Ухвала
іменем України
09липня2021 року
м. Київ
справа №202/5869/15-к
провадження №51-727ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду від 29 травня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року,
встановив:
3а вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганця Дніпропетровської області та жителя м. Дніпра визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Як установив суд першої інстанції, уОСОБА_4 у 2014 році, більш точної дати не встановлено, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства ОСОБА_6 через неприязні відносини.
При цьому ОСОБА_4 , не бажаючи бути викритим правоохоронними органами, вирішив організувати умисне вбивство ОСОБА_6 на замовлення, тобто покласти безпосереднє виконання вбивства на іншу особу.
Реалізуючи задумане, ОСОБА_4 почав підготовку до вказаного злочину шляхом підшукування виконавця вбивства. У листопаді 2014 року, більш точної дати не встановлено, співробітникам міліції з негласних джерел стали відомі наміри ОСОБА_4 щодо організації умисного вбивства на замовлення ОСОБА_6 , у зв'язку з чим для створення уяви у ОСОБА_4 про можливість виконати його наміри останнього було познайомлено з особою, анкетні дані якої було замінено на ОСОБА_7 , який з метою перевірки дійсних намірів замовника виступив у ролі виконавця вбивства. На початку листопада 2014 року (більш точної дати судом не встановлено) вони зустрілися і ОСОБА_7 надав свою згоду виконати вбивство ОСОБА_6 за грошову винагороду в розмірі 5000 дол. США, обговоривши при цьому необхідність отримання від ОСОБА_4 якнайбільше інформації про потерпілого.
05 грудня 2014 року о 14:03 ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання смерті ОСОБА_6 , зустрівся з ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 , де передав йому необхідну інформацію щодо потерпілого а також кошти в сумі 1000 грн, як завдаток за вчинення умисного вбивства ОСОБА_6 .
У подальшому для забезпечення алібі ОСОБА_4 виїхав до м. Києва і перебував там до 25 грудня 2014 року, про що повідомив ОСОБА_7 у телефонній розмові.
З метою запобігання вбивству ОСОБА_6 і припинення злочинної діяльності ОСОБА_4 23 грудня 2014 року правоохоронними органами було проведено імітування обстановки злочину, а саме вбивства потерпілого з виготовленням фотознімків зі слідами його насильницької смерті для подальшої демонстрації їх ОСОБА_4 та затримання останнього.
26 грудня 2014 року ОСОБА_4 , будучи впевненим у вбивстві ОСОБА_6 , зустрівся з ОСОБА_7 в м. Дніпропетровську та передав йому гроші в сумі 5000 грн повідомивши, що залишок у сумі 4000 дол. США віддасть йому згодом.
У свою чергу ОСОБА_7 передав йому два фотознімки нібито вбитого ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для завершення організації умисного вбивства ОСОБА_6 вчиненого на замовлення, але жодного діяння спрямованого на умисне вбивство останнього вчинено не було з причин, що не залежали від його волі.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2021 року вказаний вирок залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати оспорювані вирок та ухвалу й призначити новий розгляд в суді першої інстанції через істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог вказує, що в основу судових рішень покладено недопустимі докази, оскільки вони здобуті внаслідок провокації з боку правоохоронних органів, а також матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які не були відкриті стороні захисту на етапі виконання вимог ст. 290 КПК.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник, поміж іншого, просить дати вказаним у ній доказам іншу оцінку, ніж її дали суди нижчих інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Як убачається зі змісту вироку районного суду, у цій справі фактичні обставини були встановлені судом і зроблений у ньому висновок щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Так, у своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_4 в організації готування до умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого на замовлення, за викладених у вироку обставин підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 - особи зі зміненими анкетними даними, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також даними протоколів за результатами проведення НСРД з відеозаписами, протоколів контролю за вчиненням злочину, протоколами огляду, висновками експертиз та іншими доказами.
Незгода захисника з висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судом процесуального закону.
Як убачається з копії ухвали, суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК.
Так, при перегляді вироку апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи наведені в апеляційній скарзі сторони захисту та надав на них умотивовані відповіді, вказавши підстави, на яких визнав ці доводи неприйнятними.
У тому числі апеляційний суд перевірив і доводи вказаної апеляційної скарги, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_5 , щодо відсутності ознак підбурювання ОСОБА_4 до вчинення злочину працівниками поліції, на які дав вичерпні відповіді у своєму рішенні та навів конкретні мотиви з яких визнав ці доводи безпідставними.
Зокрема, погодившись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що такий факт не підтверджений встановленими обставинами кримінального провадження та дослідженими в суді доказами. Навпаки, під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції не встановив фактів впливу з боку будь-яких осіб, у тому числі працівників правоохоронних органів, на ОСОБА_4 , які би схиляли його до вчинення злочину. Крім того, як встановив і обґрунтовано зазначив у вироку суд першої інстанції, сукупність досліджених судом доказів доводить, що намір на вбивство ОСОБА_6 у ОСОБА_4 сформувався без стороннього впливу і останній свідомо та щиро бажав настання смерті потерпілого та з цією метою вчинив усі дії, спрямовані на організацію його вбивства, при цьому активно обговорював з виконавцем заходи конспірації та організував своє алібі на час вчинення запланованого вбивства. Крім того, сам ОСОБА_4 визнавав, що мав намір спричинити ОСОБА_6 тілесні ушкодження, що також підтверджує відсутність впливу на обвинуваченого з боку правоохоронних органів.
Також апеляційний суд перевірив і доводи апеляційної скарги сторони захисту, аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_5 , про недопустимість як доказів матеріалів НСРД у кримінальному провадженні, на які дав обґрунтовані відповіді, вказавши у своїй ухвалі конкретні мотиви й підстави з яких він ці доводи відхилив.
Так, спростовуючи ці доводи суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що сторона захисту була ознайомлена з цими документами ще коли справу розглядав інший склад суду, а отже не була позбавлена можливості довести перед судом у змагальному процесі свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД. Відтак, немає підстав стверджувати про порушення права на захист засудженого, оскільки сторонам кримінального провадження у судовому засіданні було забезпечено всі можливості для реалізації їхніх прав.
Аналогічні доводи сторони захисту також були предметом розгляду і в суді касаційної інстанції, який постановою від 30 червня 2020 року залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 та скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року за касаційною скаргою прокурора у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій та вмотивованість їх висновків з питань істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі не навела і таких даних зі змісту судових рішень не вбачається.
Оскаржувані вирок та ухвала за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК та є належним чином обґрунтованими і вмотивованими.
З огляду на викладене, касаційна скарга захисника та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 статті 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду від 29 травня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3