ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/671/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до відповідача: Приватного акціонерного товариство "Івано-Франківськторф"
про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного користування надрами в сумі 1249066,50 грн,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 ;
від відповідача: ОСОБА_2 .
Встановив: Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного користування надрами в сумі 1249066,50 грн.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
За наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/671/20, Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.08.2020, встановив строк для подачі заяв по суті спору (ухвала про відкриття провадження у справі від 04.08.2020).
26.08.2020, від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 10912/20), який прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи (том 1, а.с. 41-54).
Також 26.08.2020 від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 12572/20) про призначення експертизи згідно якого відповідач просить суд призначити у даній справі комплексну земельно-технічну та інженерно-екологічну судову експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
08.09.2020, від позивача надійшла відповідь на відзив на позов (вх. № 11642/20), яка прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи (том 2, а.с. 21-38).
15.09.2020, від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12001/20), яке прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи (том 2, а.с. 104-111).
05.11.2020, в судовому засіданні відповідачем подано суду додаткові пояснення у справі (вх. № 15166/20), які долучені судом до матеріалів справи (том 4, а. с. 1-3) та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 350/1559/20, 1-кп/350/173/2020 по обвинувальному акту у КП 12016090220000289 від 01.10.2016 (вх. № 17104/20; том 4, а.с. 10-11); судом поставлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні даного клопотання.
13.11.2020, позивачем подано заперечення на додаткові пояснення (вх.№ 15612/20), які судом приєднано до матеріалів справи (том 4, а.с. 20-24).
Ухвалою суду від 16.11.2020 задоволено клопотання відповідача (вх.№ 12572/20 від 26.08.2020 ) та призначено у справі комплексну земельно-технічну та інженерно-екологічну судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; підготовче провадження у справі зупинено на час проведення експертизи; судову експертизу не проведено, матеріали справи повернуто до Господарського суду Івано-Франківської області, при цьому Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повідомив про неможливість проведення судової експертизи з огляду на відсутність фахівців з необхідною кваліфікацією.
Ухвалою суду від 14.01.2021 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначене на 28.01.2021.
20.01.2021, від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії рішення по справі № 300/2536/20 від 15 грудня 2020 року; копія рішення долучена до матеріалів справи (том 4, а.с. 56-62).
25.01.2021, від позивача надійшло клопотання про долучення доказів; клопотання позивача задоволено, подані докази приєднано до матеріалів справи (том 4, а.с. 69-95).
08.02.2021, від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 909/671/20 до набрання законної сили у справі № 300/2536/20 та пояснення щодо клопотання позивача про долучення доказів від 25.01.2021, яке долучено судом до матеріалів справи (том 4, а.с. 143-148).
09.02.2021, від позивача надійшло клопотання про витребування доказів; суд відмовив у задоволенні клопотання позивача.
12.02.2021, відповідачем подано заяву про долучення документів матеріалів справи; клопотання відповідача задоволено, подані докази приєднано до матеріалів справи (том 4, а.с. 169-170).
Також 12.02.2021 відповідачем подано клопотання про виклик свідка та клопотання про призначення у справі комплексної земельно-технічної та інженерно-екологічної судової експертизи; судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка; 17.02.2021, в судовому засіданні, відповідач відмовився від поданого клопотання про призначення у справі комплексної земельно-технічної та інженерно-екологічної судової експертизи.
05.03.2021, від позивача надійшли додаткові пояснення щодо долучених доказів, які приєднано до матеріалів справи (том 4, а.с. 206-216).
15.03.2021, від відповідача надійшли заперечення та пояснення у відповідь на додаткові пояснення позивача, які приєднано до матеріалів справи (том 5, а.с. 1-82).
26.05.2021, від відповідача надійшли заяви про долучення доказів до матеріалів справи; суд приєднав до матеріалів справи подані відповідачем документи (том 5, а.с. 104-112).
Протокольною ухвалою суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2021; хід підготовчого провадження та розгляду справи по суті викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та протоколах судових засідань.
23.06.2021, розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить суд задоволити позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу з підстав викладених письмово у позовній заяві (том 1, а.с. 1-10), відповіді на відзив на позов (том 2, а.с. 21-38), запереченнях на додаткові пояснення (том 4, а.с. 20-24) та додаткових поясненнях (том 4, а.с. 206-216).
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає наступне:
- акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації при виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища та його дотримання;
- факт вчиненого відповідачем правопорушення виявлено та зафіксовано актом № 47, складеним за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеного за період з 21.05.2019 по 03.06.2019;
- підтвердженням факту користування надрами після закінчення дії спеціального дозволу також є лист Державної служби геології та надр України і звітний баланс запасів корисних копалин за 2018 рік за формою №5-гр, згідно яких за 2018 рік ПрАТ "Івано-Франківськторф" видобуло 6,1 тис. тон. Окрім того, згідно з Інформаційною електронною базою спеціальних дозволів на користування надрами ДНВП "Геоінформ України" Спеціальний дозвіл на користування надрами виданий ПрАТ "Івано-Франківськторф" за реєстраційним номером 1083 від 24 вересня 1997 року до 24.09.2017 року є недійсним та анульованим;
- порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними особами та особами без громадянства в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про надра регулюється Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 року №303 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.09.2011 року за № 1097/19835 (далі Методика). Пунктом 1.3 Методики визначено, що "Методика встановлює основні вимоги щодо порядку визначення заподіяних збитків і застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами". Факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (пункт 2.1). Збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр (пункт 3.1);
- відповідно до п. 3.2 Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Карпатського округу, за порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме - видобуток торфу за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, було проведено розрахунок збитків;
- згідно із Розрахунком розміру збитків від 31.07.2019 року, сума шкоди, яка заподіяна державі ПрАТ "Івано-Франківськторф" внаслідок самовільного користування надрами (торф) за межами населеного пункту с. Верхній Струтин на ділянці "Під бором" Рожнятівського району становить 1249066,50 грн.
Позиція відповідача.
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові Державної екологічної інспекції Карпатського округу з підстав викладених письмово у відзиві на позов (том 1, а.с. 41-54), запереченні на відповідь на відзив (том 2, а.с. 104-111), додаткових поясненнях у справі (том 4, а. с. 1-3), запереченні та поясненні у відповідь на додаткові пояснення позивача (том 5, а.с. 1-82).
Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначає наступне:
- згідно п.1.7. Методики, остання застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, у тому числі торфу загальною глибиною розробки понад два метри. Натомість, позивачем не встановлено фактичних даних щодо кількості гектарів на яких здійснювався видобуток торфу, кількості торфу та глибини розробки, не проводилось жодних інструментальних методів, отже розрахунок розміру збитків від порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами (торф) від 31.07.2019 року зроблений з грубим порушенням закону;
- потужність родовища без встановлення фактичних даних не може слугувати підставою для нарахування збитків, а застосування Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами є протиправним, якщо не зафіксована глибина розробки торфу понад два метри та не визначено шляхом замірів фактичну кількість незаконно видобутого торфу;
- для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду. Натомість, в діях ПрАТ "Івано-Франківськторф" відсутня протиправна поведінка, наявність шкоди, а також вина.
Обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів та доводів сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державною екологічною інспекцією Карпатського округу (надалі Позивач) у відповідності до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в період з 21.05.2019 року по 03.06.2019 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківськторф» на підставі наказу від 20.05.2019 року №53 та направлення на проведення планового заходу від 20.05.2019 року №76. Результати зафіксовані актом планового заходу.
Під час планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства виявлено, що ПрАТ «Івано-Франківськторф» користувалося надрами на підставі Спеціального дозволу на користування надрами виданого Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 1083 від 24 вересня 1997 року терміном дії 20 років, дійсний до 24 вересня 2017 року, площа 172,1564 га. Прив'язка на місцевості - 1км на північ від с. Верхній Струтин, Зкм на південний схід від м. Долина. Вид корисної копалини - торф. Отже, як вважає позивач, з 25 вересня 2017 року строк дії даного дозволу закінчився, право користування надрами припиняється в момент закінчення строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Видобуток торфу Відповідачем проводиться за відсутності дозволу, що є порушенням вимог ст. 19 Кодексу України «Про надра».
Підприємство щорічно надає звіт 5-гр до інформаційного - геологічного фонду України, про видобуток торфу. Також, товариством видано довідку про сплату збору за користування надрами для видобування корисних копалин, згідно якої за видобутий торф в 2018 році до бюджету сплачено 36291,00 грн.
До матеріалів справи доданий лист Державної служби геології та надр України та звітний баланс запасів корисних копалин за 2018 рік за формою №5-гр, згідно яких за 2018 рік ПрАТ «Івано-Франківськторф» видобуло 6,1 тис.тон.
Згідно з Інформаційною електронною базою спеціальних дозволів на користування надрами ДНВП «Геоінформ України» Спеціальний дозвіл на користування надрами виданий ПрАТ «Івано-Франківськторф» за реєстраційним номером 1083 від 24 вересня 1997 року до 24.09.2017 року є недійсним та анульованим.
Обсяг самовільно добутого торфу відповідачем без дозволу на користування надрами за 2018 рік - 6,1 тис.тон визначений позивачем за звітним балансом запасів корисних копалин за 2018 рік за формою №5-гр,
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними особами та особами без громадянства в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про надра регулюється Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 року №303 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.09.2011 року за№ 1097/19835 (далі Методика).
Пунктом 1.3 Методики визначено, що «Методика встановлює основні вимоги щодо порядку визначення заподіяних збитків і застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами».
Факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (пункт 2.1).
Збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр (пункт 3.1).
Відповідно до п. 3.2 Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Карпатського округу, за порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме - видобуток торфу за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, було проведено розрахунок збитків.
Згідно із Розрахунком розміру збитків від 31.07.2019 року здійсненим позивачем, сума шкоди, яка заподіяна державі ПрАТ «Івано-Франківськторф» внаслідок самовільного користування надрами (торф) за межами населеного пункту с. Верхній Струтин на ділянці «Під бором» Рожнятівського району визначена у розмірі 1249066,50 грн.
Також, Інспекцією видано ПрАТ «Івано-Франківськторф» припис на усунення порушень від 03.06.2019 року №76, в тому числі щодо здійснення видобутку корисних копалин (торф) за наявності спеціального дозволу на користування надрами.
З метою досудового врегулювання спору було надіслано ПрАТ «Івано-Франківськторф» претензію від 09.09.2019 року №34/19 про сплату шкоди в розмірі 1249066,50 грн., яку підприємство отримало 10.09.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, відповідачем вимоги претензії не визнано і станом на 30.07.2020 року не задоволено.
Позивач зазначає, що на розгляді Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Державної екологічної інспекції Карпатського округу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі №300/2304/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправним та скасування припису №374 від 18.11.2019 року.
Також розглянута апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року у справі №300/1479/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправним дій та скасування приписів №76 від 03.06.2019 та №212 від 15.08.2019.
Суд апеляційної інстанції при винесені постанови від 01.06.2020 року по справі №300/2304/19, постанови від 15.07.2020 року по справі №300/1479/19 досліджував факти, обставини та результати перевірок державного нагляду (контролю) щодо дотримання ПрАТ «Івано-Франківськторф» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Також, Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/794/14 прийнято рішення від 11.11.2014, яким визнано недійсним договір оренди землі, укладений 09.01.2004 між: Верхньострутинською сільською радою та ПАТ «Івано-Франківськторф», та зобов'язано ПАТ «Івано-Франківськторф» повернути земельну ділянку площею 222,3250 га, яка знаходиться на території Верхньострутинської сільської ради в урочищі «Під Бором», за межами населеного пункту с.Верхній Струтин Рожнятівського району до державної власності.
На виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 136 від 13.02.2015 ПАТ «Івано-Франківськторф» повернуло вказану земельну ділянку площею 222,3250 га, кадастровий номер 2624880901:004:0001, до державної власності, передавши її по акту приймання-передачі Івано-Франківській обласній державній адміністрації, що підтверджується копією такого акту від 29.05.2015.
Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 30.07.2019 № 0-9-0.2-4423/0/2-19 повідомило відповідача, що відомості про зареєстроване право оренди за ПАТ «Івано-Франківськторф» до системи Державного земельного кадастру на вищевказані земельні ділянки станом на 30.07.2019 не надходили.
Таким чином, вищевказані земельні ділянки на час винесення відповідачем припису № 374 від 18.11.2019, на думку позивача, перебували у державній власності в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
На думку позивача, вищевказані судові рішення мають преюдиціальне значення для даної справи.
При розгляді даної справи, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №300/2536/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021, за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не продовження приватному акціонерному товариству «Івано-Франківськторф» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області.
Зобов'язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1083 від 24.09.1997 року, із врахуванням вищенаведених висновків суду.
При розгляді справи №300/2536/20 суд першої інстанції встановив те, що 24.09.1997 року Державна служба геології та надр України видала ПАТ «Івано-Франківськторф» спеціальний дозвіл на користування надрами № 1083 строком на 20 років, дійсний до 24.09.2017 року, для видобування торфу придатного для приготування торф'яних компостів у родовищі «Під Бором».
02.03.2017 року ПАТ «Івано-Франківськторф» розпочало процедуру із продовження спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 року № 1083 з метою видобування торфу родовища «Під Бором».
Приймаючи рішення у справі №300/2536/20, суд першої інстанції виходив з того, що, відмовляючи у продовженні строку дії спеціального дозволу, відповідач не прийняв з цього приводу відповідного рішення, у якому не вказав усіх недоліків заяви позивача та поданих документів. Отже, відповідач, на думку суду першої інстанції, допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяв позивача про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами.
Апеляційний суд зазначив у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 по справі №300/2536/20, що у разі відмови у продовженні строку дії спеціального дозволу дозвільний орган зобов'язаний видати наказ, в якому зазначити, яких саме вимог законодавства не дотримав заявник при зверненні до Держгеонадр із відповідною заявою. Такий наказ має бути направлений на адресу заявника разом із відповідною заявою та доданими до неї документами.
Подібний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року по справі № 640/21997/18.
Тобто, відповідач, у кожному випадку звернення до нього із заявою про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами, приймає рішення або про продовження строку дії спеціального дозволу, або про відмову у продовженні такого строку, яке оформлюється наказом.
Натомість, апеляційний суд встановив те, що відповідач, при зверненні позивача із заявою від 02.03.2017 року № 23 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами, не прийняв рішення, яке було б оформлене окремим актом індивідуальної дії про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу.
Аналогічно діяв відповідач і тоді, коли позивач звернувся до відповідача з заявами № 47 від 15.05.2017 року, № 81 від 07.08.2018 року, № 84 від 27.08.2018 року, № 95 від 25.10.2018 року, № 102 від 03.12.2018 року, № 20 від 01.04.2019 року, № 30 від 11.05.2019 року, № 140 від 03.12.2019 року.
Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, як орган держави, до відання якого віднесено вирішення питань стосовно видачі спеціальних дозволів на користування надрами, в тому числі продовження терміну їх дії, при здійсненні своїх повноважень не діяв у той спосіб, який передбачено наведеними вище положеннями законодавства, не прийняв відповідного рішення за наслідками розгляду заяв позивача.
Водночас, апеляційний суд зазначив, що відповідно до приписів частини 6 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності (принцип мовчазної згоди).
Крім цього, апеляційний суд дійшов висновку про те, що звернувшись із заявою від 02.03.2017 року № 23 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами позивач отримав від відповідача лист № 9625/13/12-17 від 27.04.2017 року, яким відповідач у справі №300/2536/20, Державна служба геології та надр України, повернув заяву позивача № 23 від 02.03.2017 року разом із доданими до неї документами, через непогодження Мінприроди, яке оформлене наказом № 153 від 31.03.2017 року.
Водночас, апеляційний суд встановив, що після цього позивач повторно подав заяву № 47 від 15.05.2017 року на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1083 від 24.09.1997 року.
Відповідач, на виконання приписів пункту 9 Порядку № 615, направив Мінприроди лист від 18.05.2017 року № 11236/13/12-17 для здійснення погодження продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 року.
31.05.2017 року Мінприроди погодило позивачу строк дії спеціального дозволу на користування надрами.
Незважаючи на це, листом № 14962/03/12-18 від 02.08.2018 року відповідач повернув позивачу його заяву у зв'язку з невідповідністю контурів ділянки, згідно з спеціальним дозволом на користування надрами № 1083 від 24.09.1997 року.
Відповідно до частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).
Тобто, положення частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не дають відповідачеві права повторно відмовляти позивачу у наданні спеціального дозволу з підстав не визначених у листах-відповідях.
Цих правових норм відповідач не дотримався та повторно повернув заяву позивача з підстав, які відповідач раніше не визначав.
Апеляційний суд у справі №300/2536/20 дійшов висновку, що внаслідок допущеної відповідачем бездіяльності щодо неприйняття протягом тривалого часу рішення відповідач створив невизначеність для позивача та позбавив позивача законної можливості реалізувати своє право на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами станом до закінчення дії спеціального дозволу № 1083, виданого позивачу Державною службою геології та надр України терміном до 24.09.2017 року.
Отже, апеляційний суд у вищевказаній справі встановив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо вирішення питання про продовження позивачу строку дії спеціального дозволу на користування надрами.
Наведені судові рішення у справі №300/2536/20, в силу ст.75 ГПК України, мають преюдиціальне значення для справи №909/671/20 щодо встановлення факту відсутності вини Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» в неодержанні спеціального дозволу на користування надрами та відсутності факту неправомірної поведінки, оскільки відповідно до приписів частини 6 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Таким чином , юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип «мовчазної згоди». Підставність застосування вказаного принципу відповідачем ПрАТ «Івано-Франківськторф» встановлена судовими рішеннями у справі №300/2536/20.
Щодо договорів оренди земельної ділянки “Під Бором”, суд враховує наступне.
ПрАТ "Івано-Франківськторф" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області (справа №909/351/20) з позовом до Верхньострутинської сільської ради із вимогою наступного змісту: розтлумачити положення Договору про право тимчасового користування землею/в тому числі на умовах оренди/ від 09 березня 1997 р. (із врахуванням змін від 05 березня 2001 р.) у частині терміну надання ПрАТ "Івано-Франківськторф" земельної ділянки торф'яного родовища "Під Бором" площею 241,7 га для тимчасового довгострокового користування наступним чином: за Договором про право тимчасового користування землею/в тому числі на умовах оренди/ від 09 березня 1997 р. (із врахуванням змін від 05 березня 2001 р.) ПрАТ "Івано-Франківськторф" надано право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою торф'яного родовища "Під Бором" площею 241,7 га із 09 березня 1997 р. терміном до 2020 р., тобто до 31 грудня 2020 р. В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Івано-Франківськторф" зазначає, що положення укладеного із відповідачем договору в частині строку дії цього договору сформульовано нечітко та потребує відповідного тлумачення. Однак, враховуючи положення цивільного законодавства та практику Верховного Суду позивач вважає, що норма договору "терміном до 2020 року" означає, що останнім днем користування відповідною земельною ділянкою є 31 грудня 2020 р.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/351/20 від 03.09.2020 року, яке набрало законної сили 06.10.2020, позов про тлумачення договору задоволено.
Як вбачається із вказаного судового рішення, розтлумачено положення Договору про право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ від 09 березня 1997 р. (із врахуванням змін від 05 березня 2001 р.) у частині терміну надання приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" земельної ділянки торф'яного родовища "Під Бором" площею 241,7 га для тимчасового довгострокового користування наступним чином: за Договором про право тимчасового користування землею/в тому числі на умовах оренди/ від 09 березня 1997 р. (із врахуванням змін від 05 березня 2001 р.) приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" надано право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою торф'яного родовища "Під Бором" площею 241,7 га із 09 березня 1997 р. терміном до 2020 р., тобто до 31 грудня 2020 р.
При цьому суд при вирішення даної справи №909/671/20 враховує, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Крім того, КГС зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
З огляду на викладене, Господарський суд не може погодитись із доводами позивача про наявність інших преюдиціальних обставин, встановлених у наведених позивачем справах судами адміністративної юрисдикції про строк дії договору про право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ від 09 березня 1997 р. (із врахуванням змін від 05 березня 2001 р.). Крім того, враховуючи норми ЦК України, ГПК України спір щодо тлумачення договору в даному випадку відноситься до юрисдикції господарського суду.
Оцінка доводів сторін щодо розміру шкоди.
Обсяг самовільно добутого торфу відповідачем без дозволу на користування надрами за 2018 рік - 6,1 тис.тон визначений позивачем за звітним балансом запасів корисних копалин за 2018 рік за формою №5-гр.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними особами та особами без громадянства в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про надра регулюється Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 року №303 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.09.2011 року за№ 1097/19835 (далі Методика).
Пунктом 1.3 Методики визначено, що «Методика встановлює основні вимоги щодо порядку визначення заподіяних збитків і застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами».
Факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (пункт 2.1).
Збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр (пункт 3.1).
Відповідно до п. 3.2 Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Карпатського округу, за порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме - видобуток торфу за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, було проведено розрахунок збитків.
Згідно із Розрахунком розміру збитків від 31.07.2019 року здійсненим позивачем, сума шкоди, яка заподіяна державі ПрАТ «Івано-Франківськторф» внаслідок самовільного користування надрами (торф) за межами населеного пункту с. Верхній Струтин на ділянці «Під бором» Рожнятівського району визначена у розмірі 1249066,50 грн.
При цьому судом встановлено на підставі поданих доказів та визнано представниками сторін в судовому засіданні, що позивачем не здійснювались жодних інструментальних вимірів передбачених Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 29.08.2011.
Так, відповідно до п.2.2 Методики для встановлення факту самовільного користування надрами та визначення обсягу видобутих надр використовується пряме вимірювання (заміри розробок, кар'єрів, накопичених надр) разом з аналізом матеріалів геологорозвідувальних робіт (геологічні, гідрогеологічні карти родовищ за їх наявності). Пунктом 3.2. передбачено, що Розмір збитків (З), встановлених за фактом самовільного користування надрами, визначається шляхом встановлення обсягу самовільно видобутих надр (Д ), помноженого на базову ставку відшкодування збитків (P ), за відповідною формулою.
Для визначення обсягу самовільно видобутих надр безпосередньо на місці видобування виконують прямі вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини та висоти, розраховують об'єм через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.
З огляду на те, що позивачем не дотримано вимог Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами при визначенні розміру шкоди, такий розмір не можна визнати обгрунтованим.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.
Статтями 16 та 19 цього Кодексу встановлено режим користування надрами, який вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Виняток стосовно наявності спеціального дозволу встановлений у ст. 23 Кодексу, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Згідно з ст. 56 Кодексу України про надра, однією із основних вимог в галузі охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Статтями 65 та 67 цього Кодексу передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними та вина.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
При розгляді справи, судом встановлено відсутність як вини Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» в неодержанні спеціального дозволу на користування надрами так і факту неправомірної поведінки, оскільки відповідно до приписів частини 6 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Також позивачем не доведено і наявність шкоди.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 76, 78 та 79 ГПК України встановлено вимоги, що стосуються достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а саме протиправна поведінка, вина, шкода та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Враховуючи недоведення позивачем всіх елементів, необхідних для застосування до відповідача деліктної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи відмову у позові, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити у позові Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного користування надрами в сумі 1249066,50 грн.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.07.2021.
Суддя Л.М. Неверовська