ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення заяви без розгляду
08 липня 2021 року м. Київ № 640/17341/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із Заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, в якій просить замінити вибулого Стягувана Акціонерне товариство "Альфа-Банк" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ: 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053), у виконавчому провадженні № 63300126, яке перебуває у Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 08.09.2020 року № 30773 про стягнення заборгованості по Кредитному договору № 501078666 в загальній сумі 63 214,74 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2021 року призначено до розгляду в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на 08.07.2021 року
У судове засідання 08.07.2020 року належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, сторонами участь уповноважених представників не забезпечено, заяв, клопотань не подано.
Відповідно до частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З матеріалів наданих заявником, судом встановлено, що приватним виконавцем Юхименко Ольгою Леонідівною відкрито виконавче провадження № 63300126 на підставі виконавчого напису № 30773 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С., виданого 08.09.2020 року про стягнення заборгованості за кредитним договором №501078666.
23.10.2018 року між AT "Альфа-Банк" та громадянкою ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 501078666.
Відповідно до виконавчого напису № 30773 від 08.09.2020 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість, що виникла за Кредитним договором № 501078666. Строк платежу по кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів.
Загальна сума заборгованості становить 62 564,74 (Шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири гривні 74 копійки) та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису.
21.12.2020 року між AT "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "ФЛЕКСІС" було укладено Договір факторингу № 2 відповідно до якого AT "Альфа-Банк" відступило ТОВ "ФК "ФЛЕКСІС", та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 501078666.
21.12.2020 року між ТОВ "ФК "ФЛЕКСІС" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено Договір факторингу №21-12/20, відповідно до якого ТОВ "ФК "ФЛЕКСІС" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №501078666.
Враховуючи викладене, заявник просить суд заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні №63300126 задовольнити.
Вирішуючи заяву, суд дійшов наступних висновків.
Обґрунтовуючи підсудність адміністративним судам розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, заявник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17.
Відповідно до змісту пунктів 36-38 цієї постанови: <36. … у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 181 КАС (статті 287 КАС у чинній редакції).
37. Отже нормами ЦПК та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства.
38. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 264 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.>.
15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України від 03.10.2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно з пунктом 10 частиною першою Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд звертає увагу, що редакція частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017 року, дійсно передбачала, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Заявником подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні №63300126 22.06.2021 року, тобто, в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з огляду на що, на переконання суду, посилання заявника в обґрунтування компетенції адміністративного суду розглядати подану заяву на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17 є помилковим.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі №640/6873/20, від 02.06.2020 року у справі №640/11818/19 та від 12.05.2020 року у справі №640/5961/20, судом встановлено, що у аналогічних правовідносинах, посилаючись на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів, такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснивши аналіз правових позицій Шостого апеляційного адміністративного суду в межах вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження про примусове виконання вимоги про стягнення боргу (недоїмки), суд дійшов наступних висновків.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Європейським судом з прав людини зазначено, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 року у справі ""Дія-97" проти України" ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, пункт 47).
Венеціанською комісією у своїй доповіді від 04.04.2011 року "Верховенство права" вказано, що правова визначеність є елементом верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Як вказано Європейським судом з прав людини у рішенні по справі "Ольссон проти Швеції", норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "C.G. та інші проти Болгарії" та ін).
Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейським судом з прав людини в ряді рішень зазначено: якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (рішення у справах "Устименко проти України", "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії" та ін.). На важливості дотримання принципу стабільності судових рішень наголошує і Верховний Суд, зокрема, в постанові Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 року №552/137/15-ц, в ухвалах від 01.10.2018 року у справі № 757/21408/17-ц, від 19.11.2018 року у справі № 753/23587/16-ц, від 14.01.2019 року у справі № 1805/4363/2012 та ін.
З урахуванням всього вищезазначеного, правова визначеність являє собою сукупність вимог до діяльності органів державної влади, змісту правових актів, здійснення судочинства та правозастосовної діяльності в цілому. Реальне існування правової визначеності зумовлює довіру суспільства до діяльності держави, до судової системи, належне ставлення до права та закону. Відсутність правової визначеності, навпаки, спричиняє порушення прав, свобод та законних інтересів осіб, руйнує основи правової системи.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Водночас, заявник просить суд замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого судом з метою примусового виконання судового рішення.
Таким чином, в силу частини першої статті 379 розділу IV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, станом на час розгляду даної заяви Окружний адміністративний суд міста Києва не наділено компетенцією розглядати заяву про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий документ судом не видавався за результатами розгляду адміністративної справи, що, унеможливлює здійснення Окружним адміністративним судом міста Києва контролю за виконанням зазначеного заявником виконавчого документа шляхом, зокрема, заміни стягувача правонаступником.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", на яку також посилається заявник як на підставу підсудності заяви про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса адміністративному суду, підтверджується висновки, викладені судом вище, оскільки цією статтею врегульовано процедуру оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, водночас з якої не слідує здійснення саме адміністративним судом дій у межах виконавчого провадження, відкритого не на виконання виконавчого листа (ухвали суду, яка має силу виконавчого листа), виданого судом.
Враховуючи викладене, на переконання суду, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником з підстав, вказаних заявником, не підлягає розгляду в межах адміністративного судочинства України.
У той же час, з 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 442 розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
З аналізу викладеного висновується, що розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса може бути вирішено в порядку статті 442 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд принагідно звертає увагу, що викладена правова позиція не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17, оскільки спірні правовідносини у справі №826/7941/17 підлягали вирішенню судом адміністративної юрисдикції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, про що і зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З огляду на безпідставність звернення заявника в межах адміністративного судочинства із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд дійшов висновку про повернення такої заяви заявнику без розгляду.
Керуючись положеннями статей 166, 167, 243, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником повернути заявнику без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повну ухвалу складено 08.07.2021 року.
Суддя Маруліна Л.О.