08 липня 2021 року справа № 580/2151/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Черкаського зонального відділу військової служби правопорядку (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку позивачу грошового забезпечення з 01.02.2020 по час звільнення (21.10.2020) та виплати заборгованості, яка виникла у зв'язку з нарахуванням його на підставі скасованої редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення з 01.02.2020 по час звільнення (21.10.2020) виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.04.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020) та виплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з нарахуванням його на підставі скасованої редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку позивачу грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу грошову допомогу при звільненні виходячи з розрахунку грошового забезпечення, із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020) та виплатити заборгованість яка виникла з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, набув право на перерахунок грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.04.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020). Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2020 по 21.10.2020 та виплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з його нарахуванням на підставі скасованої редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач листом від 06.04.2021 №7/ПР/701 у задоволенні його заяви відмовив.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву у якому зазначено, що підстав для перерахунку позивачу грошового забезпечення з 01.02.2020 по час звільнення немає. Відповідач вказав, що згідно повідомлення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладених у листі від 26.03.2021 №248/2512 при встановленні військовослужбовцям посадових окладів та окладів за військовим званням необхідно керуватися чинною редакцією п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з урахуванням внесених змін постанов Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038. З вказаних підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
17.05.2021 до суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Позивач проходив військову службу у Черкаському зональному відділу військової служби правопорядку.
Наказом начальника Черкаського зонального відділу військової служби правопорядку від 27.10.2020 №202 позивач виключений зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправними та скасовано п. 1, п. 2 та п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, та відповідно відновлено попередню редакцію п. 4 постанови КМУ №704 та п. 5 і додатку 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.
26.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2020 по день звільнення з військової служби та виплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з його нарахуванням на підставі скасованої редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 06.04.2021 №7/ПР/701 відповідач у задоволенні заяви позивача відмовив у зв'язку з тим, що при встановленні військовослужбовцям посадових окладів та окладів за військовим званням керувався чинною редакцією п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з урахуванням внесених змін постанов Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку позивачу грошового забезпечення з 01.02.2020 по час звільнення (21.10.2020) та виплати заборгованості, яка виникла у зв'язку з нарахуванням його на підставі скасованої редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Так, відповідно до п. 4 Постанови № 704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Відтак, починаючи з 24.02.2018 відновлено дію п. 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розгляду і вирішення даного спору положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01.01.2020, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає.
Крім того, до суду не надано належних та допустимих доказів того, що станом на 29.01.2020 року відбулись зміни розміру грошового забезпечення позивача, як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку перерахувати його грошове забезпечення з 01.02.2020 по час звільнення (21.10.2020) виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.04.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020).
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи, що решта позовних вимог позивача є похідними від позовної вимоги, у задоволенні якої суд дійшов висновку відмовити, такі позовні вимоги позивача також не підлягають до задоволення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові у задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Кульчицький