09 липня 2021 року справа № 580/4707/21 м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кульчицького С. О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву Паланської сільської ради про застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі №580/4707/21 за позовом Паланської сільської ради до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання незаконними та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Паланська сільська рада (далі - позивач) з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області в якому просить:
- визнати незаконними дії відповідача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету Уманської міської територіальної громади;
- зобов'язати відповідача здійснювати сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету Паланської сільської територіальної громади в порядку, передбаченому Бюджетним та Податковим кодексами України, та повернути до бюджету Паланської сільської територіальної громади сплачені в 2021 році до бюджету Уманської міської територіальної громади суми утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Позивач до позовної заяви додав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснювати сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету Уманської міської територіальної громади та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України сплачувати утримані суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету Паланської сільської територіальної громади.
В обґрунтування заяви зазначено, що незважаючи на прийняття відповідачем рішення про зміну його місця знаходження, фактично продовжує перебувати на території Паланської сільської територіальної громади. Проте, суми утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідач перераховує до бюджету територіальної громади до якої мав намір передислокуватися. Позивач зазначає, що сума втрат є значною для бюджету Паланської сільської територіальної громади, а тому недоотримання вказаних коштів спричинить розбалансування бюджету. Враховуючи викладене, просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частин 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Суддя зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржувананого рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Також, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 року в справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача сплачувати утримані суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету Паланської сільської територіальної громади .
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчиняти певні дії нормами зазначеної статті не передбачено.
Крім того, позивач своєю заявою просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснювати сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету Уманської міської територіальної громади.
Відтак, фактично метою звернення скаржника до суду із відповідною заявою є заборона відповідачу здійснювати сплату ПДФО до бюджету Уманської міської територіальної громади та відновлення своїх прав та охоронюваного інтересу до вирішення справи по суті.
Натомість, законність чи протиправність сплати відповідачем вказаного податку до бюджету Уманської міської територіальної громади є предметом розгляду даної справи.
Суддя зазначає, що насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача, оскільки з моменту набрання судовим рішенням законної сили його права та законні інтереси відновляться.
Суддя зазначає, що відносини, які склалися між сторонами мають бути розглянуті по суті, а задоволення забезпечення позову в даному випадку було б втручанням у дискреційні повноваження відповідача, які суд не може перебирати на себе, відповідно до норм адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви Паланської сільської ради про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
У задоволенні заяви Паланської сільської ради про застосування заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.О. Кульчицький