29 червня 2021 р.Справа № 480/4773/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Попівський експериментальний завод" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021, (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек) по справі № 480/4773/19
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Державного підприємства "Попівський експериментальний завод"
про накладення арешту,
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- накласти арешт на кошти Державного підприємства «Попівський експериментальний завод» в загальній сумі 7 576 545,20 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках.
Позовні вимоги, обґрунтовано тим, що станом на час подання позову за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 7 576 545,20 грн, який не погашено в добровільному порядку ДП «Попівський експериментальний завод» При цьому, описане майно у податкову заставу, у своїй сумі менше, за суму податкового боргу, а відповідно є підстави для накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, на підставах передбачених підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 позов задоволено.
Накладено арешт на кошти Державного підприємства «Попівський експериментальний завод в загальній сумі 7 576 545,20 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках: МФО банку - 337483; назва банку - СОДАТ "Райффайзен банк аваль» м. Суми; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 337568; назва банку - ФСумське обласне управління АТОЩАД м. Суми; номер рахунку - НОМЕР_2 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 380526; назва банку - АТ "КБ "Глобус"; номер рахунку - НОМЕР_3 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 320478; назва банку - АБ "УКРГАЗБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_4 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 322001; назва банку - АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"; номер рахунку - НОМЕР_5 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 351005; назва банку - АТ "УкрСиббанк"; номер рахунку - НОМЕР_6 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 300119; назва банку - АТ "БАНК АЛЬЯНС"; номер рахунку - НОМЕР_7 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 337546; назва банку - СУМСЬКА ФІЛІЯ АТКБ"ПРИВАТБАНК",М.СУМИ; номер рахунку - НОМЕР_8 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 337546; назва банку - СУМСЬКА ФІЛІЯ АТКБ"ПРИВАТБАНК",М.СУМИ; номер рахунку - НОМЕР_9 ; валюта рахунку - 840-долар СІНА; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_10 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_11 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_12 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 337546; назва банку - СУМСЬКА ФІЛІЯ АТКБ"ПРИВАТБАНК", М.СУМИ; номер рахунку - НОМЕР_13 ; валюта рахунку - 978-євро; МФО банку - 351005; назва банку - АТ "УкрСиббанк"; номер рахунку - НОМЕР_14 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_15 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_16 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_17 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_18 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_19 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_17 ; валюта рахунку - 978-євро; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_17 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 313849; назва банку - АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"; номер рахунку - НОМЕР_20 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 380805; назва банку - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ; номер рахунку - НОМЕР_21 ; валюта рахунку - 980- українська гривня; МФО банку - 380805; назва банку - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ; номер рахунку - НОМЕР_22 ; валюта рахунку - 980 - українська гривня; МФО банку - 380805; назва банку - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ; номер рахунку - НОМЕР_23 ; валюта рахунку - 840-долар США; МФО банку - 380805; назва банку - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ; номер рахунку - НОМЕР_24 ; валюта рахунку - 970 - Євро; МФО банку - 351629; назва банку - ПАТ "МЕЕАБАНК", Харків; номер рахунку - НОМЕР_25 ; валюта рахунку - 980-українська гривня.
Державне підприємство «Попівський експериментальний завод» (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що податковим органом не дотриманні положення ПК України, а саме: не надано рішення про застосування адміністративного арешту платника; всіх податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, доказів направлення інкасових доручень до банківських установ, в яких відкриті рахунки, а також доказів, що зазначені рахунки належать відповідачу; подання про надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів , призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить відповідач.
Також зазначає, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки більша частина з суми податкового боргу є безнадійною та підлягає списанню. Також вказує, що судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі доказів які були отримані з порушенням порядку встановленого КАС України, оскільки надані позивачем докази не завірені належним чином.
Представник позивача подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду - залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, лише в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ДП "Попівський експериментальний завод" зареєстроване як юридична особа 22.12.1994 року, засновником є Міністерство аграрної політики України, що підтверджується ідентифікаційними даними та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а.с. 24, 46-49 т.1).
ДП "Попівський експериментальний завод", на час прийняття судом першої інстанції рішення, мав податковий борг на загальну суму 7 576 545,20 грн., а саме: за основними платежами - 3 378 070,96 грн.; штрафними санкціями - 3 890 691,57 грн.; пені - 307 782,67 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків. (а.с. 125-128).
До суми податкового боргу увійшли частково зобов'язання за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 по справі №480/3416/19, постановою від 12.12.2017 по справі №818/1872/17, також податковим деклараціям, податковим повідомлення-рішенням.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 818/1872/17 стягнуто з ДП «Попівський експериментальний завод» податковий борг, в тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 2 078 769,70 грн., по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 25 393,90 грн., по земельному податку в сумі 322 136,94 грн. та у сумі 4 483,40 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі №480/3416/19 стягнуто з ДП "Попівський експериментальний завод» податковий борг (дата набрання законної сили 19.11.2019 рік), зокрема по податку на додану вартість в розмірі 5 949 762,22 грн., з земельного податку в розмірі 3 547,82 грн. та 313 852,96 грн., по платежу: Адміністративні штрафи та інші фінансові санкції у сумі 1020 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 59 719,07 грн. (а.с. 39-42 т 1).
Зазначені судові рішення набрали законної сили, є чинними, а встановлені ними обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Також судом встановлено, що відповідач має податковий борг за самостійно узгодженими зобов'язаннями, а саме:
- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9270785345 від 01.03.2019 року на суму 1 819,00 грн. (а.с. 205 т.2);
- податкових декларацій з податку на додану вартість №9303794357 від 17.12.2019 року на суму 25 462,00 грн. (а.с. 210 т.2); №9331066598 від 16.01.2020 року на суму 136,00 грн. (а.с. 213 т.2);№9027570783 від 17.02.2020 року на суму 850,00 грн. (а.с. 214 т.2); - №911017406 від 19.05.2020 року на суму 671,00 грн. (а.с. 216 т.2); №9142174298 від 22.06.2020 року на суму 18 824,00грн. (а.с. 218 т.2); №9168621403 від 15.07.2020 року на суму за основним платежем - 441,00 грн.; штрафними санкціями -13,00 грн.; (а.с. 219 т.2)
- податкової декларації з плати за землю №9013430337 від 08.02.2017 року на суму 161,26 грн.
- податкових декларацій №9025854890 від 19.02.2019 на суму 1 128,87 грн. (за 2019 рік) (а.с. 188-189 т. 1); №9016075209 від 07.02.2020 на суму 1 128,82 грн. (за 2020 рік) (а.с. 190-191 т. 1); №9025854160 від 19.02.2019 рік на суму 99 862,32 грн. (за 2019 рік) (а.с. 192-194); №9016076431 від 07.02.2020 на суму 220 202,29 грн. (за 2020р) (а.с. 197-198).
- уточнюючого розрахунку за 2019 рік №9185657216 від 19.08.2019 рік, в якому визначено зобов'язання зі сплати за землю за період з 19.08.2019 року по 30.01.2020 рік - основний платіж - 206 297,09 грн.; штрафна санкція - 3 094,44 грн. та пеня 4 272,89 грн.;
- податкових декларацій за 2019 рік від 19.02.2019 року №9025854890 на суму 1 128,87 грн.; та №9025854160 на суму 99 862,32 грн.; за 2020 від 07.02.2020 року №9016075209 на суму 1 128,82 грн.; та №9016076431 на суму 220 202,29 грн.
- уточнюючого розрахунку за 2019 рік №9185657216 від 19.08.2019 рік за період з 19.08.2019 року по 30.01.2020 рік - основний платіж - 206 297,09 грн.; штрафна санкція - 3 094,44 грн.;
- податкових декларацій на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9013058468 від 08.02.2017 року на суму 13 870,40 грн.; №9014824122 від 08.02.2018 року на суму 32 274,68 грн. та №9019914250 від 13.02.2019 року на суму 13 566,99 грн.
- податкових декларацій №9019914250 від 13.02.2019 р (за 2019) на суму 40 700,97 грн.; №9015761708 від 07.02.2020 рік на суму 26 943,54 грн. (за 2020р) (а.с. 199, 201 т. 1)
- розрахунку частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними підприємствами № 9298759788 від 14.02.2018 року на суму 37 407,36 грн. (а.с. 202 т. 1).
- податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9019914250 від 13.02.2019 року на суму 4 838,98 грн. та №9015761711 від 07.02.2020 року на суму 5 476,32 грн. (а.с. 245-246 т.2).
Доказів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.
Також, відповідачу нараховані податкові зобов'язання на підставі :
- податкових повідомлень-рішень: №0046285012 від 15.08.2019 року на суму 1 020,00 грн. (а.с. 202 т.2); №0046275012 від 15.08.2019 року на суму 85 236,47 грн. (а.с. 203 т.2); №0057995004 від 16.10.2019 року на суму 27 416,66 грн. (а.с. 204 т.2); №0062635004 від 06.11.2019 року на суму 1 020,00 грн. (а.с. 206 т.2); №0062645004 від 06.11.2019 року на суму 31 101,65 грн. (а.с. 207 т.2); №0067675004 від 27.11.2019 року на суму 1 020,00 грн. (а.с. 208 т.2); №0067665004 від 27.11.2019 року на суму 141 411,23 грн. (а.с. 209 т.2); №0074945004 від 23.12.2019 року на суму 58 116,00 грн. (а.с. 211 т.2); №0074965004 від 23.12.2019 року на суму 1 020,00 грн. (а.с. 212 т.2); №0020095004 від 08.05.2020 року на суму 754,4 грн. (а.с. 215 т.2); №0023905004 від 12.06.2020 року на суму 140,00 грн. (а.с. 217 т.2); №0026785004 від 14.07.2020 року на суму 3 875,54 грн. (а.с. 220 т.2); №0027955004 від 31.07.2020 року на суму 80,2 грн. (а.с. 221 т.2); №0029635004 від 28.08.2020 року на суму 67,00 грн. (а.с. 222 т.2).
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішення, їх скасування, або сплати матеріали справи не містять. Таких доказів не надано відповідачем також до суду апеляційної інстанції.
Також, ДП "Попівський експериментальний завод" має податковий борг за нарахованою на підставі ст. 129 Податкового кодексу України пені у розмірі 90 573,24 грн., 11 858,97 грн., 75 276,57 грн. та 75 276,57 грн. відповідно та на підставі податкового повідомлення-рішення від 02.08.2017 р. № 0008571206 ГУ ДФС у Сумській області , яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 1020 грн.
Доказів сплати зазначеного боргу відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Крім того, апеляційна скарга також не містить жодних посилань на відсутність податкового боргу.
Судом встановлено, що ДП «Попівський експериментальний завод» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Мінагрополітики України, частка держави у статутному фонді становить 100%, підприємство включено до державного переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації.
ДП «Попівський експериментальний завод» не має майна, яке не входить до цілісного майнового комплексу і не задіяне у виробництві при роботі підприємства, яке можливо виділити для проведення опису та арешту.
Наявне у відповідача майно не може бути відчужене і щодо нього не можуть вчинятись дії, наслідком яких може бути його відчуження, що підтверджується листом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 104 від 11.04.2018 (а.с. 43 т.1).
Також, в податковій заставі перебуває компонент добавки антидетонаційної для бензинів "КДК" у кількості 5 138 кг., вартістю 105 431,76 грн., що підтверджується актом опису майна у податкову заставу №13 від 24.05.2018 (а.с. 203 т. 1).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 р. по справі №480/4073/18 надано ГУ ДПС у Сумській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ДП "Попівський експериментальний завод" за рахунок коштів такого платника, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна від 24.05.2018 № 13 для погашення податкового боргу (а.с. 108-111 т. 1).
У зв'язку з недостатністю у платника податків майна для погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить накласти арешт на кошти відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що наявні підстав для накладення арешту на кошти платника, оскільки сума податкового боргу перевищує суму описаного майна та у платника податків відсутнє майно, яке може бути використане для погашення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 16.04.2020 у справі №804/7201/16 та від 11.06.2019 у справі №826/16002/14, від 06.02.2020 у справі №826/8691/16, від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеної цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З метою правильного вирішення спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів необхідно встановити факти:
- наявності у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві;
- відсутності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №280/6481/19
Тобто, встановленню підлягає факт наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу та відсутності у нього майна, яке може бути використане для його погашення, з підтвердженням відповідними доказами. Наявність таких факторів дає підстави для задоволення вимог контролюючого органу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку в сумі, що не перевищує суму податкового боргу.
Отже необхідними підставами для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів є виключно наявність у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві та відсутність у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу. Відповідно відсутність рішення про застосування адміністративного арешту, не має впливу на право податкового органу вживати дії з погашення податкового боргу шляхом накладення арешту на кошти з рахунків відповідача в погашення податкового боргу у даних спірних правовідносинах.
Судовим розглядом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач мав податковий борг на загальну суму 7 576 545,20 грн., який виник на підставі податкових зобов'язань, стягнутих судовими рішеннями від 17.10.2019 по справі №480/3416/19 та від 12.12.2017 по справі №818/1872/17, а також за податковими повідомленнями - рішеннями, пені та податковими деклараціями, якими самостійно задекларовані податкові зобов'язання зі сплати на землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вірно встановлено судом, вартість майна ДП «Попівський експериментальний завод», що перебуває в податковій заставі складає 105 431,76 грн, та щодо цього майна позивач має дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу, згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 по справі №480/4073/18 , інше майно, яке може бути використано для погашення боргу, відсутнє. (а.с. 108-111).
Відповідно до пп.87.3.5 п.87.3 ст.87 Податкового кодексу України, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 29.11.2001 №2864-111 «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 №847-14, ДП «Попівський експериментальний завод» входив до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Разом з тим, частка держави у ДП «Попівський експериментальний завод» становить 100 відсотків.
Відповідно до п. 3 розділу 111 Закону України від 20.10.2019 №145-ІХ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Щодо доводів апеляційної скарги про недотриманням податковим органом положення ст. 94 ПК України, оскільки відсутнє рішення про застосування адміністративного арешту платника податків, колегія суддів зазначає наступне.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Із системного тлумачення положень статті 94 ПК України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Положення ст. 94 ПК України не визначають послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість, приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 по справі №814/1345/15.
Отже, доводи відповідача є помилковими, оскільки арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем процедури погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, а саме не направлення звернення до органу виконавчої влади з поданням щодо прийняття рішення про надання компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, колегія суддів вважає необґрунтованими .
Відповідно до п. 96.2 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Пункт 96.3 ст. 96 ПК України передбачає, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Судом встановлено, що 31.05.2017 року Головне управління ДФС у Сумській області зверталось до Міністерства аграрної політики та продовольства України з поданням щодо погашення податкового боргу в порядку ст. 96 ПК України, звернення направлено до Ліквідаційної комісії Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості для розгляду в межах компетенції, проте відповіді не отримано, що підтверджується поданням №298а10/18-28-17-21 від 31.05.2017, листом 37-27-15/14491 від 14.06.2017 (а.с.278,279).
Отже, зазначені дії податкового органу свідчать про дотримання процедури передбаченої ст.96 ПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи всіх доказів на підтвердження вжиття позивачем належних заходів на погашення податкового боргу а також документів, на підставі яких виник борг, спростовуються наявними в справі доказами, а саме рішеннями судів про стягнення податкового боргу, рішеннями про опис майна, інкасовими дорученнями, податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями, уточнюючими розрахунками.
Посилання апелянта, що надані податкові повідомлення-рішення, податкові декларації, уточнюючі розрахунки, акту опису майна є не належними доказами, оскільки не засвідчені належним чином, колегія суддів вважає необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем до суду першої та апеляційної інстанції письмові докази містять печатку, дату та засвідчені повноважним представником позивача .
Відповідно до ч.5 ст.94 КАС України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Також, відповідно до пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Отже, надані позивачем письмові докази містять відмітку, яка відповідає наведеним вище вимогам, а тому є належними доказами, в розумінні вимог КАС України, а відсутність на деяких доказах дати не свідчить про їх неналежність.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного розгляду судом заяви про уточнення позовних вимог, оскільки позивачем фактично змінено підстави позову, колегія суддів вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову було накладення арешту в межах суми податкового боргу 23 336 341,61 грн., під час розгляду справи в суді , позивачем уточнено лише суму боргу, а саме на 7 576 545,20 грн., а отже зміна суми боргу не свідчить про зміну підстав позову.
Доводи апеляції скарги щодо не встановлення судом належності банківських рахунків відповідачу, на які накладено арешт, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки доказів зворотнього матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Попівський експериментальний завод" залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 480/4773/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 09.07.2021 року