17 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/749/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Свергун О.Б.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріі Україна”, 03022, м. Київ, вул. Смольна, 9Б
до відповідача Приватно-орендного підприємства “Тернопільське”, 48123, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Дворіччя
про стягнення 367 999,36грн., із яких: 213 327, 75грн. - сума основного боргу, 50 248,31грн. - сума пені, 50 756,25грн. - сума річних, 48000,00 грн. - сума штрафу, 5 667,05грн. - сума інфляційних втрат.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Ухвалою суду від 07.12.2020р. позовну заяву №б/н від 27.11.2020р. (вх. №870 від 02.12.2020р.) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 05.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 02.02.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
Ухвалою суду від 02.02.2021р. оголошено протокольну перерву на 26.02.2021р., для надання можливості позивачу надати додаткові докази на підтвердження суми заборгованості. Сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні 26.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, зобов'язано сторони провести звірку розрахунків, оголошено протокольну перерву до 19.03.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
Ухвалою суду від 19.03.2021р. задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача доказів та оголошено протокольну перерву у судовому засіданні на 06.04.2021р. Представник позивача повідомлений під розписку, а ухвала суду згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта” не отримана відповідачем, станом на 31.03.2021р “відправлення прямує до точки/видачі доставки”.
Ухвалою суду від 06.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
У судовому засіданні 27.04.2021р. відкрито розгляд справи по суті, проте не заслуховувався представник позивача, враховуючи, що відповідач не забезпечив участі у судовому засіданні представника, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 18.05.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
Ухвалою суду від 18.05.2021р. оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті на 28.05.2021р., яку занесено у протокол судового засідання та здійснено виклик у судове засідання представника відповідача, враховуючи необхідність надання пояснень по розрахунках та сумі боргу. Представник позивача про дату наступного засідання повідомлений у судовому засіданні під звукозапис, відповідач належним чином не повідомлений, ухвала суду, яка згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта” не отримана, остання дія станом на 26.05.2021р. “відправлення прямує до точки видачі/доставки”.
Ухвалою суду від 28.05.2021р., суд продовжив строк розгляду справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні, з викликом представника Приватно-орендного підприємства “Тернопільське” у судове засідання на 08.06.2021р., шляхом постановлення та направлення відповідної ухвали на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному Реєстрі (48123, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Дворіччя) та для відома керівнику підприємства - Когут Ігорю Романовичу (46002, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Весела, буд. 19), шляхом направлення судової повістки. Представник позивача повідомлений під звукозапис про дату та час наступного судового засідання, відповідач та керівник підприємства - ухвалою суду отриманою 04.06.2021р. та 03.06.2021р. відповідно.
У судовому засіданні 08.06.2021р., проведеного за участі представників позивача і відповідача, постановлено ухвалу про оголошення перерви на 11.06.2021р., яку занесено у протокол судового засідання для надання можливості позивачу підтвердити повідомлену представником відповідача інформацію про оплату 07.06.2021р. суми боргу 213 327, 75грн.та відреагувати на усне клопотання представника відповідача щодо зменшення санкцій та річних. Представники сторін про дату судового засідання повідомленні під звукозапис та під розписку.
Представник позивача, через електронну пошту суду, подав клопотання №б/н від 09.06.2021р., (вх. №4866 від 09.06.2021р.) про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі доказів та матеріалів, повідомивши, що відповідачем погашено суму боргу 213 327, 75грн. платіжним дорученням №500 від 07.06.2021р., а в частині позовних вимог, що не була погашена відповідачем, позивач просить позов задовольнити повністю та при вирішенні питання про зменшення неустойки врахувати правові висновки КГС ВС у Постанові від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.
Відповідач подав письмову заяву №б/н від б/д (вх. №49550 від 11.06.2021р.) про зменшення розміру пені, штрафу та річних до 10% від заявлених, надавши при цьому фінансовий звіт підприємства та акт звірки розрахунків, з доказами направлення таких на електронну адресу позивача.
У судовому засіданні 11.06.2021р., для уточнення інформації, яка міститься у актах звірки розрахунків, наданих доказах на виконання умов договору, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 17.06.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні повідомлений під розписку про дату та час наступного судового засідання, а позивач - ухвалою суду.
Представник позивача подав 17.06.2021р. заяву про виконання ухвали суду №б/н від 16.06.2021р., в якій просить здійснювати розгляд справи по суті призначений на 17.06.2021р. без представника ТОВ “Агрії Україна” та задовольнити позовні вимоги в частині, що не були погашені відповідачем , а саме в сумі 154 671,61 грн., з яких 50 248,31 грн. - пеня, 50 756,25 грн. - річні, 48 000,00 грн. - штраф та 5 667,05 грн. інфляційних нарахувань.
Позивач, його представник, підтримав заявлені обґрунтування на підтвердження позовних вимог, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по Договору купівлі-продажу №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. та Специфікації до нього, а саме щодо проведення платежів у строк не пізніше 30.10.2019р. за отриманий товар поставлений позивачем по видаткових накладних на загальну суму 480 000,00 грн., які підписані представниками сторін без заперечень. Відповідачем проведено часткове виконання грошових зобов'язань по договору, а саме: - згідно листа відповідача б/н від 29.11.2019р. зараховано в якості оплати за Специфікацією №1 ЗП від 07.09.2018р. до Договору№19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. переплату по іншому договору в сумі - 250 157,83 грн.; - 31.01.2020р. сплачено 50 000.00грн., підтвердженням чого є виписка по рахунку банку, разом з тим зараховано у погашення по даному Договору 16514,42 грн.
При цьому, представник позивача пояснив, що у зв'язку із неможливістю чітко ідентифікувати призначення платежу від 31.01.2020р. на суму 50 000,00 грн. та відсутністю будь-яких пояснень чи звернень з боку відповідача, позивачем 33 485,58 грн. (із 50 000,00 грн.) зараховано у погашення простроченої заборгованості клієнта за послуги надані Товариством за договором АОП069 від 19.12.2017р., що підтверджується Актом звірки розрахунків за період 2018 року між ТОВ “Агроскоп Інтернешнл” і ПОП “Тернопільське” та Довідкою № 5 відж 26.01.021р.
Актом звірки розрахунків за період з 07.09.2018р. по 01.03.2021р. за Договором №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. підтверджено зазначені платежі та відповідач підтвердив залишок основного боргу в сумі 213 327,75грн. його сплатою 07.06.2021р.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару позивачем на підставі п.п. 6.1, 6.2 Договору та відповідно до вимог чинного законодавства нарахована пеня в розмірі 50 248,31 грн., штраф в розмірі 10% від несплаченої вартості товару в сумі 48 000 грн., інфляційні нарахування в сумі 5667,05 грн. та 20% річних в розмірі 50 756,25 грн., які просить суд задовольнити.
Позивач заперечив щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та річних до 10% від заявлених, з підстав, наведених у заяві б/н від 09.06.2021р., зокрема, що питання зменшення судом позовних вимог, є правом суду, а не обов'язком і може стосуватись тільки неустойки (штрафу і пені) але не усіх інших вимог, а тривалість порушення зобов'язань та відсутність доказів існування у відповідача критичних фінансових труднощів нівелює саме значення неустойки, як невідворотності для порушника.
Відповідач, його представник, не заперечує щодо наявності боргу але не у сумі заявленій позивачем, при цьому звертає увагу суду на наступне: - у зв'язку із зміною власника та аудиті фінансово-господарської діяльності, встановлено факт заборгованості ПОП “Тернопільське” перед ТОВ “Агроскоп Інтернешнл” (ТОВ “Агрії України”) в сумі понад 8 млн. грн., а за період з лютого 2018 року по червень 2021 року ПОП “Тернопільське” здійснило оборот на суму понад 12 млн. грн., в тому числі відбувалось погашення боргу попередніх власників підприємства. Відповідно до листа б/н від 29.11.2019р. директор підприємства Когут І.Р. просив зарахувати переплату по іншому Договору №18 НХ 01 ТЕТО від 09.08.2017р. , як оплату за Специфікацією №1 ЗП від 07.09.2018р. до Договору№19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. в сумі - 250 157, 83 грн.
Станом на 16.06.2021р. існує заборгованість ТОВ “Агрії Україна” перед ПОП “Тернопільське” в сумі 33485,58 грн., а саме 31.01.2020р. здійснено платіж згідно платіжного доручення №114 від 31.01.2020р. в сумі 50000грн., з яких згідно акту звірки 16514,42 грн. включено в акт звірки, а 33485,58 грн. - невідображені. У зв'язку із повним погашенням відповідачем 07.06.2021р. суми основного боргу згідно платіжного доручення №500 від 07.06.2021р. на суму 213 327,75 грн., з огляду на те, що позивачем не подано будь-яких доказів понесення збитків в результаті несвоєчасного виконання договірних зобов'язань з боку відповідача, зважаючи на майновий стан відповідача (збитковість підприємства, неспіврозмірність заявлених до стягнення санкцій) , враховуючи норми ст. 83 ГК України, ст. 233 ГПК України, ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір пені, штрафу та річних до 10% від заявлених, надавши Баланс та Звіти про фінансові результати підприємства за 2019-2020 роки з квитанціями №2 від 29.02.2020 року, від 01.03.2021р. про прийняття ДПС.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин, який в подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392, від 22.07.2020 р. № 641, від 13.10.2020 р. №956, від 09.12.2020р. № 1236, від 17.02. 2021 р. № 104 та від 16.06.2021р. №611 продовжено до 31 серпня 2021 року.
Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процессуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” ((змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрії Україна” дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 22.09.2020р. (Продавець)) та Приватно-орендним підприємством “Тернопільське” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р.(додаткова угода “Про умови поставки” від 07.09.2018р., далі Договір), згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в Специфікації - Додатку до даного Договору, яка становить його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов Договору;
- ціна на товар є договірною; ціна товару вказується в Специфікаціях - в еквіваленті долара США/Євро до гривні або тільки в гривні за Правилом визначення курсу валют за Договором. Дана ціна Товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах Договору (п.п. 2.1, 2.2 Договору);
- графік оплати вказується в додатках до Договору; оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця на підставі умов даного Договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця. В платіжному документі Покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладеного Договору, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення Продавцем). Відсутність виписаного Продавцем рахунку-фактури не звільняє Покупця від оплати за товар. В іншому випадку Продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості Покупця по всім іншим зобов'язанням. Якщо у Покупця існує дебіторська заборгованість, то платіж незалежно від його призначення зараховується в першу чергу на погашення існуючої дебіторської заборгованості (п.п. 2.3, 2.4Договору);
- у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі , він сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми (п. 6.1 Договору);
- в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (п. 6.2 Договору);
- сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє Покупця від виконання своїх зобов'язань за Договором і не позбавляє Продавця права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України (п. 6.4 Договору);
- до вимог про стягнення штрафних санкцій за Договором строк позовної давності складає 3 роки. Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 6.5 Договору (п.п.6.5, 6.6 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до остаточного виконання (п. 8.1 Договору).
Відповідно до даних Специфікації від 07.09.2018р. (Додаток 1 НК до Договору) поставляється 40 тонн Етана насіння озимої пшениці І репр. (біг-бег 1000 кг), ціна за одиницю виміру 10 000,00 грн., сума 480 000,00 грн., кінцевий строк поставки Товару - 12.09.2018р., повний розрахунок за товар здійснюється Покупцем не пізніше 30 жовтня 2019 року, до даного Додатку п. 2.2 Договору не застосовується.
На виконання зобов'язань за Договором Товариство поставило підприємству насіння Етана озимої пшениці І репр. (біг-бег 1000 кг) в кількості 20 тонн на загальну суму 480 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №АІ000025494 від 10.09.2018р., на суму 240 000,00 грн., №АІ000025634 від 11.09.2018р. на суму 240 000,00 грн., які підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи яких засвідчені печатками товариства та підприємства, та які містять застереження, що покупець претензій до кількості і якості одержаного товару не має, сертифікат якості отримав.
На виконання вимог Податкового кодексу України, ТОВ “Агроскоп Інтернешнл” на поставлений покупцю товар, складено та зареєстровано податкові накладні №253 від 10.09.2018 на суму 240 000,00 грн. та №965 від 11.09.2018р. на суму 240 000,00 грн., які прийнято та зареєстровано за реєстраційними номерами 9195502789 від 12.09.2018р., 9204044429 від 21.09.2018р., підтвердженням чого є квитанції про реєстрацію податкових накладних .
Між сторонами складено акти звірки взаєморозрахунків за період 2018рік та за період 07.09.2018р.-01.03.2021р., які підписані бухгалтером ТОВ “Агроскоп Інтернешнл” та директором ПОП “Тернопільське”, підписи яких засвідчені печатками, зокрема, за Додатком №1 НК від 07.09.2018р. (специфікація) до Договору №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р., відповідно до якого розмір загальної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 11.09.2018р. склав 480 000,00 грн.
Позивачем, в рахунок оплати вартості товару по Договору зараховано: - 250 157, 83 грн., враховуючи листа ПОП “Тернопільське” б/н від 29.11.2019р. (про перенесення переплати за договором №18 НХ 01 ТЕТО від 09.08.2017р. на Договір №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. на специфікацію №1 НК від 07.09.2018р.); - 16 514,42грн., враховуючи п. 2.4 Договору, із перерахованої 31.01.2020р. суми 50 000,00 грн. платіжним дорученням №114 від 31.0.2020р., решта суми 33 485,58 грн. - зараховано у погашення боргу відповідача за договором №АОП069 від 19.12.2017р., за даними бухгалтерської Довідки ТОВ “Агрії” №5 від 26.01.2021р.
Тобто, сума оплати за даними бухгалтерського обліку позивача складає - 266 514,42 грн., а сума боргу - 213 327,75 грн., що стало підставою для звернення до суду.
У процесі розгляду справи відповідач перерахував згідно платіжного доручення №500 від 07.06.2021р. на рахунок позивача 213 327,75 грн. боргу з призначенням платежу: оплата згідно Договору №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р.
Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, порядок укладення, виконання яких регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Господарського кодексу України (далі ГК) та інших нормативних актів законодавства;
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, що кореспондується зі ст. 601 ЦК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до даних норм, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також, зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Крім того, умовою, за наявністю якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.
Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки приписами даної норми передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань",правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19)
Матеріалами справи підтверджено:
- за даними Акту звірки взаєморозрахунків за період 2018 рік, сторони у період з 2016 по 2018 роки перебували у договірних стосунках по 9-ти договорах, у тому числі і за спірним договором купівлі-продажу, із оборотом товарних операцій: станом на 01.01.2018 борг складає 22 663 680,68грн., станом на 31.12.2018р. сума поставки 17 474146,56грн., сума оплати 19 253 464,29грн., сума боргу 20 884 362,95грн.;
- за даними Акту звірки взаєморозрахунків станом за період з 07.09.2018р. по 01.03.2021р. борг за спірним договором складає 213 327,75грн.;
- за заявою ПОП «Тернопільське» б/н від 29.11.2019р. позивачем зараховано в погашення боргу, шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (наявної переплати по Договору №18 НХ 01 ТЕТО від 09.08.2017р. ) 250 157,83грн., яка відображена у Акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2021р.;
- із перерахованої 31.01.2020р. суми 50 000,00 грн. ( згідно платіжного доручення (№411 від 31.01.2020р.), позивачем зараховано в погашення боргу по Договору №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. - 16 514,42грн., про що зазначено у Акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2021р, та в бухгалтерській довідці ТОВ «Агрії» №5 від 26.01.2021р.;
- відповідач перерахував на рахунок позивача згідно платіжного доручення №500 від 07.06.2021р. заявлену у позовній заяві суму боргу 213 327,75 грн., зазначивши призначення платежу: оплата згідно Договору №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р.
Отже, станом на дату винесення рішення позовні вимоги в частині стягнення суми боргу оплачені.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи оплату відповідачем 213 327,75 грн. заборгованості за отриманий товар, суд закриває провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору.
Щодо інших позовних вимог, то враховуючи встановлений у Специфікації від 07.09.2018р. строк виконання грошового зобов'язання, а саме до 31.10.2019р., який відповідачем порушений, що ним не заперечується, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 50 248,31 грн. за період з 31.10.2019р. по 27.11.2020р., - 20% річних в сумі 50 576,25 грн. за період з 31.10.2019р. по 27.11.2020р., інфляційні нарахування в сумі 5 667,05 грн. за період листопад 2019р.-жовтень 2020р. та штраф в сумі 48 000,00 грн.
Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", враховуючи вищезазначені норми законодавства, перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу пеню, інфляційні нарахування, 20% річних та штрафу, встановив правомірність таких нарахувань на суми та періоди: - 33 820, 88 грн. пені з 31.10.2019р. по 30.04.2020р.; - 50 756,25 грн. 20% річних з 31.10.2019р. по 27.11.2020р.; - 5667, 05 грн. інфляційних нарахувань з листопада 2019 року по жовтень 2020 року та 48 000,00 грн. - 10% штрафу.
Щодо заявленої позивачем суми пені в сумі 16 427,43 грн. за період з 01.05.2020р. по 27.11.2020р., то така не підлягає до задоволення, враховуючи приписи частини 6 статті 232ГПК України.
Суд, розглянувши заяву відповідача про зменшення пені, штрафу та 20% річних до 10% з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за можливе задовольнити його частково, зменшивши суми нарахувань до 20 % . При цьому, суд виходив із наступного.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначила, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається наявність обставин, що дають право суду частково задовольнити клопотання відповідача, зокрема:
- на обґрунтування клопотання відповідач надав докази важкого фінансового стану (збитковість підприємства), а саме Баланс (Звіт про фінансові результати) та Звіт про фінансові результати підприємства (Звіт про сукупний дохід) за 2019р. та 2020р. з квитанціями про прийняття Державною податковою службою України №2 від 29.02.2020р. та від 01.03.2021р., з яких вбачається, що фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2019р. - 16 450 тис. грн. та 2020рік - 5 200 тис. грн. збитку;
- за даними Актів звірки взаєморозрахунків у період 2018р. відповідачем проведено оплату на суму 19 253 464,29грн.;
- враховуючи переплату по інших договорах, позивач мав можливість виявити таку та запропонувати зустрічне зарахування суми 250157,83грн., не чекаючи заяви відповідача, тобто, позивач також користувався переплаченими коштами у межах Договору №18 НХ 01 ТЕТО від 09.08.2017р.;
- відповідно до даних Актів звірки взаєморозрахунків та даних поставки товару, товар поставлявся за наявності заборгованості по інших договорах, тобто позивач ішов на ризик здійснюючи поставку, розуміючи неспроможність відповідача здійснити своєчасно оплату за товар, а отже був обізнаний щодо платоспроможності останнього.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначені обставини справи, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, станом на день розгляду спору в суді заявлена до стягнення сума основного боргу погашена відповідачем в повному обсязі добровільно, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, суд, вважає за можливе зменшити суму пені, штрафу, процентів річних за час затримки розрахунку,стягнувши: 6 767,18 грн. пені (20%), 10 151,25 грн. річних (20%) та 9 600,00 грн. штрафу (20%). В решті частині стягнення пені, річних та штрафу відмовляє.
Щодо доводів відповідача про не відображення у актах звірки взаєморозрахунків зарахувань 33 485,58грн., сторони, враховуючи великий об'єм поставок, підписання без зауважень Актів звірки, мають можливість врегулювати дане питання ,при наявності розбіжностей, шляхом складання акту звірки розрахунків на підставі первинних бухгалтерських документів у порядку передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо вимоги позивача застосувати положення ч. 10 ст. 238 ГПК України та зазначити у рішенні суду про нарахування 20% річних на залишок основного боргу за Договором купівлі-продажу №19 НХ 09 ТЕТО від 07.09.2018р. починаючи з 28.11.2020р. і до моменту виконання рішення суду , запропонувавши формулу нарахування, то така є необґрунтованою, виходячи з наступного:
- згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу;
- у ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду зазначати про нарахування відповідних відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду або для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності ;
- на час ухвалення рішення у даній справі відсутні приписи законодавства України, зокрема формули розрахунку, які регулюють нарахування відсотків або пені, з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, а тому суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків чи застосовувати формулу нарахування запропоновану позивачем , а може застосувати лише передбачені законодавством приписи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України, зазначеної постанови стягується з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 5 273 грн. 63 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 42, 73-79, 86, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст. 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства “Тернопільське” (48123, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Дворіччя, ідентифікаційний код 31422351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрії Україна” (03022, м. Київ, вул. Смольна, 9Б, ідентифікаційний код 38948033) - 6 764 (шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 18 коп. пені, 10 151 (десять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 25 коп. - річних, 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. штрафу, 5 667 (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 05 грн. - інфляційних втрат та 5 273 (п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 213 327,75 грн. 00 коп. боргу закрити.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 06 липня 2021 року.
Суддя М.С. Стадник