності.
Крім того, за загальним визначенням крадіжка (таємне викрадення чужого майна) як злочин проти власності, це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Крадіжку потрібно вважати закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
Так, судом за результатами дослідження доказів у кримінальному провадженні, зокрема показань показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_13 , а також відеозапису з камер зовнішнього спостереження з місця вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2019р. встановлено, що ОСОБА_12 таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_8 , а в подальшому набув право розпоряджатися майном потерпілої, покинувши місце вчинення кримінального правопорушення.
Факт перебування у приміщенні банку 31.01.2019р. та те, що на відеозапису відображені його дії, обвинувачений ОСОБА_17 заперечував, вказавши, що в приміщенні банку перебував, на дивані сидів, проте ніякого гаманця потерпілої не викрадав.
Оцінюючи позицію обвинуваченого ОСОБА_16 , щодо невизнання своєї вини в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, суд вважає її неспроможньою, такою, що обрана з метою пом'якшити обвинуваченим свою долю, уникнути покарання за вчинений злочин
Крім цього, клопотання сторони захисту обвинуваченого про визнання недопустимими доказів, зібраних слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 в рамках кримінального провадження №1201916050000485 від 01.02.2019р. та клопотання про визнання недопустимим доказом в рамках кримінального провадження, а саме диску з відеозаписом з камер відеоспостереження банку «Укрназбанк» від 31.01.2019р. не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, клопотання сторони захисту та пояснень прокурора, встановлено, що заяву про вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2019р. від ОСОБА_8 складено слідчим Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_19
01.02.2019р. реєстратором - слідчим Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 до ЄРДР за № 1201916050000485 від 01.02.2019р. внесені відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
01.02.2019р. т.в.о. начальника СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області доручив проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні слідчому ОСОБА_19 .
В подальшому слідчого ОСОБА_19 було звільнено з посади слідчого Приморського ВП в м. Одеси ГУНП в Одеській області.
Відповідно до витягу з ЄРДР про рух кримінального провадження 14.02.2019р. 0 09.17 годині, призначено слідчим ОСОБА_18 , яка прийняла справу до провадження 14.02.2019р. о 15.51 годині.
На підставі викладеного, доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, зібраних слідчим ОСОБА_18 є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 40 КПК України слідчий органу досудового розслідування уповноважений у тому числі доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
Так, відповідно до клопотання сторони захисту встановлено, що слідчий ОСОБА_19 в порядку ст. 40 КПК України надав доручення начальнику Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області доручити підпорядкованим йому співробітникам Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області виконати дії, у тому числі встановити наявність камер відеоспостереження на місці вчинення кримінального правопорушення та отримати їх копії.
01.02.2019р. начальник ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області направив до ООБ АБ «Укргазбанк» лист, в якому у зв'язку із розслідуванням кримінального провадження у найкоротші строки, просив надати відео з камер відеоспостереження.
Таким чином, здійснення процесуальної дії по збиранню доказів та отримання такого доказу, як відеодиск з записом з камер відеоспостереження відділення банку, відбулося в межах кримінального провадження, тобто після внесення відомостей в ЄРДР, а також після проведення огляду місця події, який проводився слідчим 31.01.2019р., що підтверджується протоколом огляду місця події.
Умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб'єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
Отже, диск відеозапису з камер спостереження ООБ АБ «Укргазбанк», може бути покладений в основу обвинувачення, оскільки був отриманий уповноваженою на те посадовою особою органу досудового розслідування з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому є допустимим (ст. ст. 86, 87, 93 КПК України).
Крім того, суд зазначає, що сторонами кримінального провадження, у тому числі стороною захисту, не заявлялись клопотання про проведення портретної чи відеотехнічної экспертизи, з метою спростування належності відеозапису та змісту, яка вона містить.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_16 містять склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_20 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має позитивну характеристику за місцем мешкання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України,- не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України,- не встановлено.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_20 покарання у виді арешту, з урахуванням положень ч. 1 ст. 5 КК України, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого ОСОБА_16 , буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_14 нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
На підставі викладеного позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 щодо стягнення з ОСОБА_16 на її користь матеріальних збитків в сумі 8344,36 грн.,- підлягають задоволенню, як аргументовані в повному обсязі.
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_16 на користь потерпілої ОСОБА_8 , суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер немайнової шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого.
Таким чином, цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_8 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги потерпілої у частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди є частково обґрунтованими, так як потерпілій завдано моральної шкоди, яка виражається у нетривалих зайвих незручностях у суспільному житті. При таких обставинах суд вважає доказаним факт спричинення потерпілому моральної шкоди, та вважає що розмір цієї шкоди повинен становити 2000 (дві тисячи) гривень, які слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої.
Посилання представника потерпілої ОСОБА_8 про те, що потерпіла: отримала душевні страждання, в результаті неправомірних дій обвинуваченого у потерпілої і досі порушені нормальні життєві умови, що проявляються у побоюванні сторонніх осіб чоловічої статті, впродовж тривалого часу зверталась до родичів з проханням супроводжувати її та острахом знаходитись серед невідомих осіб, не обґрунтовані. Так, відповідно до обвинувального акту стосовно ОСОБА_16 , встановлених обставин в ході досудового розслідування та судового розгляду справи, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_8 , а також відповідно до огляду відеозапису від 31.01.2019, вилученого з місця вчиненого кримінального правопорушення, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_12 вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 шляхом ВІЛЬНОГО доступу до нього, а саме таємно привласнив майно ОСОБА_8 , яке потерпіла, самовільно, завдяки своїм халатним діям, залишила на дивані в приміщенні банку «Укргазбанк». Кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_12 вчинив без застосування фізичних, душевних, психічних дій стосовно потерпілої ОСОБА_8 . Дії обвинуваченого ОСОБА_21 не були тривалими, про що свідчить поведінка ОСОБА_16 , який одразу після вчинення кримінального правопорушення покинув приміщення банку, при цьому також не спілкувався з потерпілою.
Крім того, доводи представника потерпілої, що після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_8 стала замкненою, недовірливою та тривожною особою, яка важко наладжує контакт з іншими людьми, також не є доведеними.
Таким чином, стороною захисту не обґрунтовано розмір стягнення суми моральної шкоди в сумі 100000 гривень. Клопотань, щодо призначення психологічної експертизи з метою встановлення факту завдання моральної шкоди та визначення розміру грошової компенсації, стороною захисту до суду заявлено не було.
Прокурором цивільний позов не заявлявся.
Судові витрати у справі,- відсутні.
Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили, після набрання вироком законної сили - направити обвинуваченого в установу для виконання покарань для виконання покарання у виді арешту.
Термін відбування покарання обчислювати з моменту направлення ОСОБА_16 в установу виконання покарань для виконання покарання у виді арешту.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 завдану моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду у сумі 8344 (вісім тисяч триста сорок чотири) гривні 36 (тридцять шість) копійок.
Речові докази по даному кримінальному провадженню:
- ДВД-диск з відеозаписом від 31.01.2019р.,- зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- жіночий гаманець блакитно - сірого кольору, 2 картки «ПриватБанку», водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_8 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - повернуті потерпілій ОСОБА_8 під зберігальну розписку,- вважати повернутими потерпілій ОСОБА_8 за належністю.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
31.05.2021