іменем України
8 липня 2021 року
м. Київ
справа № 947/392/21
провадження № 51-3365ска21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду Одеської області від 1 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 2 червня 2021 року щодо неї у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Встановлені обставини
З інформації, що міститься в провадженні за скаргою убачається, що постановою Київського районного суду Одеської області від 1 березня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто судовий збір в сумі 454 грн.
Одеський апеляційний суд постановою від 2 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Суть питання
Як убачається із змісту касаційної скарги ОСОБА_1 , остання не погоджується із вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій і вважає їх незаконними, через що просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Мотиви Верховного Суду
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
У Кодексі України про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов'язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення такої постанови;апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП).
Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, судові рішення постановлені у справі про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
З огляду на викладене оскільки ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про скасування постанов місцевого й апеляційного судів по справі про адміністративне правопорушення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, Верховний Суд, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП і п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду Одеської області від 1 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 2 червня 2021 року щодо неї у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню
не підлягає.
Судді:
Т. В. Матієк О. П. Марчук С. С. Слинько