ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2021 року м. Київ № 826/13653/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку для перерахунку пенсії позивача;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір ОСОБА_1 грошового забезпечення для перерахунку пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) - 15%, надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас - 12%, надбавка за особливі умови служби - 35%;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплачувати позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) 15%, надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас - 12%, надбавка за особливі умови служби - 35%, починаючи з 01 січня 2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з 90% грошового забезпечення.
У квітні 2018 році, як зазначає позивач, йому здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, підготовленої та наданої уповноваженим органом, до якої не включено додаткові види грошового забезпечення, а також здійснено перерахунок пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення.
02 липня 2018 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій просив оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір його грошового забезпечення з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, проте, відповідач листом у задоволенні вимог позивача відмовив, у зв'язку з відсутністю правових підстав для виготовлення такої довідки.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача 1, яка полягає у не виготовленні та не наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про здійснення йому перерахунку пенсії, у задоволенні якої йому також було відмовлено, з посиланням на відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідачем 1 на виконання вимог законодавства підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача.
Крім того, представник відповідача 1 послався на те, що відповідач 1 не є носієм інформації щодо додаткових видів грошового забезпечення.
З огляду на вищевикладене, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що на теперішній час у Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії, оскільки на адресу управління не надходило жодних відомостей щодо зміни розміру грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію позивача, а самі органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями визначати розміри грошового забезпечення та змінювати його, при цьому, зазначив, що відсоткове значення розміру грошового забезпечення обчислено відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим представник відповідача 2 просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині в частині, що стосується Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року січня відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, є пенсіонером, якому призначена пенсія за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з 01 січня 2007 року, виходячи з 90% грошового забезпечення.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови №704.
У зв'язку з чим, як зазначив позивач та що не спростовано відповідачами, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області здійснено перерахунок пенсії, виходячи з таких складових грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років.
У зв'язку з не включенням до довідки усіх видів грошового забезпечення, з якого була обчислена пенсія позивачу, останній звернувся до Київського обласного військового комісаріату з заявою, в якій просив скласти та подати Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на позивача довідку про розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, із врахуванням як посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, так і додаткових видів грошового забезпечення.
Листом від 09 серпня 2018 року №1/2/3970 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про те, що останній не уповноважений виготовляти про розмір додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, звільнених військової служби.
Більш того, свідчать матеріали справи, позивач також звернувся з відповідною заявою про здійснення перерахунку пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, у відповідь на яку листом від 07 серпня 2018 року №2135/Я-01 управління повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та виходячи з 90% грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виготовлення та ненадання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області довідки про грошове забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року та не проведення відповідного перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, виходячи з 90% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вже зазначалось судом, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 (надалі - постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, постановою №704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704).
Згідно з вимогами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Таким чином, положеннями профільного нормативно-правового акту передбачено, що пенсії обчислюються із вираховуванням як посадових окладів, так і додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічні за змістом положення містяться і в підзаконних нормативно-правових актах.
Факт обчислення розміру пенсії позивача із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення при її призначенні не спростовано відповідачем у справі та підтверджується наявною в матеріалах справи копією розрахунку пенсії за вислугу років.
В той же час, підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, у позивача виникло право на перерахунок пенсії.
Проте, пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - постанова КМУ №103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульоване Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (далі по тексту - Порядок №3-1).
У відповідності до пунктів 23, 24 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
У відповідності до пунктів 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
При цьому, згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13) про правильне застосування статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії вказує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
Аналіз наведених норм законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється органами Пенсійного фонду України лише після отримання повідомлення про підвищення грошового забезпечення та отримання довідок про розмір грошового забезпечення, складених відповідними уповноваженими структурними підрозділами або на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
При цьому, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Київський обласний військовий комісаріат станом на 2018 рік був уповноваженим органом, яким було направлено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача з урахуванням окладів за посадою, військовим званням, відсотковою надбавкою за вислугу років, що визначення станом на 01 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, в якій враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України визначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової набавки за вислугу років за відповідною посадовою, за нормами, чинними на 01 березня 2018 року.
Проте, як стверджує позивач та що не спростовано відповідачем, вказана довідка не містила даних про розмір додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані при призначенні позивачу пенсії.
Київський обласний військовий комісаріат у листі - відповіді від 09 серпня 2018 року №1/2/3970 зазначив, що він не уповноважений видавати довідки про розмір додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцям, які звільнені з військової служби, оскільки такими повноваженнями наділені органи, з яких військовослужбовець був звільнений.
Проте, такі твердження відповідача 1, в межах спірних правовідносин, не відповідають дійсності, оскільки у спірному випадку предметом спору є виготовлення відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії позивача на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року №103, а не довідка про додаткові види грошового забезпечення, яка видається з інших підстав.
Тобто, відповідач 1 помилково ототожнив видачу двох різних за змістом довідок.
В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №4-рп/2015 від 13 травня 2015 року вказано, що аналіз положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63).
Натомість, запровадження різних правил проведення перерахунку розміру пенсії, що не засновані на Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, не узгоджується з його спрямуванням на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
З огляду на вказане, Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення різних правил проведення перерахунку розмірів пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, не відповідають положенням статті1 Протоколу №12 до Конвенції та статті 24 Конституції України.
Також у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Конституційний Суд України зафіксовано, що норми-принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Крім того, статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Отже, видана Київським обласним військовим комісаріатом за Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії обмежує надані державою права соціального захисту позивача, що перебував на службі у Збройних Силах України, на отримання додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, з 05 березня 2019 року, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, а не з 01 січня 2018 року, як зазначає про це позивач.
Більш того, суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
При цьому відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно із частинами 2, 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Також, суд зазначає, що 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14 серпня 2019 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою постановлено: «Установити, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року», тобто визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі №640/19133/19, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, вказана постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14 серпня 2019 року визнана протиправною та нечинною повністю.
Також, рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року у справі №640/559/20, яке набрало законної сили 08 вересня 2020 року та від 10 червня 2020 року у справі №640/620/20, яке набрало законної сили 30 вересня 2020 року, пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24 грудня 2019 року «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», якими було встановлено, що з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці - визнані нечинним та скасовані.
Крім того, суд наголошує й на тому, що зазначені постанови Кабінету Міністрів України на період їх чинності, не впливали на функціональний обов'язок відповідача по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та не встановлювали інших умов та порядку для такого перерахунку.
Більш того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз наведених норм чинного законодавства та встановлених судом обставин дозволяє суду дійти висновку про те, що дії Київського обласного військового комісаріату щодо не підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір його грошового забезпечення є неправомірними, а тому суд вважає за необхідне визнати дії відповідача щодо не підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення протиправними, а також суд приходить до висновку, що відповідача належить зобов'язати скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01 квітня 2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача, залишивши без задоволення позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача та виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, тобто, вчинено протиправні дії, та залишивши без задоволення позовні вимоги щодо зобов'язання підготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2018 року, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, якою було встановлено видачу довідок без урахування додаткових видів грошового забезпечення, які були визначені при призначенні пенсії визнані нечинними саме з 05 березня 2019 року.
Стосовно позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 зазначити конкретні суми та відсоткові значення видів грошового забезпечення, які мають бути включені у довідку про розмір грошового забезпечення, суд зауважує, що вказане питання належить виключно до компетенції відповідача 1, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цих позовних вимог.
В той же час, щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням надбавок, суд зазначає таке.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульоване Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (далі по тексту - Порядок №3-1).
У відповідності до пунктів 23, 24 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
У відповідності до пунктів 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 45, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13) про правильне застосування статей 49 та 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії вказує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
Аналіз наведених норм законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється органами Пенсійного фонду України лише після отримання повідомлення про підвищення грошового забезпечення та отримання довідок про розмір грошового забезпечення, складених відповідними уповноваженими структурними підрозділами або на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
Під час розгляду вказаної справи суду не було надано доказів отримання позивачем відповідної довідки з зазначенням видів грошового забезпечення, визначених частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, та подачі її до органів Пенсійного фонду України.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність з боку відповідача 2 порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться перерахунок розміру пенсії, відповідно до статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, а тому покладення обов'язку на відповідачам 2 діяти не у відповідності до Порядку, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність здійснення відповідачем 2 перерахунку пенсії виходячи з видів грошового забезпечення, зазначених у довідці про грошове забезпечення, оскільки підстави для включення інших видів грошового забезпечення до такого перерахунку у відповідача 2, з урахуванням зазначеного вище, були відсутні.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 13 березня 2019 року у справі №240/6263/18 висловив правову позицію стосовно відсутності у територіальних органів Пенсійного фонду України самостійно визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовцям при здійсненні їм перерахунку пенсії на підставі отриманих довідок про грошове забезпечення, до яких не увійшли додаткові види грошового забезпечення, тому, суд у цій адміністративній справі, не визнаючи вказану справу типовою, не відступає від правової позиції Верховного суду щодо встановлення у органів Пенсійного фонду України відсутності повноважень самостійного визначення складових грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсії позивачу.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії, виходячи з 90% грошового забезпечення, суд виходить з такого.
Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Позивачу, як було встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, пенсія призначена виходячи із 90% сум грошового забезпечення з 01 січня 2017 року.
У статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII вносились зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.
Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної йому пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01 січня 2018 року.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Окремо суд акцентує увагу відповідача на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з частинами 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
У відповідності до частини 1 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, що діяла станом на 01 січня 2018 року, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, яка була чинною станом на момент здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ до 01 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Порядком №45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку й про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII у відповідача були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частин 1,2 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Враховуючи той факт, що перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року позивачу був проведений у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством з вини відповідача, суд приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивачу з урахуванням 90% від сум грошового забезпечення слід провести саме з 01 січня 2018 року, тобто, з дня виникнення права на такий перерахунок.
Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, яка була чинною станом на 01 січня 2018 року, передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Тобто, пункт 1 постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року містив положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
При цьому, суд зауважує, що постановою КМУ №103 від 21 лютого 2018 року прямо було визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
Таким чином, частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає порядок виключно «перерахунку» усіх призначених за цим Законом пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Але, частина 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ взагалі не визначає та не передбачає право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок «виплати» перерахованих пенсій, як це зазначено в постанові КМУ №103 від 21 лютого 2018 року.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, відповідно до частини 3 якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
В свою чергу, частиною 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Як вже було зазначено судом, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (а саме: частина 3 статті 52, частина 2 статті 55, частина 4 статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.
Таким чином, положення постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року відносно саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин, на думку суду, не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до змісту частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України не наділений такими повноваженнями.
Крім того, як вже зазначалось судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79199205,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80454350#), а тому при вирішенні цієї справи по суті та зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії, судом не застосовуються положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
За таких підстав суд вважає, що позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи протиправні дії відповідача в частині зменшення розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року та зобов'язання вчинити такі дії з урахуванням проведених виплат, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, про часткове задоволення позовних вимог, пред'явлених до Київського обласного військового комісаріату та часткове задоволення позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 та 352,40 грн - за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру його пенсії.
3. Зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру його пенсії.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат.
6. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 700,00 грн (сімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (04053, місто Київ, провулок Артилерійський, будинок 5в, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
8. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська